Рішення № 31002166, 25.04.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року справа № 919/351/13

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2012 по 31.01.2013, пені, 30% річних та штрафу, всього в розмірі 38617 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення,.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ФКМ СМР) - Сушкова Д.М., довіреність № б/н від 02.01.2013;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 17.04.2013.

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2012 по 31.01.2013, пені, 30% річних та штрафу, всього в розмірі 38617 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна від 24.05.2012 №119-12 в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою від 28.01.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 3907/13 від 18.04.2013), з огляду на те, що у ході розгляду справи відповідач повністю погасив суму заборгованості з орендної плати, а також 30% річних та пеню, позивач просив стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 33609,00 грн (арк.с. 45-46).

У судовому засіданні 25.04.2013 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог згідно з якою просив суд стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 33609,00 грн, розірвати договір оренди нерухомого майна №119-12 від 24.05.2012, зобов'язати відповідача звільнити нерухоме майно та передати їх за актом прийняття-передачі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, уточнення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У судовому засіданні 25.04.2013 позивач виклав зміст позовних вимог, просив суд позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.04.2013 просив у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що він погасив заборгованість з орендної плати в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

24.05.2012 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди нерухомого майна №119-12, надалі - Договір, (арк.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1. цього Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар -приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення площею 101,5 кв.м., розташовані в цокольному поверсі п'ятиповерхового будинку, за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі РЕП-17 (об'єкт оренди), вартістю 224060 грн станом на 31.01.2012.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, об'єкт оренди використовується з метою побутового обслуговування населення.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 11203 грн. у рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки - 5% від вартості об'єкта оренди, амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця до орендної плати не враховуються.

В орендну плату не враховано витрати на комунальні послуги та технічне обслуговування, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, орендна плата складає 940,13 грн. (без ПДВ) за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на серпень 2011 року) та перераховується орендарем щомісячно.

Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний подальший місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому місяцю.

Підставою для внесення орендної плати є цей договір (п. 3.8 Договору).

Відповідно до пункту 4.4.3 Договору, орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені п. 4.4.4 Договору, пов'язані з використанням об'єкту оренди, зокрема оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

За змістом пункту 7.1, Договір діє з моменту його підписання до 13.05.2015.

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на тож же строк та на тих же умовах, що були передбачені договором. Орендар визнає, що заява про припинення або зміну договору вважається отриманою орендарем, якщо вона надіслана рекомендованою або цінною кореспонденцією на адресу орендаря, яка вказана у Договорі. При цьому реєстр відправлення вважається належним доказом надіслання заяви про зміну або припинення договору (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 7.4, Договір може бути зміненим або розірваним за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

До істотних порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначені пунктами 3.4, 3.5, 4.4.2-4.4.13, 6.1 Договору.

Сторони погодились, що порушення любого з вищевказаних пунктів є достатньою підставою для розірвання договору.

Дія договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого у договорі, рішення суду, дострокового розірвання договору, відмовою від договору однією із сторін у випадках, визначених у договорі (п. 7.6 Договору).

Відповідно до пункту 8.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору, зокрема зобов'язань, що передбачені п. 3.3-3.5, 4.4.2, 4.4.3, 4.4.5, 4.4.7, 4.4.8, 4.4.12, 5.1, 6.1 Договору, орендодавець має право в односторонньому порядку відмовиться від договору в повному обсязі із звільненням його від відповідальності, або відмовиться від прийняття подальшого виконання орендарем своїх обов'язків за договором.

Одностороння відмова від договору здійснюється орендодавцем шляхом скерування Орендарю письмового повідомлення про це. При цьому реєстр відправлення кореспонденції визнається сторонами належним доказом надіслання повідомлення про відмову від договору (п. 8.3 Договору).

Згідно з п. 8.4 у випадку односторонньої відмови від договору, договір вважається розірваним, а об'єкт оренди має бути звільненим та повернутим орендодавцю в строки, визначені у п. 4.4.14 Договору.

Згідно з п. 8.5 Договору у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного у п. 3.2 Договору, орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків пеню в розмірі 200 % від облікової ставки НБУ, що діє за період, у якому буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця зверх збитків 30% від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 265 Господарського кодексу України) (п. 8.6 Договору).

У випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратних розмір орендної плати за договором (п. 8.7 Договору).

Актом прийому передачі орендованого майна від 24.05.2012, укладеному між сторонами підтверджується передача в оренду нерухомого майна орендодавцем орендарю (арк.с. 13).

Неналежне перерахування орендної плати за період з 01.09.2012 по 31.01.2013 у розмірі 4652,87 грн (відповідно до розрахунку позивача (арк.с. 9) і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 4652,87 грн., 118,65 грн. - пені, 236,57 грн - 30% річних , 33609,00 - штрафу, а також розірвання договору оренди та звільнення приміщення.

Судом встановлено, що у ході розгляду справи відповідачем повністю була погашена сума заборгованості з орендної плати, а також сума пені та 30 % річних, у зв'язку з чим, позивач вимагає стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 33609,00 грн., а також розірвати договір оренди та звільнити приміщення.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю щомісячно (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено умови Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати. Суму заборгованості за період з 01.09.2012 по 31.01.2013 у розмірі 4652,87 грн. відповідач сплатив лише у ході розгляду справи.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 33609,09 грн. згідно з представленим розрахунком (арк.с 9), відповідно до пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення оплати складає більш ніж 60 календарних днів, Орендатор сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин. Отже, питання про зменшення розміру штрафу вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також суд приймає до уваги те, що відповідач погасив наявну заборгованість у повному обсязі, порушення відповідачем зобов'язання не спричинило збитків іншим учасникам господарських відносин, а розмір заявленого до стягнення штрафу є надмірно великим порівняно з сумою заборгованості. Тому суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі 2000 грн.

З огляду на істотне порушення з боку відповідача умов договору, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути орендодавцю орендовані приміщення.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Право розірвати договір за рішенням господарського суду на вимогу однієї зі сторін у випадку істотного порушення іншою стороною договору та з інших підстав передбачено пунктом 7.4 Договору.

Між тим, стаття 651 Цивільного кодексу України зв'язує розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін з істотним порушенням договору. При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що необхідною умовою для застосування господарської санкції як правового наслідку порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору є матеріальні наслідки у виді реально заподіяної шкоди. Тобто, йдеться не про загрозу заподіяння шкоди, не ймовірність її заподіяння, а про вже заподіяну шкоду, наслідком якої є позбавлення сторони за договором чогось, на що та розраховувала при укладенні договору.

На час розгляду справи спірна сума заборгованості вже перерахована на відповідні рахунки місцевого бюджету, що підтверджено матеріалами справи, отже, орендодавець одержав ту суму, на яку розраховував за період користування відповідачем орендованим майном з 01.09.2012 по 31.01.2012.

На суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору та задоволення похідної від неї вимоги про встановлення обов'язку по звільненню об'єкту оренди та передання його Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з огляду на непідтвердженість фактичними обставинами справи наміру на розірвання договору, істотного порушення договору та спричинення шкоди несвоєчасним внесенням орендної плати.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2000 грн. - сума штрафу.

Витрати по сплаті судового збору стосовно майнових вимог позивача покладаються на відповідача у повному обсязі у розмірі 1720,50 грн, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з огляду на приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору стосовно немайнових вимог у розмірі 1147,00 грн. покладаються на позивача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму штрафу 2000 грн., перерахувавши означену суму до місцевого бюджету міста Севастополя на р/р 33213870700001 у ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 23895637 за кодом платежу 22080400.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму судового збору у розмірі 1147,00 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.04.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна

26.04.2013