Ухвала суду № 31000425, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Київ К-35011/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р.

у справі №2а-3193/10/0670

за позовом Приватного підприємства «Алкіон»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Алкіон» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 р. №0000811501/0 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку позивача щодо сплати податку на прибуток, про що складено акт від 07.04.2010 р. №81/1501/33600553, яким встановлено порушення п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - по декларації з податку на прибуток за 2009 р. занижено податкове зобов'язання на 8 528,00 грн.

За результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 року №0000811501/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8954,00 грн., з яких 8528,00 грн. за основним платежем та 426,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював діяльність у сфері грального бізнесу на підставі отриманих торгових патентів.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл). Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу не дає права на здійснення грального бізнесу, не зазначеного у такому патенті. Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.

Згідно ч. 5 цієї ж статті, оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за весь термін дії торгового патенту. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків додаткового внесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» визначено, що суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.

Відповідно до п.16.3 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності.

Податок з прибутку, отриманого від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього Закону, зменшений на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач станом на 01.01.2009 р. отримав 88 торгових патентів грального бізнесу, а саме: - 19 торгових патентів грального бізнесу, які використовувалися у залі гральних автоматів за адресою: вул. Грушевського 19/4; - 33 торгових патентів, за адресою: вул. Київська 57, м.Житомир; - 36 торгових патентів, за адресою: вул. Щорса 131-а, м. Житомир.

З матеріалів справи також вбачається, що за 2009 рік Коростенською філією позивача були перераховані кошти за торгові патенти та відпрацьовані торгові патенти у сфері грального бізнесу у сумі 184 800,00 грн., зокрема, платіжним дорученням від 11.03.2009 р. №111 позивачем сплачено суму у розмірі 19 950,00 грн. як плату за торговий патент у сфері грального бізнесу за другий квартал 2009 р.

При цьому, позивачем у 2008 році були також внесені кошти за торгові патенти за останній квартал п'ятирічки 2013 року.

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про заборону грального бізнесу» позивач, як платник податку звернувся з листом від 11.06.2009 р. до податкового органу про анулювання з 01.07.2009 р. 19 торгових патентів залу гральних автоматів та повернення відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» коштів за останній квартал п'ятирічки, що становить 19 950,00 грн.

Податковий орган у ході проведеної перевірки дійшов висновку про відсутність у позивача права на зменшення нарахованої суми податку на прибутку відповідно до п.16.3 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та вказав, що фактично позивачу було повернуто кошти не за останній квартал п'ятирічки 2013 року, а сплачені підприємством за торгові патенти за 2 квартал 2009 року.

У той же час, із такими висновками податкового органу обґрунтовано не погодились суди попередніх інстанцій та дійшли правовірного висновку, що надмірно сплаченою сумою вартості торгових патентів, є фактично кошти, внесені як аванс у розмірі 19 950,00 грн., які були повернуті позивачу податковим органом 20.11.2009 р., відтак при фактичній сплаті коштів за торгові патенти за 2 квартал 2009 року суди правильно визначились із наявністю у позивача права на зменшення нарахованої суми податку на суму 8528,00 грн.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 р. №0000811501/0 також було обґрунтовано скасоване судами попередніх інстанцій.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р. у справі №2а-3193/10/0670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.