Постанова № 30995149, 22.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1633/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Смольського Ю. С.,

представника відповідача - Нальотова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14 березня 2013 року №0001362202/5/4 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 265267,50 грн, з них за основним платежем 176845 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 88422,50 грн, а також №0001372202/53 за яким комбінату зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 168425 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, встановивши нікчемність правочинів ВАТ «Полтавський ГЗК» з ПРАТ «Електронні технології» та ТОВ «Технопром-плюс».

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 18 лютого 2013 року №1507/225-09/00191282, складений на підставі проведеної Кременчуцькою ОДПІ позапланової невиїзної перевірки ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" по питанню фінансово-господарських взаємовідносин з ПРАТ «Електронні технології» та ТОВ «Технопром-плюс». За результатами перевірки, відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначає, що згідно даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України на день укладання договорів, здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних контрагенти позивача ПРАТ «Електронні технології» та ТОВ «Технопром-плюс» зареєстровані платниками ПДВ, з реєстрації не зняті, Свідоцтво платника податку на додану вартість не анульовано, підприємства знаходиться за місцем реєстрації, відповідно до даних з ЄДРПОУ. Господарські операції із вказаним контрагентами носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті протиправно, оскільки ухвалені на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У письмових запереченнях на позов відповідач зазначав, що договори, укладені між позивачем та ПРАТ «Електронні технології», ТОВ «Технопром-плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки вищенаведені контрагенти відсутні за місцем знаходження, що встановлено актом податкового органу. Крім того, зазначили, що відповідно до акту Кременчуцької ОДПІ №96/22.4-09/23814076 від 30.01.2013 року неможливо провести зустрічну звірку ПРАТ «Електронні технології» з ТОВ «ВК Віконні системи» за лютий-жовтень 2012 року, що в свою чергу на думку контролюючого органу підтверджує безтоварність господарських операцій між ВАТ «Полтавський ГЗК» та ПРАТ «Електронні технології». Також, в підтвердження своїх аргументів відповідач посилається на довідку Кременчуцької ОДПІ № 93/22.5-12/37801884 від 30.01.2013 року відповідно до якої неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «Технопром-плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Галактика М», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області (ідентифікаційний код 00191282) та перебуває на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 31 січня 1995 року, зареєстроване в якості платника ПДВ.

На підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 830 від 15.02.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ «Полтавський ГЗК» в зв'язку з тим, що неможливо відстежити реальність господарських операцій за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року.

За результатами вказаної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено Акт перевірки №1507/22.5-09/00191282 від 18.02.2013 року, в якому зафіксовано порушення:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого неправомірно занижено податок на прибуток всього в сумі 176845 грн у тому числі за І квартал 2012 року у сумі 39987 грн, за ІІ квартал 2012 року у сумі 78325 грн та за ІІІ квартал 2012 року у сумі 58533 грн.

- п.п. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно завищено від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 168425 грн, у тому числі за лютий 2012 року у сумі 17803 грн, за березень 2012 року у сумі 20190 грн, за квітень 2012 року у сумі 31265 грн, за травень 2012 року у сумі 34377 грн, за червень 2012 року у сумі 8954 грн, за липень 2012 року у сумі 17688 грн, за серпень 2012 року у сумі 38058 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки Кременчуцької ОДПІ №1507/22.5-09/00191282 від 18.02.2013 року неможливо провести зустрічну звірку ПРАТ «Електронні технології» (контрагента позивача) з ТОВ «ВК Віконні системи» за лютий-жовтень 2012 року, що в свою чергу на думку контролюючого органу підтверджує безтоварність господарських операцій між ВАТ «Полтавський ГЗК» та ПРАТ «Електронні технології». Також, відповідач посилається на довідку Кременчуцької ОДПІ №93/22.5-12/37801884 від 30.01.2013 року відповідно до якої неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «Технопром-плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Галактика М», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», що також на думку відповідача унеможливлює реальність господарських відносин між ВАТ «Полтавський ГЗК» та ТОВ «Технопром-плюс».

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року №0001362202/5/4 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 265267,50 грн, з них за основним платежем 176845 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 88422,50 грн, а також №0001372202/53, за яким комбінату зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 168425 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 14 березня 2013 року №0001362202/5/4 та №0001372202/53, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

На підставі вищезазначених положень Податкового кодексу України Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових суму понесених ВАТ "Полтавський ГЗК" витрат у зв'язку з придбанням у ПРАТ «Електронні Технології» та ТОВ «Технопром-плюс» товарів та послуг. Також, як на думку відповідача, платник мав включити суму отриманих товарів до складу валового доходу. У зв'язку із чим неправомірно було визначати суму від'ємного значення податку на прибуток за відповідний період.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 201.1. статті 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (замовника) з ПРАТ «Електронні технології» ґрунтувалися на підставі договірних відносин з надання послуг №134/50 від 19.12.2011 року, №729 від 13.03.2011 року, №973 від 05.04.2012 року, №515 від 21.02.2012 року, №1289 від 27.04.2012 року, №1999 від 19.05.2011 року, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи з відповідними додатками, договірними цінами тощо (а.с. 145-246, т. 3).

Відповідно до умов вищезазначених договорів ПРАТ «Електронні технології» виконувало для ВАТ «Полтавський ГЗК» роботи з проектування автоматичної системи пожежегасіння, монтаж автоматичної системи пожежегасіння, демонтаж протипожежного обладнання на ст. Северная, а також монтаж системи змащування «Лінкольн».

В підтвердження реальності надання вищенаведених послуг позивачем надано до суду податкові накладні, оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ПРАТ «Електронні технології» (код ЄДРПОУ 23814076), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено. Розрахунки за надані ПРАТ «Електронні технології» послуги підтверджуються платіжними дорученнями, а також рахунками-фактури. Також, позивачем надані акти виконаних робіт за формою КБ-2, відповідно до яких позивачем прийняті роботи. Акти виконаних робіт підписані сторонами без заперечень (а.с. 96-250, т. 1, 1-43, т. 2).

Крім того, в підтвердження необхідності установки системи автоматичного пожежегасіння позивачем надано припис Держгірпромнагляду від 03.07.2007 року, яким зобов'язано комбінат встановити відповідну систему пожежегасіння (а.с. 28, т.4).

В підтвердження необхідності проведення демонтажу протипожежного обладнання на ст.Северная, представником позивача надано суду протокол загальних зборів ВАТ «Полтавський ГЗК» № 7 від 06.03.2012 року, відповідно до якого в зв'язку із зміною напрямку бурових робіт, ухвалено рішення про повний демонтаж ст. Северная (а.с. 29-31, т. 4).

Разом з тим, ВАТ «Полтавський ГЗК» в підтвердження реальності надання спірних послуг, позивачем також надано реєстри працівників, відповідно до яких робітники ПРАТ «Електронні технології» ознайомлювалися із інструктажем з техніки безпеки відповідно до умов Договорів (а.с. 1-13, т. 4).

Крім того, на вимогу суду, з метою встановлення наявності у ПРАТ «Електронні технології» повноважень на проведення робіт із високим ступенем ризику щодо пожежної безпеки, позивачем надано ліцензію № 457352 серія АВ від 27.11.2009 року видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України, видану зазначеному товариству (а.с. 125, т. 3).

Також, відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом ставиться під сумнів господарські операції позивача з ТОВ «Технопром-плюс».

Судом встановлено, що господарські відносини між ВАТ «Полтавський ГЗК» та ТОВ «Технопром-плюс» ґрунтувались на підставі укладених договорів №996 від 06.04.2012 року (купівлі-продажу) та №1863 від 13.06.2012 року (надання послуг, ремонт радіатора) (а.с. 247-250, т. 3, а.с. 22-26, т. 4).

В підтвердження придбання у ТОВ «Технопром-плюс» товару (ремонтного комплекту амортизаційної муфти, рукавів високого тиску, комплекту підсилювачів) позивачем надані податкові накладні. Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ «Технопром-плюс», яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено. Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи. Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що транспортування придбаного товару здійснювалось автотранспортом ТОВ «Технопром-плюс», на підтвердження чого позивачем залучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних, на яких наявна печатка ВАТ «Полтавський ГЗК» про прийняття товару на склад (а.с. 62-95, т. 1).

Також представником позивача до матеріалів справи долучено прибуткові ордери, що підтверджують факт оприбуткування придбаного комбінатом товару.

В підтвердження факту ремонту радіатора за договором №1863 від 13.06.2012 року (а.с. 22-26, т.4) судом витребувано, досліджено та залучено до матеріалів справи податкову накладну №1836 від 15.08.2012 року, рахунок №32 від 15.08.2012 року, платіжне доручення №34929 від 04.09.2012 року, акт виконаних робіт №1 від 15.08.2012 року та акт списання деталей в зв'язку із поведеним ремонтом №402 від 15.08.2012 року (а.с.90-95, т.1).

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Таким чином, реальність здійснення господарських операцій між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ «Технопром-плюс», ПРАТ «Електронні технології» на підставі вищевказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про нікчемність договірних правовідносин сторін.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем валові витрати за І квартал 2012 року у сумі 39987 грн, за ІІ квартал 2012 року у сумі 78325 грн та за ІІІ квартал 2012 року у сумі 58533 грн та податковий кредит за лютий 2012 року у сумі 17803 грн, за березень 2012 року у сумі 20190 грн, за квітень 2012 року у сумі 31 265, 00 грн., за травень 2012 року у сумі 34 377, 00 грн., за червень 2012 року у сумі 8954 грн, за липень 2012 року у сумі 17688 грн, за серпень 2012 року у сумі 38058 грн по фінансово-господарським операціям з ПРАТ «Електронні технології» та ТОВ «Технопром-плюс» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Підставою для нарахування позивачу спірних податків став висновок податкового органу про те, що виписані контрагентами позивача ПРАТ «Електронні технології» та ТОВ «Технопром-плюс», оскільки зазначений контрагент не знаходиться за адресою, що позбавляє контролюючий орган провести перевірку платника.

На вимогу суду, відповідач не надав належних доказів підтвердження своїх висновків що, що на момент укладення договорів, здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних ПРАТ «Електронні технології» та ТОВ «Технопром-плюс» не знаходилися за місцезнаходженням вказаному у ЄДРПОУ.

Крім того, на запитання суду про дослідження первинної документації в підтвердження реальності господарських операцій між ВАТ «Полтавський ГЗК» та ПРАТ «Електронні технології», ТОВ «Технопром-плюс» представник відповідача пояснив, що вказана документація у позивача контролюючим органом не вимагалася, а висновки зроблені виключно на підставі податкової звітності.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ВАТ «Полтавський ГЗК» та ПРАТ «Електронні технології», ТОВ «Технопром-плюс» нікчемності правочинів, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Виходячи з правового змісту частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

У даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку (1 стадія), робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень не надано.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено і судом фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Посилання податкового органу на наявність акту та довідки перевірки відносно контрагентів позивача, у яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ПРАТ «Електронні технології», ТОВ «Технопром-плюс» (контрагентами позивача) та їхніми контрагентами за спірний період, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства виходячи з наступного.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність здійснення спірних господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14 березня 2013 року №0001362202/5/4 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 265267,50 грн, з них за основним платежем 176845 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 88422,50 грн, а також №0001372202/53 за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 168425 грн підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн, що сплачений відповідно до платіжного доручення від 21 березня 2013 року №12164.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0001362202/5/4 від 14.02.2013 року та № 0001372202/53 від 14.02.2013 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294 гривень.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський