Рішення № 30994961, 11.02.2013, Перевальський районний суд Луганської області

Справа № 422/165/13-ц

2/422/79/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р.м. Перевальськ

Перевальський районний суд Луганської області в складі:

головуючого-судді: Нікітіна В.В.

при секретарі:Савельєвій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перевальськ цивільну справу за позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Луганськтеплокомуненерго» (далі ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго») звернувся до Перевальського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по центральному опаленню та гарячому водопостачанню, посилаючись на наступні обставини.

Позивач, який є комунальним теплопостачальним підприємством, надавав відповідачу послуги з теплопостачання (централізоване опалення) за адресою: вул. Леніна 46/29. Послуги надавались філією ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» - «Перевальськтеплокомуненерго». Станом на 19 листопада 2007 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги в сумі 978 грн. 20 коп.

19 листопада 2007 року позивач уклав з відповідачем договір погашення боргу № 114н, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобовязання сплачувати на користь Філії «Перевальськтеплокомуенерго» ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» щомісяця по 54 грн. 34 коп. в рахунок погашення зазначеної заборгованості. Договір укладено строком до 01 травня 2009 року.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену вище суму боргу в розмірі 978,20 грн. та за прострочення виконання зобовязання 366,65 грн. інфляційних нарахувань, 108,93 грн. 3 % річних. Всього: 1453,78 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача зазначену суму.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позову і просив суд відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Дійсно, 19 листопада 2007 року між філією «Перевальськтеплокомуненерго» та відповідачем укладався договір погашення боргу на умовах, які зазначені позивачем у позовній заяві частинами по 54 грн. 34 коп. щомісяця до 01 травня 2009 року.

Позивачем ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» не доведено, що він має якесь відношення до особи, яка укладала договір, тобто до філії «Перевальськтеплокомуненерго»; з матеріалів позовної заяви не вбачається, що зазначена філія є філією саме позивача.

Вказаний договір було укладено під тиском з боку працівників філії «Перевальськтеплокомуненерго», які відмовили відповідачу у підписанні документів на автономне опалення без укладення договору.

Також відповідач в запереченнях проти позову заявила про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог, так як договір було укладено 19 листопада 2007 року, а позов подано до суду в січні 2013 року.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши подані докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься договір погашення боргу № 114н від 19 листопада 2007 року, який укладено між Філією «Перевальськтеплокомуненерго» та ОСОБА_1 (а.с. 7; далі Договір).

Суд критично оцінює сумнів відповідача відносно наявності у ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» юридичних підстав подавати позов на підставі правочину, що укладений Філією «Перевальськтеплокомуненерго», адже в судовому засіданні представником позивача було доведено, що філія «Перевальськтеплокомуненерго» є філією юридичної особи Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго», тобто філією позивача.

Зазначений факт підтверджується також копією Договору, з якої вбачається, що на відтиску печатки «Підприємства» зазначено: «Луганська обласна рада народних депутатів; Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Луганськтеплокомуненерго»; філія «Перевальськтеплокомуненерго» код: 25685370».

Таким чином, судом встановлено, що ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго», як юридична особа, філією якої укладено Договір, в силу положень ст.ст. 64, 65 Господарського кодексу України, та ст.ст. 28, 30 Цивільного процесуального кодексу України, є належним субєктом подання позову.

Суд також не може погодитись з доводами відповідача відносно того, що Договір укладено нею під тиском з боку посадових осіб філії позивача, з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 231 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Такий же порядок встановлено щодо визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом тяжкої обставини ст. 233 Цивільного кодексу України.

Позивачем не подано доказів на підтвердження факту вчинення на неї психічного тиску посадовими особами філії «Перевальськтеплокомуненерго» під час укладення Договору. Також, судом встановлено, що Договір № 114н від 19.11.2007 року в судовому порядку недійсним не визнавався.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про дійсність Договору № 114н від 19 листопада 2007 року.

Вищевказаний договір укладено між споживачем житлово-комунальної послуги з теплопостачання (централізованого опалення) та виробником цих послуг.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обовязок споживача теплової енергії здійснювати щомісячну оплату за спожиту теплову енергію.

Такий же обовязок встановлено п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем у складі позовних вимог заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму 366 грн. 65 коп. (а.с. 10).

При перевірці обґрунтованості заявленої суми судом встановлено, що розрахунок проведено відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року; індекси інфляції, зазначені в розрахунку, відповідають офіційно встановленим Державним комітетом статистики України (публікації в газеті «Урядовий Курєр»: № 231 від 08.12.2007 р., № 3 від 09.01.2008 р., № 25 від 08.02.2008 р., № 46 від 12.03.2008 р., № 65 від 08.04.2008 р., № 85 від 13.05.2008 р., № 105 від 10.06.2008 р., № 123 від 09.07.2008 р., № 145 від 08.08.2008 р., № 165 від 06.09.2008 р., № 188 від 19.10.2008 р., № 210 від 08.11.2008 р., № 231 від 09.12.2008 р., № 1 від 09.01.2009 р., № 23 від 10.02.2009 р., № 43 від 11.03.2009 р., № 63 від 08.04.2009 р., № 80 від 07.05.2009 р., № 101 від 10.06.2009 р., № 120 від 08.07.2009 р., № 143 від 08.08.2009 р., № 164 від 09.09.2009 р., № 185 від 08.10.2009 р., № 229 від 09.12.2009 р., № 3 від 09.01.2010 р., № 23 від 09.02.2010 р., № 44 від 10.03.2010 р., № 64 від 08.04.2010 р., № 83 від 08.05.2010 р., № 102 від 08.06.2010 р., № 123 від 08.07.2010 р., № 146 від 10.08.2010 р., № 165 від 08.09.2010 р., № 187 від 08.10.2010 р., № 209 від 09.11.2010 р., № 230 від 08.12.2010 р., № 3 від 11.01.2011 р., № 23 від 08.02.2011 р., № 43 від 10.03.2011 р., № 64 від 08.04.2011 р., № 83 від 11.05.2011 р., № 103 від 08.06.2011 р., № 122 від 08.07.2011 р., № 144 від 09.08.2011 р., № 164 від 08.09.2011 р., № 187 від 11.10.2011 р., № 208 від 09.11.2011 р., № 229 від 08.12.2011 р., № 4 від 11.01.2012 р., № 23 від 07.02.2012 р., № 44 від 07.03.2012 р., № 65 від 10.04.2012 р., № 82 від 11.05.2012 р., № 100 від 07.06.2012 р., № 120 від 10.07.2012 р., № 141 від 08.08.2012 р., № 162 від 08.09.2012 р., № 183 від 09.10.2012 р., № 205 від 08.11.2012 р.).

Розрахунок проведено арифметично вірно, в звязку з чим заявлена частина позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань, є обґрунтованою.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних, суд зазначає наступне.

Позивачем надано розрахунок 3 % річних (а.с. 10; колонка таблиці 8).

Вказаний розрахунок проведено арифметично вірно, з урахуванням строків сплати щомісячних платежів (54,34 грн. щомісяця) та кількості днів у кожному місяці, за який допущене прострочення сплати боргу.

Таким чином, заявлена до стягнення сума 3 % річних є обґрунтованою.

Стосовно можливості застосування позовної давності до правовідносин між сторонами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Про застосування позовної давності відповідач окремої заяви не подавав, але вказав про позовну давність у запереченнях проти позову. Суд вважає належним такий спосіб подання заяви про застосування позовної давності, але приходить до висновку, що подана відповідачем заява задоволенню не підлягає, адже строк позовної давності позивачем не пропущено.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності після її переривання починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, однією з підстав переривання позовної давності є подання особою позову до боржника.

Як встановлено в судовому засіданні, у 2011 році позивач звернувся до Перевальського районного суду Луганської області з заявою про видачу судового наказу. 20 травня 2011 року судовий наказ було видано. Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 24 червня 2011 року по справі № 2-С-63, судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» було скасовано.

Суд критично оцінює доводи відповідача, заявлені нею усно в судовому засіданні, відносно того, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах має обчислюватись з моменту першого прострочення сплати нею платежів за договором від 19 листопада 2007 року № 114н, тобто з грудня 2007 року, так як моментом початку перебігу строку позовної давності, відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, є день, коли особа довідалась про порушення свого права. Сукупний аналіз даної норми права в поєднанні з нормою ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, приводить суд до висновку про те, що перебіг строку позовної давності в спірних правовідносинах має починатися з дня, наступного за днем остаточного виконання зобовязання, вказаного у договорі

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 Договору встановлено, що він діє до 01 травня 2009 року.

Таким чином, суд вважає, що подання позивачем у травні 2011 року заяви про видачу судового наказу, перервало перебіг строку позовної давності.

З можливістю переривання перебігу строку позовної давності шляхом подання заяви про видачі судового наказу погоджується й Колегія судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у справі № 6-32559св12 дійшла аналогічних висновків у подібних правовідносинах (Ухвала суду від 31 жовтня 2012 року).

На підставі вищевикладеного, заявлені позовні вимоги повністю обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають повному задоволенню.

Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України (з урахуванням ч. 2 ст. 99 ЦПК України та розміру ставок державного мита, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України, що діяли на момент подання позивачем заяви про видачу судового наказу (25,50 грн.)) становить 216 грн., 60 коп.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про теплопостачання», «Про жилого-комунальні послуги», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» заборгованість за теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних на загальну суму 1453 (одна тисяча чотириста пятдесят три) грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Луганської області через Перевальський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя:В.В. Нікітін