Постанова № 30996635, 16.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.

справа № 2а/0470/1727/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Євраз – Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Євраз – Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участі прокурора м. Дніпропетровська про стягнення бюджетної заборгованості ,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив з урахуванням уточнених вимог, стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2004 року в сумі 583 929 грн. 47 коп., та проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за червень 2004 року, в розмірі 262 609 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.07.2004 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2004 року, у якій зазначено залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів (рядок 25 декларації) 9 567 169 грн.

В подальшому сума бюджетної заборгованості частково погашалася та на момент звернення до суду з даною позовною заявою заборгованість бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість позивача за червень 2004 року становила 3 916 667,00 грн., а станом на 18.07.2007 року – 583 929,47 грн.

Відповідачем 25.10.2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001210814/0/30590, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004р. у розмірі 3 916 666,67 грн. Проте, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2005 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 року визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську №0001210814/0/30590 від 25.10.2004 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2006 року постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 року залишена без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недодержання позивачем механізму відшкодування податку на додану вартість, який був передбачений Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 р. за № 263/2067, а саме відсутності звернення позивача до податкового органу з заявою про надання висновку до територіального органу державного казначейства після 09.11.2006 року, про бюджетне відшкодування з моменту закінчення процедури судового оскарження.

З даним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно змісту . 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції закону, яка була чинна на момент виникнення бюджетної заборгованості, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Отже, підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані лише податкової декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Крім того, згідно пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Матеріали справи свідчать, що позивач 20.07.2004 року подав декларацію з ПДВ за червень 2004 року. Сума, яка відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та податкової декларації, підлягала перерахуванню на розрахунковий рахунок позивача складала 9 567 169 грн.

У встановлений Законом строк сума бюджетного відшкодування з ПДВ не була перерахована через органи Державного казначейства на рахунок позивача.

Розмір процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за червень 2004 року позивачем розраховано відповідно до вимог пп. 7.7.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за період з 01.12.2004 року по 01.06.2005 року і складає 262609 грн.

Даний розрахунок відповідачем не спростований.

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності права у позивача здійснювати такий розрахунок є безпідставним з огляду на право позивача звернення з позовом до суду про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості. Такий розрахунок і був зроблений позивачем при подачі заяви про зміну позовних вимог від 31.07.2007 року.

Не відповідає нормам матеріального права і висновок суду першої інстанції щодо відсутності права позивача на стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості у зв’язку з виключенням з 01.06.2005 року ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка і регламентувала право платника податку на отримання зазначених процентів, оскільки на час виникнення спірних правовідносин дана норма була чинною і регулювала спірні правовідносини.

Розрахунок розміру процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість зроблений позивачем до внесення змін до пп. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Помилковим є також висновок суду першої інстанції щодо обов’язку позивача для відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ звернутися до податкового органу з заявою про надання висновку про відшкодування з огляду на те, що Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом № 209/72 Державної податкової адміністрації України та Головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 року, оскільки даний порядок регулює взаємовідносини між податковими органами та органами казначейської служби під час бюджетного відшкодування податку на додану вартість та не передбачає необхідності звернення платника податку до податкового органу з заявою про надання висновку бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини справи та норми Закону України “Про податок на додану вартість” вказують на наявність права позивача отримання бюджетної заборгованості по декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року та процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

Щодо розміру суми бюджетної заборгованості, то суд апеляційної інстанції визначає її в розмірі 570 024,06 грн. з огляду на її залишок на 18.07.2007 року в розмірі 583 929,47 грн. з відрахуванням 13 905,39 грн. зарахованих в погашення штрафної санкції по податковому повідомленню-рішенню № 0000870814/20129 від 15.07.2004 року, яка стала узгодженою з прийняттям Вищим адміністративним судом України ухвали від 17.07.2007 року по справі № 17/166.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Євраз –Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року – скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Євраз –Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” – задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Євраз –Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” (49064, м. Дніпропетровськ, вул.. Маяковського, 3, ЄДРПОУ 05393056 р/р № 26001020004566 МФО 300744 у філії ПАТ УніКредит банк у м. Київі) бюджетну заборгованість по декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року в сумі 570 024,06 грн. (п’ятсот сімдесят тисяч двадцять чотири гривень 06 копійок) та процентів в розмірі 262 609 грн. (двісті шістдесят дві тисячі шістсот дев’ять гривень 00 копійок).

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Євраз –Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” (49064, м. Дніпропетровськ, вул.. Маяковського, 3, ЄДРПОУ 05393056 р/р № 26001020004566 МФО 300744 у філії ПАТ УніКредит банк у м. Київі) судові витрати в розмірі 2773 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 18.04.2013 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко