Рішення № 30996732, 23.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4915/13 23.04.13За позовом Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України;

до Фізичної особи - підприємця Панченка Олександра Анатолійовича;

про стягнення заборгованості в сумі 4 714,09 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Карпенко Ю. С., представник, довіреність №б/н від 01.04.2013 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. порушено провадження у справі №910/4915/13, розгляд справи призначено на 02.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2013 року відкладено розгляд справи до 23.04.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 4 257,42 грн. основного боргу, 291,23 грн. пені, 54,67 грн. інфляційних втрат, 110,77 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення відповідачеві поштових відправлень господарського суду, які містяться в матеріалах справи, однак повноважних представників в судове засідання не направив, письмовий відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Науково-виробничою дослідною агрофірмою «Наукова» (орендодавець) та ПП Панченко О. А. (орендар) 01.01.2007 року було укладено договір №15-01/07 ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення, загальною площею 144,0 кв. м., яке розміщене на 2-му поверсі будівлі контрольно-технічного пункту, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-Т, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 230 300,00 грн.

Відповідно до п. 11.1. договору, його укладено строком на 11 місяців, що діє з 01 січня 2007 року до 30 листопада 2007 року включно.

Додатковими угодами №1 від 15.01.2008 року і №2 від 01.01.2009 року продовжено строк дії договору до 31 грудня 2009 року.

01.01.2007 року між Науково-виробничою дослідною агрофірмою «Наукова» (орендодавець) та Приватним підприємцем Панченко О. А. (орендар) було укладено договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №15-01/07-в, відповідно до умов якого балансоутримувач - Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» - забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт нежилого приміщення будівлі контрольно-технічного пункту, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-Т, і перебуває на балансі Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова», а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Відповідно до п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2008 року, орендар користується нежилим приміщенням, яке розміщене на 2-му поверсі у будівлі контрольно-технічного пункту, загальною площею 144,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-Т, на території автотранспортного підприємства НВД АФ «Наукова», вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою: 403 800,00 грн. без урахування ПДВ.

Орендоване приміщення використовується під розміщення складського приміщення.

Згідно з п. 1.3. договору, орендар відшкодовує балансоутримувачу послуги у вигляді сплати за використану електроенергію та воду згідно додатку №1 (розрахунок), який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити:

2.1.1. Виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створенням необхідних житлових умов, у тому числі умов для здійснення господарської діяльності орендарем і його співробітниками згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором.

Розмір плати за обслуговування та ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, роментно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

2.1.2. Надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами.

2.1.3. Інформування орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги.

У п. 2.2.3. договору зазначено, що орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщень, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщень, а також за комунальні послуги.

При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Строк дії цього договору дорівнює терміну дії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №15-01/07 ор від 01.01.20007 року (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяці, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Між сторонами було укладено договір №15-01/07 ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення, загальною площею 144,0 кв. м., яке розміщене на 2-му поверсі будівлі контрольно-технічного пункту, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-Т, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 230 300,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач надав суду акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.01.2007 року, відповідно до якого позивач передав відповідачеві в оренду орендоване приміщення.

За договором №15-01/07-в, відповідно до умов якого балансоутримувач - Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» - забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт нежилого приміщення будівлі контрольно-технічного пункту, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-Т, і перебуває на балансі Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова», а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити:

2.1.1. Виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створенням необхідних житлових умов, у тому числі умов для здійснення господарської діяльності орендарем і його співробітниками згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором.

2.1.2. Надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами.

2.1.3. Інформування орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги.

Позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язався, що тягне за собою виникнення у відповідача обов'язку оплатити ці послуги на умовах, передбачених укладеним договором.

Згідно з п. 1.3. договору, орендар відшкодовує балансоутримувачу послуги у вигляді сплати за використану електроенергію та воду згідно додатку №1 (розрахунок), який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1.2. договору, розмір плати за обслуговування та ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, роментно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

У п. 2.2.3. договору зазначено, що орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщень, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщень, а також за комунальні послуги.

Відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання. Позивачем за період з січня 2007 року по грудень 2012 року включно була нарахована плата по договору га загальну суму 15 309,90 грн., одна відповідач сплатив лише 11 052,48 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю та актом звірки взаєморозрахунків.

Також позивач надав суду рахунки, які підтверджують розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків свідчить про те, що відповідач не заперечує проти факту наявності заборгованості за спірний період у розмірі 4 257,42 грн.

Вказана вище вимога позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Необхідно звернути увагу на те, що, як вже зазначалося, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.

Позивач невірно визначив період прострочення, адже за договором він повинен здійснювати платежі не пізніше 10 числа місяця, а тому період нарахування трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат починається з 11 числа, а не з 10, як про це зазначив позивач.

Позивач нарахував у своєму позові пеню за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, однак, з врахуванням того, що господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 291,23 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 54,67 грн. інфляційних втрат і 110,77 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.

Як вже зазначалося, період нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат починається з 11 числа, а не з 10, як про це зазначив позивач.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Господарський суд встановив, що сукупний індекс інфляції за період прострочення становив 1,001 і розмір інфляційних втрат за цей період становить 4,13 грн., тому вказана вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 110,77 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми підлягає задоволенню також частково в розмірі 100,13 грн.

Зважаючи на вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Панченка Олександра Анатолійовича (інд. 02232, м. Київ, просп. Маяковського, 53, кв. 65, ідентифікаційний код 2904302053) на користь Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» (інд. 52052, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с. Горького, вул. Наукова, 8, код ЄДРПОУ 03374617) 4 257 (чотири тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 42 коп. заборгованості, 291 (двісті дев'яносто одна) грн. 33 коп. пені, 4 (чотири) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 100 (сто) грн. 13 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 29.04.2013 р.