Ухвала суду № 31000450, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К-40040/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Муравйов О.В.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 р.

у справі № 2а-2328/10/1670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Полтавський лікеро-горілчаний завод» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі-відповідач) про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 р., адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.02.2010 р. №0000121504/0 та №0000131504/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Фахівцями податкового органу була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з акцизного збору по розрахунку за вересень 2009 року, за результатами якої складено акт від 08.02.2010 р. №835/15-522 (32174761).

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору по розрахунку акцизного збору за вересень 2009 року у розмірі 474 950,67 грн. із затримкою до 30 днів та у розмірі 65 125,79 грн. із затримкою на 73 дні, чим порушено підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.02.2010 р. №0000121504/0 про визначення штрафу за затримку на 21 день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 47 495,07 грн. та №0000131504/0 про визначення штрафу за затримку на 73 дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 13 025,16 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 12.10.2009 р. подано до податкового органу розрахунок акцизного збору за вересень 2009 року, а 11.01.2010 р. - уточнюючий розрахунок акцизного збору за вересень 2009 року, у якому платник самостійно визначив податкове зобов'язання за податковими векселями № 1412451, № 1412452, № 1412453 та №1412454 у сумі 1 137 498,00 грн., з яких згідно графи 15 розрахунку підлягає сплаті до бюджету 1 097 512,00 грн. та згідно графи 11 розрахунку фактичні втрати визначено на рівні 39 986,00 грн.

Судовими інстанціями було встановлено, що узгоджене податкове зобов'язання станом на 11.01.2010 р. було сплачено позивачем у вересні 2009 року.

Так, у платіжних дорученнях від 31.08.2009 р. №1476, від 01.09.2009 р. №1491, від 03.09.2009 р. №1507, від 04.09.2009 р. №1518 та від 07.09.2009 р. №1524 позивачем самостійно визначено призначення платежу: «акцизний збір в рахунок погашення векселя №1412451 від 09.06.09».

У платіжному дорученні від 14.09.2009 р. №1557 позивачем самостійно визначено призначення платежу: «акцизний збір в рахунок погашення векселя №1412452 від 15.06.09».

У платіжному дорученні від 15.09.2009 р. №1561 позивачем самостійно визначено призначення платежу: «акцизний збір в рахунок погашення векселя №1412453 від 18.06.09».

У платіжних дорученнях від 22.09.2009 р. №1589, від 29.09.2009 р. №1643, від 23.09.2009 р. №1590, від 24.09.2009 р. №1605, від 25.09.2009 р. №1627 та від 28.09.2009 р. №1633 позивачем самостійно визначено призначення платежу: «акцизний збір в рахунок погашення векселя №1412454 від 25.06.09».

У той же час, відповідно до облікової картки позивача, відповідачем було зараховано кошти по платіжним дорученням №1476, №1491, №1507, №1518, №1524, №1557, №1561, №1589, №1643, №1590, №1605, №1627, №1633, як переплату по невизначеному документу, та у подальшому за рахунок цих коштів погашено податкові зобов'язання минулих періодів, які обліковувалися у картці особового рахунку платника на дату нарахування розрахунків акцизного збору.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, вказали на відсутність права у податкової інспекції самостійно встановлювати черговість погашення податкових зобов'язань платника податків, а саме - направляти суми спрямованої платником податків на погашення поточного податкового зобов'язання на погашення податкового боргу за інші податкові періоди.

Так, нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

За наведених обставин висновок судових інстанцій стосовно неправомірності зарахування відповідачем сплачених позивачем сум по розрахунку акцизного збору за вересень 2009 року із зазначенням у платіжних дорученнях призначення платежу «акцизний збір в рахунок погашення векселя №1412451 від 09.06.09», «акцизний збір в рахунок погашення векселя №1412452 від 15.06.09», «акцизний збір в рахунок погашення векселя №1412453 від 18.06.09» та «акцизний збір в рахунок погашення векселя №1412454 від 25.06.09», як переплату по невизначеному документу, та подальше за рахунок цих коштів погашення податкових зобов'язань минулих періодів відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, відтак спірні податкові повідомлення-рішення підлягали скасуванню.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 р. у справі № 2а-2328/10/1670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.