Рішення № 30995148, 24.04.2013, Перевальський районний суд Луганської області

Справа № 422/1784/13-ц

2/422/391/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р.м. Перевальськ

Перевальський районний суд Луганської області в складі:

головуючого-судді: Нікітіна В.В.

при секретарі:Савельєвій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перевальськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2013 року до Перевальського районного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ ЗАВОД ПРОГРЕС 2000 про стягнення заборгованості по заробітній платі, плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Відповідно до тексту позовної заяви, з 08 лютого 2012 року по 11 лютого 2013 року позивач ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача ТОВ «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» в якості свердловщика ІІ розряду.

11 лютого 2013 року звільнена за згодою сторін.

На час звільнення у відповідача перед позивачем існувала заборгованість із заробітної плати в розмірі 8638,90 грн.

Позивач просила суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в розмірі 8638 грн. 90 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення по день ухвалення судом рішення та моральну шкоду у сумі 10000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився по невідомій суду причині, хоча своєчасно був повідомлений про дату та час розгляду справи. Заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

В матеріалах справі містяться три рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу судових повісток.

У відповідності до ч. 5 ст. 74 Цивільного процесуального кодексу України, юридична особа відповідач вважається повідомленою про час та місце розгляду справи належним чином, якщо судові повістки надіслані цій юридичній особі за адресою її реєстрації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

З огляду на вищевикладене, на підставі вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши подані докази, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Копією трудової книжки позивача та її поясненнями підтверджений факт перебування ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з ТОВ ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» з 08 лютого 2012 року по 11 лютого 2013 року (а.с. 7, 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з нормою статті 21 Закону України Про оплату праці, працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Довідкою від 18 лютого 2013 року № ЗПр00000007 підтверджується наявність у ТОВ «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» заборгованості із заробітної плати перед позивачем ОСОБА_1 в сумі 8638,90 грн. (а.с. 11).

Зважаючи на той факт, що позивач, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, не надав суду своїх заперечень, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати в розмірі 8638 грн. 90 коп. в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з розясненнями, наданими пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були сплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності і цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 (далі Постанова № 100).

П. 5 Постанови № 100 встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

В звязку з тим, що встановити в судовому засіданні кількість фактично відпрацьованих днів за останні два місяці роботи не вбачається можливим, суд встановлює середній заробіток позивача виходячи з загальної кількості робочих днів за період роботи та сукупного доходу, отриманого за цей же період.

За період роботи в ТОВ «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» з 08 лютого 2012 року по 11 лютого 2013 року позивачем було відпрацьовано 258 робочих днів та отримано сукупний дохід (без вирахувань із заробітної плати, як це передбачено абз. 3 п. 3 Постанови № 100) в розмірі 37 493,33 грн. (а.с. 11).

Враховуючи викладене, середня денна заробітна плата позивача становить:

37 493,33 гривень : 258 днів = 145,32 грн./день.

З моменту звільнення ОСОБА_1 до моменту постановлення судом рішення по даній справі пройшло 72 календарних дні.

Таким чином, сума середнього заробітку за час розрахунку при звільненні становить:

145,32 грн./день * 72 дні = 10463,04 грн.

Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно вимог про стягнення 10000 грн. моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як зазначено в п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

П. 4 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується

Суд вважає, що позивачем доведено факт завдання їй моральної шкоди внаслідок того, що не отримавши при звільненні належну їй суму заробітної плати, маючи хвору дитину, позивач вимушена вишукувати можливості для пошуку коштів на утримання та лікування дитини, маючи при цьому не отриману суму заробленої заробітної плати.

Однак, позивачем належно не обґрунтовано розміру моральної шкоди, завданої їй відповідачем, тому суд, керуючись принципами розумності та справедливості вважає можливим задовольнити цю частину позовних вимог частково і стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про присудження виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.

Керуючись статтями 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі розмірі 8638 (вісім тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 90 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10463 (десять тисяч чотириста шістдесят три) гривні) 04 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОГРЕС 2000» судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах виплати заборгованості із заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Перевальським районним судом Луганської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На заочне рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Луганської області через Перевальський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя:В.В. Нікітін