Ухвала суду № 30999457, 16.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р.Справа № 820/894/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника позивача - Радзівіло Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013р. по справі № 820/894/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС "

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС" (далі- ТОВ "ІНЕКС") до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі- Харківська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 21.11.2012 року №0000830225, №0000840225, прийняті відносно ТОВ "ІНЕКС".

Відшкодовано ТОВ "ІНЕКС" за рахунок Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1515,90 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильність дослідження доказів і обставин у справі, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача.

За наслідками проведених іншими податковими органами відпрацювань контрагентів позивача ТОВ «Оттіма», ТОВ «Фірма «Гранд»,ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар» було зроблено висновок про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій з позивачем, та встановлені ознаки нікчемності цих правочинів.

Так в ході перевірок встановлено, що за місцезнаходженням зазначені контрагенти відсутні, складено акти про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів. Крім того, встановлено відсутність первинних документів по господарським відносинам з позивачем, а саме: звітів виконаних послуг, відомостей про використання замовлених послуг в господарській діяльності. В рахунках-фактурах не містяться прізвища та посада особи, яка їх склала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з ТОВ «Оттімо», ТОВ «Фірма «Гранд»,ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар» , позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та сум податку на додану вартість, господарські операції були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що співробітниками Харківської ОДПІ була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "ІНЕКС" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за жовтень 2011 р. по операціям з ТОВ "Оттімо", за лютий 2012 р. по операціям з ТОВ "Фірма Гранд" та ТОВ "Електродизель", за квітень 2012 р. по операціям з ПП "Лайнстар", за результатами якої 05.11.2012 року було складено акт перевірки № 1861/220/30062380 (т 1 а.с. 165-185).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0000830225, згідно якого позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 76090 грн.; № 0000840225, згідно якого позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ в розмірі 75500,00 грн.(т.1 а.с. 186-187).

Фактичною підставою для винесення вище зазначених податкових повідомлень-рішень слугувала інформація викладена в акті позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, щодо завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 65380,00 грн., за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Оттімо», ТОВ «Фірма «Гранд»,ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар», котрі реально не відбулись.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2011 року між позивачем та ТОВ «ОТТІМО» було укладено договір, предметом якого є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг щодо рекламної кампанії охоронної агенції.

20.01.2012 року між позивачем і ТОВ «Фірма «ГРАНД» було укладено договір про надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг по вивченню ринку попиту та пропозиції ринку охоронних послуг на території України.

25.01.2012 року між позивачем та ТОВ «Електродизель» укладений договір про розробку концепції безпеки по об'єкту, який охороняється.

14.03.2012 року між позивачем та ПП «Лайнстар» укладений договір №140312 по розміщенню рекламних та рекламно-інформаційних матеріалів.

На підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин по вище зазначеним правочинам, позивачем надано копії податкових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень, рахунків -фактур, письмові звіти виконавців. Отримані послуги були оприбутковані позивачем по рахунку 631, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями. Отримані податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Про реальність господарських операцій з ПП «Лайнстар» також свідчать копії фотографій, з яких вбачається, що рекламні матеріли були дійсно розміщенні.

Про доцільність господарських взаємовідносин з ТОВ «Фірма «ГРАНД» свідчить те, що було знайдено нових замовників на охоронні послуги, що підтверджується укладеними договорами з Підприємством з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД», ТОВ «Фінпроінвест», ТОВ «Інмонт».

Позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Оттімо», ТОВ «Фірма «Гранд»,ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар» відповідні суми витрат та суми ПДВ були включені до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ «Оттіма», ТОВ «Фірма «Гранд»,ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар» та правомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Посилання апелянта на не знаходження контрагентів позивача за юридичною адресою та на неможливість проведення зустрічних звірок, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що в рахунках-фактурах не містяться прізвища та посада особи, яка їх склала, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути беззаперечним доказом нікчемності укладених позивачем правочинів.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не впливають на висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 р. по справі № 820/894/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2013 р.