Рішення № 30996691, 23.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2013 р. Справа № 902/379/13-г

Провадження № 14/902/22/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (вул. Замость, 4, м. Бережани, Тернопільська область, 47501)

до: приватного підприємства "Редан-2000" (вул. Леніна, 1-А, с. Іванівка, Вінницький район, Вінницька область, 23250 )

про стягнення 27574,84 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Редан-2000" 27574,84 грн. заборгованості за договором поставки №77 від 11.09.2012р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.03.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/379/13-г з призначенням її до розгляду.

04.04.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 23.04.2013р. через неявку в судове засідання представників сторін та не подання ними витребуваних доказів.

В судове засідання на визначену дату (23.04.13р.) представники сторін повторно не з"явилися не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією. Факт належного повідомлення сторін підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення вх. №3885 від 18.04.2013р. та вх.3898 від 18.04.2013р. підписаним представниками останніх 17.04.2013р. та 15.04.2013р. відповідно.

Однак, 19.04.2013р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання №80 від 16.04.2013р., в якому він заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив провести розгляд справи за його відсутності.

Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив вищевказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відтак ухвалив провести розгляд справи за відсутності останнього.

Поряд з цим, 22.04.2013р. до суду від відповідача (директора ПП «Редан-2000» Лінько О.В.) надійшло клопотання №56/2013 від 19.04.2013р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване неможливістю з'явитися в судове засідання призначене на 23.04.2013 р. через його хворобу.

Суд, розглянувши вказане клопотання представника відповідача, дійшов до висновку про його відхилення в повному обсязі, оскільки відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відтак, неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не був позбавлений права на направлення в судове засідання окрім директора ПП «Редан-2000» іншого повноважного представника. При цьому суд зазначає, що відповідачеві було надано достатньо часу для виконання вимог ухвали суду від 04.04.2013р., так як отримав він її 17.04.2012 року, що стверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення вх. №3885 від 18.04.2013р.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідача, а також позивача, оскільки останнім в обґрунтування заявлених позовних вимог, надано достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.09.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (продавець) та приватним підприємством "Редан-2000" (покупець) укладено договір поставки №77 (а.с. 7-8).

Згідно із п. 1.1 Договору продавець зобов'язується відповідно до умов договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва ТОВ «Христина» (гофровироби, гофроящики) та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції (товар).

Відповідно до п. 3.8 Договору приймання товару покупцем здійснюється на підставі видаткової накладної продавця та доручення представника покупця на отримання товару або без доручення з обов'язковим підписом та печаткою покупця на видатковій накладній з перерахунком кількості товару.

Згідно із п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупцю.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар на суму 31037 грн. 64 коп. на підставі видаткових накладних №1209/3 від 12.09.2012р. на суму 13294 грн. 68 коп., №3010/6 від 30.10.2012р. на суму 2394 грн., №0611/5 від 06.11.2012р. на суму 15348 грн. 96 коп., на яких присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару (а.с. 11-13).

Продукція була прийнята відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних. Однак, останній свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений товар розрахувався лише в сумі 13294 грн. 68 коп. (товар згідно накладної №1209/3 від 12.09.2012р.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №444 від 26.09.2012р., з огляду на що у останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 17742 грн. 96 коп.

В зв'язку з не проведенням розрахунків за поставлений товар, позивачем направлялася на адресу відповідача претензія від 05.02.2013р. з вимогою погасити наявну заборгованість згідно договору поставки №77 від 11.09.2012р. в сумі 17742 грн. 96 коп. (а.с. 16), однак, як свідчать матеріали справи, погашення заборгованості за отриманий товар відповідачем так і не було, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки №77 від 11.09.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 17742 грн. 96 коп. боргу за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 06 грн. 98 коп. пені за період з 13.11.2012р. по 20.11.2012р. з суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 2394 грн. та 569 грн. 25 коп. пені за період з 20.11.2012р. по 05.02.2013р. з суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 17742 грн. 96 коп.; 8871 грн. 48 коп. штрафу та 384грн. 16 коп.- 10% річних (4 грн. 66 коп. за період з 13.11.2012р. по 20.11.2012р. з суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 2394 грн. та 379 грн. 50 коп. за період з 20.11.2012р. по 05.02.2013р. з суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 17742 грн. 96 коп.), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі прострочення покупцем строків оплати товару, покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також 10 % річних від простроченої суми.

Згідно із п. 5.5 Договору при простроченні оплати більше одного місяця, продавець має право, крім стягнень, передбачених п. 5.3., п. 5.4., додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.

Що стосується стягнення пені та 10% річних нарахованих з суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 2394 грн.

В наданому в судовому засіданні розрахунку пені, 10% річних позивачем вказано період нарахування пені та 10% річних за прострочення виконання зобов'язань з 13.11.2012р. по 20.11.2012р.

Однак, суд надаючи оцінку правильності визначеного позивачем періоду нарахування пені з урахуванням положень ч.2 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та положень п.4.1 договору поставки №77 від 11.09.2012р., згідно із якими п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупцю, встановив, що вказаний період нарахування пені та 10% річних позивачем визначено невірно, оскільки пеня та 10% річних має нараховуватися в період з 14.11.2012р. по 21.11.2012р.

Відтак здійснивши обрахунок пені у правильному періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив її розмір в сумі 07 грн. 85 коп., однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягає пеня саме у заявленому позивачем розмірі 06 грн. 98 коп.

Разом з тим, здійснивши обрахунок 10% річних у правильному періоді (з 14.11.2012р. по 21.11.2012р.) за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх розмір в сумі 05 грн. 25 коп., проте також враховуючи межі позовних вимог та відсутність у суду підстав виходу за них, до стягнення підлягає 10% річних саме у заявленому позивачем розмірі 04 грн. 66 коп.

Що стосується стягнення пені та 10% річних нарахованих з суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 17742 грн. 96 коп.

Проводячи перевірку правильності наданого позивачем розрахунку пені за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", судом виявлено помилки в періодах її нарахування. Відтак правомірним є стягнення пені в розмірі 559 грн. 92 коп. за період з 21.11.2012р. по 05.02.2013р. з суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 17742 грн. 96 коп. Таким чином, решта суми заявленої до стягнення пені в розмірі 09 грн. 33 коп. задоволенню судом не підлягає.

Окрім того, здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок 10% річних у правильному періоді (з 21.11.2012р. по 05.02.2013р.), суд встановив розмір 10% річних в сумі 374 грн. 30 коп., яка в сукупності є меншою ніж та, що заявлена позивачем, а тому решта заявлених до стягнення 10% річних в розмірі 05 грн. 20 коп. задоволенню судом не підлягає.

Натомість перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку штрафу судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 8871 грн. 48 коп. як такі що відповідають вимогам Закону та Договору.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу і пені та стягнення 10% річних чітко узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема положенням ст. 231 ГК України, якою підтверджується можливість одночасного застосування штрафу і пені за порушення господарських зобов'язань та положенням ст. 625 ЦК України, якою передбачено право сторін самостійно встановлювати в договорі інший розмір процентів річних, ніж той який передбачений Законом (3% річних).

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити також в задоволенні 01 коп. пені як такої, що заявлена помилково, оскільки позивачем в прохальній частині позовної заяви помилково заявлено пеню котра є на 01 коп. більшою ніж та, яка значиться ним в розрахунку (заявлено 576 грн. 24 коп. пені, натомість в розрахунку- 576 грн. 23 коп., що дорівнює 06 грн. 98 коп.+569 грн. 25 коп.).

Таким чином, з огляду на все вище викладене, суд відмовляє в задоволенні пені в загальній сумі 09 грн. 34 коп. (09 грн. 33 коп. + 01 коп.= 09 грн. 34 коп.)

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу та 10% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, так як спір доведено до суду з вини останнього.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Редан-2000" (вул. Леніна, 1-А, с. Іванівка, Вінницький район, Вінницька область, 23250, код ЄДРПОУ 343324999) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (вул. Замость, 4, м. Бережани, Тернопільська область, 47501, код ЄДРПОУ 14049168) 17742 грн. 96 коп. основного боргу; 566 грн. 90 коп. пені; 8871 грн. 48 коп. штрафу; 378 грн. 96 коп.- 10% річних та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 09 грн. 34 коп. пені та 05 грн. 20 коп.- 10 % річних відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Замость, 4, м. Бережани, Тернопільська область, 47501)

3 - відповідачу (вул. Леніна, 1-А, с. Іванівка, Вінницький район, Вінницька область, 23250 )