Рішення № 30998926, 20.02.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 1007/4814/2012

провадження № 2/361/57/13

20.02.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,при секретарях ОСОБА_2, ОСОБА_3,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, стягнення коштів за договором, витрат на ремонт квартири, оренду житла та моральної шкоди і зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 17 березня 2011 року вона, маючи на меті придбати у власність однокімнатну квартиру, уклала з відповідачем ОСОБА_5 попередній договір купівлі-продажу, за яким остання зобовязувалася у строк не пізніше 20 липня 2011 року продати їй частину житлового будинку № 15 по вулиці Каширіна у місті Броварах Київської області (четверта квартира зліва направо) на третьому поверсі, загальною площею 35 м2 або майнові права на цю квартиру.

За умовами даного договору вона передала ОСОБА_5 забезпечувальний платіж у розмірі 138950 грн. та зобовязувалась вносити протягом 36 місяців на вказаний відповідачем рахунок до 21 числа кожного місяця по 2265 грн. Всього нею на рахунок відповідача було внесено 12 платежів на загальну суму 27180 грн. (2265 х 12).

Умовами вказаного попереднього договору купівлі-продажу передбачався обовязок відповідача ОСОБА_5 набути право власності на зазначений житловий будинок та ввести його в експлуатацію до 20 червня 2011 року.

Укладений між сторонами попередній договір купівлі-продажу породжував її право на частину житлового будинку № 15 по вулиці Каширіна у місті Броварах Київської області.

У звязку зі складними житловими умовами, повязаними з відсутністю особистого житла, що підтверджується ордером на житлову площу у гуртожитку № 484 і договором оренди житла від 24 травня 2009 року, вона погодила з відповідачем проведення ремонтних і оздоблювальних робіт у житловому приміщенні, на яке мала право на підставі попереднього договору купівлі-продажу від 17 березня 2011 року, що було викликано необхідністю забезпечити можливість вселення у квартиру після здачі будинку в експлуатацію у червні 2011 року, щоб не витрачати кошти на оренду житла.

На момент подачі нею позовної заяви житловий будинок № 15 по вулиці Каширіна у місті Броварах Київської області в експлуатацію не введений.

За інформацією, наданою Броварською міською радою Київської області, земельна ділянка за вказаною адресою ОСОБА_5 виділялась для індивідуального житлового будівництва.

Пізніше також зясувалося, що багатоквартирний житловий будинок у місті Броварах Київської області по вулиці Каширіна, 15 відповідачем ОСОБА_5 збудовано самочинно, проектна документація на нього відсутня, що унеможливлювало оформлення нею (позивачем) права власності на квартиру у даному будинку.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Зазначений вище будинок, у якому вона мала намір придбати квартиру, укладаючи 17 березня 2011 року із ОСОБА_5 попередній договір купівлі-продажу, є одноквартирним і продати їй однокімнатну квартиру (четверту квартира зліва направо) загальною площею 35 м2, на третьому поверсі будинку відповідач не може, оскільки укладення такої угоди можливе лише за умови реконструкції будинку у багатоквартирний та здачі його в експлуатацію із оформленням відповідних документів на право власності.

Строки здачі будинку та введення його в експлуатацію, встановлені у попередньому договорі, давно пройшли. Оформити право власності на квартиру вона не має можливості, тому виконання цього договору на передбачених у ньому умовах є неможливим.

Невиконання ОСОБА_5 своїх зобовязань за попереднім договором є істотним порушенням умов договору, що згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання попереднього договору купівлі-продажу від 17 березня 2011 року.

Виходячи з наведеного, відповідно до вимог ч. 5 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору у звязку з істотним порушенням відповідачем умов договору вона (позивач) має право вимагати від ОСОБА_5 відшкодування заподіяних їй збитків.

Так, при укладенні попереднього договору нею сплачено забезпечувальний платіж у розмірі 138950 грн. У подальшому на виконання умов договору згідно із квитанціями на рахунок відповідача внесено ще 27180 грн. Всього загальна сума сплачених за квартиру коштів складає 166130 грн. (138950 + 27180).

У звязку з невиконанням відповідачем ОСОБА_5 умов попереднього договору купівлі-продажу від 17 березня 2011 року, згідно із умовами п. 11 цього договору відповідач зобовязана повернути їй вказану вище суму коштів та додатково сплатити штраф у розмірі 75000 грн.

Розпочавши з дозволу відповідача ремонт у квартирі, на будівельні матеріали, сантехнічне обладнання, оздоблювальні та ремонтні роботи вона витратила кошти в розмірі 24339 грн. 58 коп., що підтверджується відповідними чеками і розпискою.

У зазначений у договорі строк право власності на квартиру з вини відповідача вона так і не набула, через що змушена була знімати (орендувати) квартиру, так як інше житло у неї відсутнє. За період з 24 червня 2011 року по 23 квітня 2012 року за оренду житлового приміщення вона понесла додаткові витрати на загальну суму 20000 грн.

Протиправними діями ОСОБА_5 крім майнової шкоди, їй завдана ще й моральна шкода, яка полягає у постійних душевних переживаннях і стражданнях з приводу неотримання у власність квартири та втрати величезної суми грошей, які накопичувались нею не один рік. У звязку з цим, вона отримала сильний стрес, порушився нормальний ритм її життя. Через неповернення їй добровільно ОСОБА_5 коштів, вона змушена була звертатися до різних державних установ, прокуратури і суду за захистом своїх порушених прав, на що витрачався час і додаткові кошти. На даний час вона залишилася без великої суми коштів, тому не може вчинити будь-яких дій для придбання іншого житла, яке їй так необхідне.

Розмір завданої їй моральної шкоди оцінює у 30000 грн.

Враховуючи зміну та уточнення позовних вимог (а. с. 156-157) просила:

1 розірвати попередній договір купівлі-продажу від 17 березня 2011 року, укладений між нею і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 846;

2 стягнути з відповідача ОСОБА_5 на її (позивача) користь:

кошти, сплачені за попереднім договором, у розмірі 166130 грн.;

штраф, передбачений п. 11 попереднього договору, у розмірі 75000 грн.;

витрати на ремонтні та оздоблювальні роботи у квартирі в розмірі 24339 грн. 58 коп.;

витрати на оренду житла у розмірі 20000 грн.;

моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

У липні 2012 року відповідач ОСОБА_5 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4, у якій зазначала, що 17 березня 2011 року між нею і позивачем був укладений попередній договір купівлі-продажу, за умовами п. 1 якого вона зобовязувалась не пізніше 20 липня 2011 року продати ОСОБА_4, а остання зобовязувалася купити у неї однокімнатну квартиру загальною площею 35 м2на третьому поверсі будинку № 15 по вулиці Каширіна у місті Броварах Київської області (четверта квартира зліва направо) або майнові права на дану квартиру.

Згідно із п. 3 цього договору купівля-продаж зазначеної квартири (майнових прав) мали бути вчинені за суму 220500 грн.

Позивач передала їй частину коштів у сумі 138950 грн., решту суму коштів згідно із п. 6 договору ОСОБА_4 зобовязувалась вносити рівними частинами протягом 36 місяців по 2265 грн. щомісячно на картковий рахунок у банку до 21 числа кожного місяця.

На виконання умов договору ОСОБА_4 певний час вносила грошові кошти. Проте станом на 12 червня 2012 року у неї виникла прострочена заборгованість за попереднім договором у розмірі 9060 грн., загальна сума заборгованості становить 49830 грн.

Позивач перестала виконувати свої зобовязання за попереднім договором купівлі-продажу, хоча неодноразово попереджалась про існуючі грошові зобовязання усно та письмово.

Звернення до суду з позовом свідчить про те, що позивач не має наміру купляти частину житлового будинку та дотримуватись у подальшому умов попереднього договору купівлі-продажу.

Переставши виконувати грошові зобовязання за попереднім договором, а також звернувшись до суду з позовом, позивач виявила свою відмову від укладення основного договору.

За таких обставин вона, ОСОБА_5, позбавлена можливості отримати те, на що вона розраховувала при укладенні попереднього договору отримання грошових коштів у сумі, порядку і строки, визначені попереднім договором, та укладення в майбутньому основного договору.

Просила розірвати попередній договір купівлі-продажу від 17 березня 2011 року, укладений між нею та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 846.

Позивач ОСОБА_4 у судовому засіданні свій позов підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеному вище, просила суд задовольнити її позовні вимоги повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_5 вона не визнала, вважає, що попередній договір підлягає розірванню з підстав істотного порушення умов договору саме з боку відповідача.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 визнали частково. Не заперечували проти задоволення вимог щодо розірвання попереднього договору купівлі-продажу від 17 березня 2011 року, однак з підстав невиконання його позивачем, виплати ОСОБА_4 коштів, сплачених на виконання умов договору, у розмірі 166130 грн. і 13000 грн. витрат, затрачених на ремонт квартири.

В іншій частині у задоволенні позову, зокрема щодо вимог про стягнення штрафу, витрат на оренду житла та моральної шкоди, просили відмовити. Зустрічний позов просили задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

17 березня 2011 року між відповідачем ОСОБА_5 і позивачем ОСОБА_4 був укладений попередній договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 846.

За умовами п. 1 цього договору ОСОБА_5 зобовязувалась у строк не пізніше 20 липня 2011 року продати ОСОБА_4, а ОСОБА_4 зобовязувалась купити

у ОСОБА_5 однокімнатну квартиру (четверта квартира зліва направо) загальною площею 35 м2, на третьому поверсі будинку № 15 по вулиці Каширіна у місті Броварах Київської області або майнові права на квартиру.

Відповідно до п. п. 3, 5 вказаного договору купівля-продаж зазначеної квартири (майнових прав) мали бути вчинені за суму 220500 грн. На підтвердження дійсних намірів про укладення основного договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_4 передала відповідачу ОСОБА_5 забезпечувальний платіж у національній валюті в розмірі 138950 грн.

Решту суми позивач зобовязувалась вносити рівними частинами протягом 36 місяців по 2265 грн. щомісячно на картковий рахунок відповідача у ПриватБанку до 21 числа кожного місяця (п. 6 договору).

Згідно із п. 10 даного попереднього договору ОСОБА_5 зобовязувалась набути право власності на будинок № 15 по вулиці Каширіна у місті Броварах Київської області до 20 червня 2011 року.

У п. 11 попереднього договору купівлі-продажу сторонами визначено, що у разі коли договір купівлі-продажу не відбудеться з вини (відмова від договору, незявлення для підписання договору, не введення обєкту в експлуатацію у передбачений договором термін, тощо) продавця ОСОБА_5 сума забезпечувального платежу та періодичних платежів повертається покупцю ОСОБА_4 У цьому разі ОСОБА_5 повинна додатково сплатити також штраф у розмірі 75000 грн.

За змістом ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, видно, що 05 квітня 2012 року за відповідачем ОСОБА_5 на праві власності зареєстрований житловий будинок за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Каширіна, 15, загальною площею 1299,8 м2, житловою площею 495,7 м2.

З наведеного вбачається, що право власності на даний житловий будинок відповідач ОСОБА_5 зареєструвала з порушенням строку, визначеного п. 10 попереднього договору купівлі-продажу від 17 березня 2011 року.

Даних про введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку № 15 по вулиці Каширіна у місті Броварах Київської області у строк, встановлений п. 10 попереднього договору купівлі-продажу, тобто до 20 червня 2011 року, ОСОБА_5 суду не надала.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 самочинно, без проектної та дозвільної документації виконала будівельні роботи з реконструкції одноквартирного житлового будинку по вулиці Каширіна, 15 у місті Броварах під багатоквартирний житловий будинок. Здійснюється самочинна експлуатація даного будинку, що підтверджується листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 11 травня 2012 року № 7/10-1689.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що внаслідок істотного порушення та неналежного виконання умов п. 10 попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 17 березня 2011 року, з боку відповідача ОСОБА_5 щодо набуття нею права власності на багатоквартирний житловий будинок № 15 у місті Броварах та введення його в експлуатацію в установлений договором строк до 20 червня 2011 року, позивач ОСОБА_4 не отримала того, на що вона розраховувала при укладенні вказаного договору, а саме: придбання однокімнатної квартири на третьому поверсі, загальною площею 35 м2 у зазначеному житлового будинку.

Відсутня така можливість у позивача і на момент розгляду справи судом, оскільки вказаний вище багатоквартирний житловий будинок відповідачем побудований самочинно, без проектної та дозвільної документації.

У звязку з наведеним, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_4 щодо розірвання попереднього договору купівлі-продажу від 17 березня 2011 року, укладеного між нею і відповідачем ОСОБА_5, ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

За змістом ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 на виконання п. п. 3, 6 попереднього договору купівлі-продажу від 17 березня 2011 року передала відповідачу ОСОБА_5 забезпечувальний платіж у розмірі 138950 грн., а також внесла в рахунок оплати за квартиру 12 платежів по 2265 грн. на загальну суму 27180 грн. (2265 х 12).

Всього за квартиру ОСОБА_4 сплатила ОСОБА_5 кошти в розмірі 166130 грн. (138950 + 27180).

Згідно із п. 11 попереднього договору купівлі-продажу вказана сума коштів, а також штраф у розмірі 75000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки укладення договору купівлі-продажу квартири не відбулося саме з вини ОСОБА_5 через не введення нею в експлуатацію у встановленому законом порядку та передбачений договором строк багатоквартирного житлового будинку.

На проведення будівельних та оздоблювальних робіт у квартирі, яку позивач мала намір купити, придбання матеріалів і сантехнічного обладнання згідно із наданими чеками та розпискою ОСОБА_4 витратила 24339 грн. 58 коп.

Факту проведення позивачем ремонту у квартирі відповідач ОСОБА_5 у суді не заперечувала, позов у цій частині вона визнала частково на суму 13000 грн.

Свідки ОСОБА_8, чоловік відповідача, та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердили факт проведенням позивачем ОСОБА_4 ремонту у квартирі. На їх думку проведений ремонт оцінюється не більше 13-15 тисяч грн.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Дослідивши надані ОСОБА_4 чеки на придбання будівельних матеріалів на суму 10439 грн. 58 коп. та розписку ОСОБА_10 про отримання від позивача коштів у розмірі 13900 грн. за часткове виконання ремонту у квартирі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 і в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесених позивачем витрат на оренду житла за 10 місяців за період з 24 червня 2011 року по 23 квітня 2012 року в розмірі 20000 грн., 2000 грн. за місяць, то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки належного підтвердження в цій частині позов не знайшов. Позивачем не доведено, що витрати на оренду житла за вказаний період вона понесла з вини відповідача.

Позивач ОСОБА_4 зареєстрована у гуртожитку за адресою: місто Київ, вулиця Волкова, 10-А. Для проживання у даному гуртожитку їй 09 червня 2004 року був виданий спеціальний ордер за № 484. Договір оренди жилого приміщення від 24 травня 2009 року укладений позивачем із ОСОБА_11 ще до укладення 17 березня 2011 року попереднього договору купівлі-продажу квартири.

У ч. 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.

Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує тривалість, характер та обсяг душевних страждань, яких позивач зазнала внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_5, тяжкість вимушених змін у житті позивача, час, необхідний їй для відновлення попереднього стану.

Укладаючи 17 березня 2011 року із ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_5 достовірно знала, що будівництво багатоквартирного житлового будинку у місті Броварах Київської області по вулиці Каширіна, 15 нею ведеться самочинно, без проектної та дозвільної документації. Про ці обставини та можливі ризики при введенні житлового будинку в експлуатацію відповідач позивача не повідомляла.

Сплативши ОСОБА_5 значну суму коштів за квартиру та провівши певний обсяг ремонтних робіт у квартирі, ОСОБА_4 взамін нічого не отримала.

Визнаючи за ОСОБА_4 право на одержання сум забезпечувального платежу та внесених періодичних платежів на загальну суму 166130 грн., відповідач ОСОБА_5 не вчинила жодних дій щодо добровільного повернення вказаної суми позивачу. Для захисту своїх порушених прав ОСОБА_4 змушена була звертатися до суду.

Виходячи з наведеного вище, засад розумності і справедливості, моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4, суд визначає в розмірі 15000 грн.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги відповідача ОСОБА_5 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, який укладений між сторонами 17 березня 2011 року, з підстав невиконання умов цього договору з боку позивача ОСОБА_4, суд вважає, що даний позов є необґрунтованим і безпідставним, оскільки судом встановлено, що невиконання умов попереднього та укладення основного договору купівлі-продажу квартири не відбулося саме з вини відповідача ОСОБА_5 внаслідок здійснення нею самочинного будівництва багатоквартирного житлового будинку, а не дій позивача ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір на користь позивача ОСОБА_4 з відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2769 грн. 40 коп. (2654 грн. 70 коп. 1 % від задоволеної частини майнових вимог і 114 грн. 70 коп. 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2013 року, за вимоги немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 174, 212 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, стягнення коштів за договором, витрат на ремонт квартири, оренду житла та моральної шкоди задовольнити частково.

Розірвати попередній договір купівлі-продажу, укладений 17 березня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 846.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 кошти, сплачені за попереднім договором купівлі-продажу від 17 березня 2011 року, у розмірі 166130 (сто шістдесят шість тисяч сто тридцять) грн., штраф у розмірі 75000 (сімдесят пять тисяч) грн., витрати на ремонт у розмірі 24339 (двадцять чотири тисячі триста тридцять девять) грн. 58 коп., моральну шкоду в розмірі 15000 (пятнадцять тисяч) грн. і судовий збір у розмірі 2769 (дві тисячі сімсот шістдесят девять) грн. 40 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.