Ухвала суду № 31000994, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К/9991/65312/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Муравйов О.В.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 р.

у справі №2а-9871/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл» (далі - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 р., адміністративний позов було задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 20.03.2012 р. №0000272250.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції були постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем надано письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Так, представниками податкової інспекції було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства під час розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 04.04.2011р. №003/2011 та від 15.04.2011р. №03 згідно листів ПАТ «Альфа-Банк» від 02.12.2011 р. №89529-27.3-1288973 та від 03.01.2012 р. №300-27.3-129006, за результатами якої складено акт від 05.03.2012 р. №3/1-22-50-36962529.

Зазначеною перевіркою контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме - ненадходження на територію України в законодавчо встановлені строки товару за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 15.04.2011 р. №03 з фірмою ТОО «ТрейдВестКомпани» (Республіка Казахстан) на загальну суму 608 073,60 дол. США.

На підставі вказаної перевірки податковою інспекцією 20.03.2012 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272250, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 630 614,09 грн., яке і є предметом оскарження у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судовими інстанціями було встановлено, що між позивачем та його контрагентом - ТОО «ТрейдВестКомпани» (Республіка Казахстан, м. Актобе) було укладено зовнішньоекономічний контракт (договір поставки нафтопродуктів) від 15.04.2011 р. №03. Відповідно до умов названого договору контрагент позивача зобов'язався поставити позивачу СНЗ (суміш нафтових залишків) у строки та на умовах встановлених в окремих Додатках до договору, а позивач - сплатити вартість такого товару. На виконання своїх зобов'язань позивачем було переховано контрагенту кошти на загальну суму 779 151,00 дол. США.

Судовими інстанціями також встановлено, що контрагентом позивача було здійснено часткову поставку товару на суму 171.077,42 дол. США.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що у подальшому контрагентом позивача було порушено строки поставки товару у зв'язку з тим, що 13 відвантажених вагонів-цистерн було зупинено для перевірки на Гуковському митному посту Ростовської митниці Російської Федерації, зазначені цистерни було визнано речовими доказами і на час слідства вони були приєднані до справи. Відтак, заплановане відвантаження товару за договором контрагентом позивача було призупинено.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи також встановлено, що у грудні 2011 року позивачу було представлено Висновок ТПП Ростовської області від 30.11.2011р. №1020/08 про настання обставин непереборної сили, які діють «з 27.08.2011 р. по даний час».

Відповідно до Розділу 7 Договору від 15.04.2011 р. №03, ст.79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. та Принципів УНІДРУА (принципи міжнародних комерційних договорів), які є обов'язковими для застосування при виконанні названого договору, контрагент позивача звільняється від відповідальності при настанні зазначених обставин непереборної сили, а позивач не може стягнути з такого контрагента збитки та застосувати передбачені договором штрафні санкції, так само як не може отримати товар за договором або повернути кошти.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, представниками податкової інспекції представлений під час перевірки оригінал зазначеного Висновку ТПП Ростовської області від 30.12.2011 р. №1020/08 до уваги прийнято не було та вказано, що оформленого належним чином документу, що підтверджує дію зазначених обставин не надано. Зазначене і стало підставою для висновків податкової інспекції про наявність правових підстав для нарахування та стягнення пені у розмірі 630.614,09 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги контролюючим органом зазначено, що відповідно до Листа Державної податкової адміністрації від 10.08.2004 р. № 15183/7/23-5317 «Щодо порядку віднесення непередбачених та непереборних подій до форс-мажорних обставин», у довідці ТПП про настання форс-мажорних обставин має бути вказано настання і закінчення дії непереборної сили, а у разі відсутності у відповідному документі дати закінчення терміну форс-мажорних обставин, зазначений документ не повинен прийматися до уваги органами державної податкової служби.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що такі доводи податкової інспекції не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з частиною 5 статті 6 названого Закону, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Частиною 6 статті 6 цього ж Закону передбачено, що підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наявність висновку Торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин за спірним договором, в якому зазначено, що 13 вагонів з товаром, призначеним для відвантаження позивачу, було зупинено митним органом на Гуковському митному посту РФ, що зазначений товар знаходяться на вказаному митному посту та вказано про неможливість визначення дати закінчення наведених обставин.

Крім того, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 31.07.2012 р. позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з Листом-зверненням №428, разом з яким надав документи підтверджуючі вжиття практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України.

Мінекономіки України наказом від 08.08.2012 р. №903 було зупинено дію спеціальної санкції, яка була застосована на підставі інформації наданої відповідачем - Акту документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства від 05.03.2012 р. №3/1-22-50-36962529, який був підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність вини позивача у порушенні термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 15.04.2011р. №03 у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, доказом чого є належним чином оформлений висновок ТПП Ростовської області №1020/08 від 30.11.2011 р., а відтак - і відсутності правових підстав для нарахування позивачу пені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 р. у справі №2а-9871/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.