Ухвала суду № 31000464, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К-30466/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 р.

у справі №2а-47423/09/1670

за позовом Комунального виробничого підприємства «Комсомольськтеплоенерго»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Комунальне виробниче підприємство «Комсомольськтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2009 р. №0000142301/0/3057 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., про що було складено акт від 17.09.2009 р. №5159/23-209/13940851, яким встановлено порушення позивачем вимог п.6.1 ст.6, п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334), у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 247126,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2009 р. №0000142301/0/3057, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 370689,00 грн., з яких 247126,00 грн. за основним платежем та 123563,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Комсомольської міської ради від 29.11.2001 р., від 11.12.2003 р. (як доповнення до рішення від 29.11.2001 р.) та від 27.08.2008 р. №639 позивачу передані основні фонди, як внесок до статутного фонду, для забезпечення статутної діяльності підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення помилково зроблено висновок про те, що позивачем завищено суму амортизаційних відрахувань.

У розумінні п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334 основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334, під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею; амортизації підлягають витрати на - придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення: самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган вважав, що безоплатне отримання позивачем основних фондів виключає право позивача на амортизацію таких основних фондів.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що базою визначення амортизаційних відрахувань є балансова вартість груп основних фондів, а остання в свою чергу збільшується/зменшується на суму вартості придбання/продажу основних фондів (п.п.8.3, 8.4 ст.8 Закону №334).

При цьому, п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону №334 визначає, що до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Отже, в цілях визначення балансової вартості груп основних фондів, включення основних фондів до статутного фонду є господарською операцією платника податку з придбання основних фондів, тобто балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на вартість основних фондів, отриманих до статутного фонду.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що основні фонди, внесені у статутний капітал позивача, не вважаються безоплатно отриманими, у зв'язку з чим останнім правомірно нараховано амортизаційні відрахування на основні фонди, отримані від Комсомольської міської ради.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 р. у справі №2а-47423/09/1670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.