Рішення № 31002031, 23.04.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2/263/272/13 р.

Справа № 0519/12533/2012р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2013 р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Орлової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачки, вказавши, що відповідачка доводиться йому колишньою дружиною, та вони разом проживають у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка складається з двох суміжних кімнат та однієї окремої. Наймачем квартири є відповідачка. Вже більш ніж рік у нього з дружиною складаються неприязні стосунки, вона не дає йому проживати у спірній квартирі та взагалі не визнає за ним право на її користування. Спірна квартира була придбана ними в період шлюбу за його кошти. На теперішній час іншого житла він не має. Квартира знаходиться у їхньої спільній власності. Він є інвалід 3 групи. Відповідачка шляхом погроз позбавляє його можливості проживати у спірній квартирі. Уточнивши позовні вимоги, просить суд вселити його у спірну квартиру, встановити порядок користування квартирою, виділити йому у користування ізольованою кімнату площею 10,3 кв.м., зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкод в користуванні виділеною кімнатою та приміщеннями загального користування, а також стягнути моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Відповідачка позов не визнала та пояснила, що позивач не має права власності на спірну квартиру. Дійсно, позивач працював за кордоном та присилав 4 000 доларів США. В 2005 р вони взяли кредит та купили спірну квартиру. Кредит виплачували спільно. Вона не заперечує, що частка квартири належить позивачу. Але заперечує проти проживання позивача у квартирі, посилаючись на те, що він зловживає спиртними напоями, що стало підставою для розірвання шлюбу. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу в підтвердження спричинення йому моральних страждань.

Суд розглянув справу у відсутності третьої особи ОСОБА_3 за її заявою.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані по справі докази, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що сторони в період шлюбу придбали квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох суміжних кімнат та однієї ізольованої (а.с.16-18, 34). Договір купівлі-продажу квартири укладений відповідачкою та на її ім'я зареєстровано право власності (а.с. 34) У квартирі зареєстровані сторони, їх син ОСОБА_4 та дочка відповідачки ОСОБА_3 Позивач з літа 2011 р. у спірній квартирі не проживає, оскільки відповідачка йому в цьому перешкоджає, про що вона не заперечувала у судовому засіданні.

Згідно ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.60 СМ України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Як вказувалося, спірна квартира була придбана сторонами в період шлюбу на спільні кошти, тому суд вважає, що позивач наряду з відповідачкою відповідно до ст..150 ЖК України має рівне право на проживання в неї.

При цьому суд не приймає доводів представника відповідачки, який відмовляючи позивачу в праві на користування спірною квартирою, посилався на те, що договір купівлі-продажу квартири був укладений шляхом підписання біржового контракту на Маріупольській універсальній товарній біржі та не був нотаріально посвідчений, що не є правовстановлюючим документом.

Суд вважає, що в даному випадку не висуваються вимоги щодо розділу майна та визначення права власності за сторонами на спірну квартиру, тому суд не дає оцінку відносно права власності сторін на спільне майно, а вирішує питання тільки щодо права позивача проживати та користуватися спірною квартирою.

Тому суд визнає необхідним вселити позивача у спірну квартиру та виділити у його користування ізольовану кімнату площею 10, 3 кв.м. та зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди в користуванні позивачем виділеної кімнати та приміщеннями загального користування.

Разом з тим, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди суд залишає без задоволення, оскільки в даному випадку вони не засновані на законі.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.47 Конституції України, ст.60 СМ України, ст. 150 ЖК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Виділити у користування ОСОБА_1 окрему кімнату площею 10, 3 кв.м у зазначеній квартирі.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1 виділеної кімнати та приміщеннями загального користування.

В позові про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 10 днів після його проголошення.

Суддя І.А.Богуславська