Ухвала суду № 31000469, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К-38657/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 р.

у справі №2а-5435/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артем»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артем» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними дій відповідача щодо зменшення залишку від'ємного значення за жовтень 2009 р., відновлення право на отримання бюджетного відшкодування та зобов'язання відповідача відобразити у обліковій картці наявність по р.26 податкової декларації з податку на додану вартість суми 757 298,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.08.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010 р. №0000361503/0, від 09.03.2010 р. №0000361503/1, від 29.04.2010 р. №0000361503/2 та зобов'язано відповідача відобразити у обліковій картці позивача станом на 14.12.2009 р. наявність по р.26 суми 757298,00 грн., а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача, про що складено акт від 24.11.2009 р. №7668/07-007/24662881, яким встановлено, що при подачі декларації з ПДВ за жовтень 2009 р. позивачем надано Додаток 2 «Довідка щодо суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», у якому вказано залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів.

У подальшому, податковим органом здійснено невиїзну камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2009 р., про що складено акт від 26.01.2010 р. №236/15-208/24662881, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), розділ 4 «Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166 та абз. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181), внаслідок чого у декларації з ПДВ за листопад 2009 р. завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) на суму 757298,00 грн.

Вказані висновки акту перевірки стали підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 04.02.2010 р. №0000361503/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22705,20 грн., у тому числі 21624,00 грн. за основним платежем та 1081,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного узгодження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.03.2010 р. №0000361503/1 та від 29.04.2010 р. № 0000361503/2, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28111,20 грн., з яких: 21624,00 грн. за основним платежем та 6487,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що позивач до податкової декларації за жовтень 2009 р. (р.26) включив від'ємне значення попередніх податкових періодів, по яких минув 1095-денний термін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що на зменшення сум ПДВ, визначених відповідачем та зазначених позивачем у перевіряємих деклараціях по відшкодуванню (у тому числі заявлених у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів податку на додану вартість (рядок 26 декларації)), податковий орган не прийняв ніяких рішень, тоді як п.3.2 Порядку направлення органам державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (далі - Порядок №253) передбачено, що таке зменшення здійснюється податковим повідомленням-рішенням за формою «В1».

З огляду на викладене, позивач не мав законних підстав змінювати цифрові значення у податкових деклараціях, а саме: зменшувати значення р.26 ні після прийняття податковим органом акту перевірки, ні в подальшому.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зроблено висновок про правомірність відображення позивачем у декларації з ПДВ за листопад 2009 р. залишку від'ємного значення по р.26, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 778922,00 грн.

При цьому зазначено, що податковий орган, на підставі зазначеної у направленому платнику податків податковому повідомленні-рішенні суми заниження податку на додану вартість, має відобразити її у картці особового рахунку платника, на яку він має право зменшувати податкові зобов'язання з ПДВ, належні до сплати у наступних звітних періодах, до повного її використання.

Платник податків, отримавши таке повідомлення-рішення, відображає суму заниження бюджетного відшкодування зі знаком « - » у рядку 23.4 декларації з ПДВ наступного звітного періоду та відповідно зменшує показник рядка 26.

При цьому, у рядках 25.1 та/або 25.2 декларації з ПДВ за будь-який звітний період сума заниження не відображається.

Зазначений механізм обліку суми заниження бюджетного відшкодування передбачає, що сума такого заниження не відображається у деклараціях з ПДВ починаючи з наступного звітного періоду, але обліковується у картці особового рахунку платника до повного її використання.

Таким чином, за наявності показника у рядку 27 декларації з ПДВ за звітний період, що настає за тим, у якого отримано повідомлення-рішення, платник має право сплатити до бюджету лише різницю між сумою, відображеною у цьому рядку, і сумою заниження бюджетного відшкодування. Відстежувати суму залишку такого заниження платник податку може за даними бухгалтерського обліку, а також шляхом звірення з податковим органом відомостей із своєї картки особового рахунку.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що залишок від'ємного значення по р.26, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду не є надміру сплаченим податком.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Рішення про зарахування належної платнику податків суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів відображається у податковій декларації (рядок 25.2), які він подає за наслідками звітного періоду, у якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону №168).

Таким чином, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, Законом визначено два шляхи отримання бюджетного відшкодування: зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних звітних періодах; повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника. При цьому, платником у кожному звітному періоді може застосовуватися тільки один з цих шляхів, а зміна задекларованого напрямку відшкодування сум податку на додану вартість Законом не передбачена.

Відповідно до п.п.5.12.3 п.5.12 ст.5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та надання» від 30.05.1997 р. №166 (далі - Наказ №166), сума бюджетного відшкодування відображається у рядку 25 податкової декларації з ПДВ.

Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування, така сума у повному розмірі вказується у рядку 25.1, або у рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Відповідно до п.п.5.12.4 п.5.12 ст.5 Наказу №166, у рядку 26 відображається залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у рядках 25, 25.1, 25.2 податкової декларації з ПДВ за жовтень-листопад 2008 р. позивачем зазначені прочерки.

Відповідно до п.1.7, 1.8 ст.7 Закону №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що сплив граничних строків для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами згідно з п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181 не є підставою для зменшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, у разі знаходження у рядку 26 сплаченого від'ємного значення попередніх податкових періодів по ПДВ, його не виключають, а враховують у зменшення наступних податкових зобов'язань у кожному наступному звітному періоді.

Отже, п.15.3 ст.15 Закону №2181 лише забороняє підприємству у разі спливу 3-річного строку корегувати цю суму, проводити перенесення її із рядка 24 (26) декларації з ПДВ до її рядка 25, тобто не дозволяє віднести цю суму до відшкодування та вимагати повернення ПДВ.

З огляду на викладене, Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.02.2010 р. №0000361503/0, від 09.03.2010 р. №0000361503/1, від 29.04.2010 р. №0000361503/2 та зобов'язання відповідача відобразити у обліковій картці позивача станом на 14.12.2009 р. наявність по р.26 суми 757298,00 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 р. у справі №2а-5435/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.