Постанова № 31000664, 23.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 5015/3890/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М., Коваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.,розглянувши матеріали касаційних скарг ПАТ "НАК"Нафтогаз України", Львівського КП "Залізничнетеплоенерго"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р.у справі5015/3890/12 господарського суду Львівської областіза позовомПАТ "НАК"Нафтогаз України"доЛьвівського КП "Залізничнетеплоенерго"простягнення заборгованості в сумі 30404246,06 грн.

За участю представників сторін

від позивача Кость О.Г. - дов.

від відповідача Орхіменко В.В. - дов.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2012р. у справі № 5015/389012 (суддя Шпакович О.) позов задоволено частково; зменшено розмір пені на 70 відсотків та штрафу на 90 відсотків; стягнено з ЛКП "Залізничнетеплоенерго", на користь ПАТ "НАК"Нафтогаз України" суму основного боргу 23 149 002,93 грн., пеню у сумі 570 210,47 грн., штраф у сумі 283 999,88 грн., інфляційні втрати у сумі 55 245,99грн. та 3% річних від простроченого платежу у сумі 402 386,11грн., у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. у справі № 5015/3890/12 (судді Галушко Н.А., Краєвська М.В., Орищин Г.В.) рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012р. залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, ПАТ ПАТ "НАК"Нафтогаз України", Львівського КП "Залізничнетеплоенерго" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального права і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2011р. НАК "Нафтогаз України" та ЛКП "Залізничнетеплоенерго" укладено договір № 14/2654/11, згідно з умовами якого (п. 1) позивач протягом жовтня місяця 2011 року - червня місяця 2012 року постачав природний газ для виробництва відповідачем теплової енергії (для потреб населення та релігійних організацій).

Судами вірно встановлено, що факт постачання природного газу у зазначеному періоді підтверджують щомісячні двосторонні Акти приймання-передавання, у яких містяться дані про обсяг споживання газу та його вартість.

Також, суди встановили, що згідно з умовами п. 6.1 договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату повної вартості місячного обсягу споживання газу до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Умовами п. 7.2 договору передбачено відповідальність підприємства за порушення грошових зобов'язань у формі сплати пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (від суми боргу) за кожен день прострочення платежу) та штрафу (у розмірі 7% від суми боргу) у випадку прострочення платежу понад 30 днів.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

В силу ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо того, що місцевим господарським судом обґрунтовано стягнено 23 149 002,93грн. боргу за поставлений газ згідно договору (з врахуванням часткового погашення основної суми боргу згідно платіжних доручень №№ 9, 10, 12).

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.

Згідно із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4.ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вірно встановив суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 7.2 договору сторонами передбачено стягнення пені (за кожен день прострочення) та штрафу (за прострочення платежу понад 30 днів).

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди встановили, що залишок боргу у відповідача перед позивачем по договірних зобов'язаннях є різницею в тарифах на теплову енергію, що вироблялась та постачалась населенню. Ця різниця виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались органом місцевого самоврядування, що підтверджується Протоколами засідання обласної територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області від 13.07.2012р. та 21.08.2012р., утвореної відповідно до п. 7 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вроблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або узгоджувалися органами державної влади та місцевого самоврядування" з питання реалізації статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік". Згідно із зазначеними Протоколами засідання комісії для відповідача узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію у розмірі 23 026 124,00грн. та 25 268 962,00грн.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем оплачено суму основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції стосовно того, що ЛКП "Залізничнетеплоенерго" не з власної вини та у зв'язку з винятковими, незалежними від нього, обставинами не змогло оплатити заборгованість перед позивачем за спожитий газ, судом першої інстанції правомірно зменшено пеню на 70%, що становить 570 210,47 грн. та штраф на 90%, що становить 283 999,88 грн.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги ПАТ "НАК"Нафтогаз України", Львівського КП "Залізничнетеплоенерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. у справі № 5015/3890/12 залишити без задоволення.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.С. Коваленко

І.М. Волік