Рішення № 31003170, 25.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 925/404/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Плесюк О.С. - адвокат,

Товмасян С.М. - особисто,

від відповідача - Стоянов О.М. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця Товмасяна Саркіса Мартиковича,

м. Черкаси

до Білозірської сільської ради, с. Білозір'я, Черкаський район,

Черкаська область

про стягнення 133 359 грн. 60 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся фізична особа - підприємець Товмасян Саркіс Мартикович до Білозірської сільської ради про стягнення заборгованості в розмірі 133 359 грн. 60 коп. за виконані підрядні роботи з реконструкції площі (укладення асфальту) біля будинку культури в с. Білозір'я, Черкаського району, Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 березня 2013 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28 березня 2013 року.

Справа розглядається після відкладення.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 21 березня 2013 року за №344/02-25 та зазначав, що оскільки між сторонами не було укладено договору на виконання підрядних робіт, з відповідним обговоренням усіх його істотних умов, зокрема оплати та строків виконаних робіт, то відповідач не несе відповідальності за порушення умов оплати наданих позивачем послуг.

Крім того відповідач зазначав, що позивачем було підписано лист від 22 грудня 2004 року, який підтверджує відсутність претензій до Білозірської сільської ради стосовно оплати за виконану роботу.

Також відповідачем було заявлено вимогу про застосування судом наслідків спливу позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 квітня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/404/13.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, у серпні 2003 року позивачем за замовленням Білозірськлї сільської ради Черкаського району Черкаської області було виконано підрядні роботи з реконструкції площі (укладання асфальту) біля будинку культури в с. Білозір'я на загальну суму 133 359 грн. 60 коп.

Вищевказані роботи було прийнято відповідачем, що підтверджується копією акту форми КБ-2в про приймання виконаних підрядних робіт від 22 серпня 2003 року та копією довідки форми КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт від 22 серпня 2003 року (а.с. 7-10).

06 березня 2013 року відповідачу було надіслано цінним листом вимогу щодо сплати грошових коштів від 06 березня 2013 року за №1, що підтверджується копією чеку ЧД УДППЗ "Укрпошта" від 06 березня 2013 року за №1293 та копією опису - вкладення до цінного листа (а.с.15).

Звертаючись до суду позивач зазначав, що відповідач зобов'язання по оплаті виконаних підрядних робіт не виконав, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 133 359 грн. 60 коп. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, підписання акту здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення сторонами договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 11 травня 2012 року N 21/5005/14068/2011 та в п.1 листа Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 року за №01-06/374/2013.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 "Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", повинен був повністю розрахуватися за виконані роботи не пізніше 17 березня 2013 року, оскільки претензію, як зазначалося вище, було направлено позивачем 06 березня 2013 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за виконані роботи.

Посилання відповідача на те, що в листі від 22 грудня 2004 року позивач зазначив про добровільне зобов'язання щодо вирішення питання оплати за виконану роботу з бюджету Черкаської області та Черкаського району, в зв'язку з чим у позивача відсутні претензії до відповідача стосовно оплати виконаних робіт є безпідставними, оскільки зазначений лист не є прощенням боргу в розумінні ст. 605 Цивільного кодексу України.

Прощення боргу повинно містити беззастережну відмову кредитора від виконання боржником його обов'язків, водночас в листі від 22 грудня 2004 року відсутні такі умови.

Також даний лист не є правочином про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу), оскільки жодний новий боржник з відповідачем за згодою кредитора відповідного правочину не вчиняв.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем було пропущено строк позовної давності є безпідставними виходячи з наступного.

В пункті 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України зазначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В матеріалах справи містяться копії актів приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2004 року, за червень 2005 року, за квітень 2007 року та за березень 2010 року підписаних відповідачем.

Судом з'ясовано та не заперечується сторонами, що ніяких будівельних робіт на протязі серпня 2004 року - березня 2010 року позивачем для відповідача не виконувалося, а вищенаведені акти підписувалися щодо робіт виконаних позивачем у серпні 2003 року з урахуванням індексації їх вартості.

Тобто слід дійти висновку, що відповідач підписуючи акти виконаних робіт протягом зазначеного періоду постійно підтверджував свою заборгованість, отже фактично визнавав свій борг.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що позов пред'явлено в межах позовної давності.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином кошти в розмірі 133 359 грн. 60 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат.

Господарські витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з витягу із договору №фо-14/03 від 14 березня 2013 року про надання адвокатом правової допомоги укладеного між фізичною особою - підприємцем Товмасяном Саркісом Мартиковичем (замовник) та адвокатом Плесюком Олексієм Степановичем (адвокат) замовник доручив, а адвокат взяв на себе зобов'язання представляти інтереси та надавати правову допомогу замовнику у господарському суді Черкаської області у справі за позовом замовника до Білозірської сільської ради про стягнення заборгованості.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 14 березня 2013 року адвокату було сплачено 3 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI, визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконані ним дії по наданню правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, чч. 1-6 ст. 33 Правил адвокатської етики в угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, указаних у ч. 3 цієї статті, не має самостійного значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Крім того в абз. 3 п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, враховуючи не значну складність даного спору, коротку тривалість розгляду справи в суді та інші обставини, суд вважає, що обсяг роботи адвоката з представництва інтересів позивача в суді є неспіврозмірним зі складністю справи та ціною позову.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 000 грн. 00 коп. витрат за надані послуги адвоката з урахуванням середньої вартості оплати відповідних послуг адвокатів, що склалася в регіоні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Білозірської сільської ради, вул. Леніна, 168, с. Білозір'я, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 26323367 на користь фізичної особи - підприємця Товмасяна Саркіса Мартиковича, вул. Леніна, 107, м. Черкаси, ідентифікаційний номер 2537519770, р/р №2600201722064 філія АТ "Укрексімбанк" у м. Черкасах, МФО 354789 - 133 359 грн. 60 коп. боргу за виконані роботи, 2 667 грн. 19 коп. витрат на сплату судового збору та 1 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 30 квітня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович