Рішення № 30994362, 22.04.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 221/3837/2012

Провадження № 2/127/768/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2013 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Ліщишині О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 мотивував позов тим, що 05 серпня 2010 року він зареєстрував з відповідачкою шлюб. В період перебування в зареєстрованому шлюбі, в грудні 2011 року, вони за спільні кошти 75000 грн., в автосалоні, що в м. Вінниці, вул. Максимовича, придбали автомобіль марки ВАЗ-21010, держномер АВ 63-64ВІ, який зареєстрували на імя ОСОБА_4 Сімейне життя їх не склалося і 20 червня 2012 року вони подали до відділу РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області спільну заяву про розірвання шлюбу. З того часу вони спільно не проживають, спільне господарство не ведуть. Оскільки автомобіль фактично знаходиться у відповідачки і є неподільною річчю, просив стягнути з неї на його користь 1/2 частку дійсної вартості спірного автомобіля - 30000 грн. (а.с. 3).

Згодом ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги. Зазначив, що з січня 2012 року вони з ОСОБА_4 припинили шлюбні відносини, а в червні 2012 року вона забрала частину спільного майна. За час перебування у шлюбі із ОСОБА_4 вони придбали меблі, побутову техніку та товари повсякденного вжитку на суму 20175,00 грн. Вважає, що вартість майна, що підлягає поділу між подружжям, становить 86875,00 грн. (з урахуванням вартості автомобіля), при цьому його частка вартості майна становить 43437,50 грн. Просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 33350,00 грн. грошової компенсації вартості автомобіля ВАЗ 2110, держномер АВ6364ВІ; присудити зі спільного майна подружжя на його користь наступне майно на суму 10055,00 грн.: люстру 9-рожкову вартістю 850 грн.; люстру 3-рожкову вартістю 350 грн.; люстру 3-рожкову вартістю 420 грн.; бра 3 шт. загальною вартістю 195 грн.; занавіску «Арка» вартістю 440 грн.; гардину вартістю 2000 грн.; стільці 6 шт., загальною вартістю 2700 грн.; журнальний стіл вартістю 300 грн.; килим вартістю 2000 грн.; 2 килимові доріжки загальною вартістю 800 грн. Виділити із спільного майна подружжя на користь ОСОБА_4 наступне майно: автомобіль ВАЗ 2110, держномер АВ6364ВІ, вартістю 66700 грн.; та майно на суму 7682 грн.: диван «Моніка» вартістю 2500 грн.; софу «Княжна» вартістю 2600 грн.; занавіску кухонну «Арка» вартістю 560 грн.; диванний куточок «Каріна» вартістю 4000 грн.; крісло вартістю 460 грн. (а.с. 69-70).

ОСОБА_4 предявила зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя у якому зазначила, що 1/2 частина вартості спірного автомобіля в сумі 3750 доларів США, що еквівалентно 30000 грн., 16 червня 2012 р. вона передала ОСОБА_3 в його помешканні в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 поставив умову, що дозволить забрати з його будинку речі позивачки в обмін на повернення нею частини коштів від продажу автомобіля. Зауважила, що фактично спірний автомобіль вона придбала для себе за особисті кошти, оскільки в день його придбання вона знімала з особистого рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» 1203 євро та 3720 євро, а решту суми їй позичили її батьки. Оскільки після смерті батька у неї відпала необхідність часто їздити в м. Бар, 19 травня 2012 року спірний автомобіль було продано за 7500 доларів США. На день продажу автомобіля вони перебували у шлюбі, мешкали в одному будинку, вели спільне господарство. Саме за спільні кошти в період перебування в зареєстрованому шлюбі вони придбали майно для будинку: люстру 9-ти рожкову, для великої зали, вартістю 850 грн.; люстру 3-х рожкову білу матову, вартістю 420 грн.; бра 3 шт. по 65 грн, на суму 195 грн., занавіску «ОСОБА_6 кухонна» вартістю 560 грн.; занавіску «Арка» вартістю 440 грн.; тюль «Гардина», вартістю 2000 грн.; диванний куточок «Каріна», вартістю 4000 грн.; крісло вартістю 460 грн.; стільці 6 шт. по 450 грн., на суму 2700 грн.; журнальний стіл вартістю 300 грн.; килим вартістю 2000 грн.; килимову доріжку 2 шт. по 400 грн. на суму 800 грн.; диван «Моніка» вартістю 2500 грн., Софу «Княжна» вартістю 2600 грн. На загальну суду 20175 грн. Просила стягнути на її користь половину вартості майна 10 087,5 грн., а в задоволенні позову ОСОБА_3І відмовити.

Позивачка також зазначила, що частина її особистих речей, а саме: люстра перламутрова (молочна) 5-рожкова, люстра перламутрова (молочна) 1-рожкова, кухонна люстра скляна коричневого кольору на 3 лампочки, відеомагнітофон «Каnsai», ростер електричний, шафа-сейф залишились в будинку ОСОБА_3, тому вона просила зобов`язати ОСОБА_3 повернути в натурі її особисті речі (а.с. 20-22).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав свої уточнені позовні вимоги, зустрічні вимоги не визнав. Суду пояснив, що в період шлюбу всі меблі у його будинок вони з ОСОБА_4 придбали за його кошти, але ці кошти є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, автомобіль був придбаний частково за кошти ОСОБА_4 45 000 грн. і частково за його кошти 30 000 грн., ще 20 000 грн. він позичив у ОСОБА_7 з метою реєстрації автомобіля. У вересні 2011 року вони з ОСОБА_4 прийняли рішення про розірвання шлюбу, а з жовтня 2011 року припинили шлюбні стосунки і ведення спільного господарства, домовившись, що навесні 2012 р. ОСОБА_4 виїде з його будинку. В червні вона забрала свої речі і виїхала з будинку, також ОСОБА_4 забрала софу «Княжна» та диван «Моніка». Від її матері він дізнався, що автомобіль вона продала в травні 2012 року, але грошей від ОСОБА_4 він не отримував. Просив поділити майно так, як він зазначив в позовній заяві і стягнути з відповідачки ? вартості проданого автомобіля 33 350 грн.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав відповідно до обставин, викладених в позовній заяві, просив їх задоволити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. Додав, що сторони припинили ведення спільного господарства у січні 2012 року і ОСОБА_3 не писав розписку, що отримав від ОСОБА_4 гроші за автомобіль.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 не визнала, свій позов підтримала. Суду пояснила, що до одруження з ОСОБА_3 вона мала свої грошові накопичення, тому коли вирішила придбати для себе автомобіль, щоб відвідувати батьків в м. Бар, зняла з рахунку в банку 4923 євро. ОСОБА_3 сказав, що грошей не має, тому 15 000 грн. їй ще додав батько. 19.05.2012 р. вона продала цей автомобіль і ОСОБА_3 знав про це, але купівлю-продаж оформила генеральною довіреністю. Фактично вони припинили ведення спільного господарства 16.06.2012 року, а не в січні 2012 року. Додала, що 16.06.2012 року вона почала збирати свої речі, щоб виїхати з будинку, але ОСОБА_3 не дозволяв, доки вона не віддасть половину грошей за автомобіль 3750 доларів США, тому, порахувавши, що її особистих речей було більше, ніж на цю суму, вона вимушена була передати гроші в присутності вантажників. Уточнила, що майно, яке було придбане за спільні кошти, зокрема софу «Княжна» і диван «Моніка» вона не забирала, і просила стягнути з ОСОБА_3 половину вартості спільного майна в сумі 10 087,50 грн., оскільки спільні речі в свою однокімнатну квартиру вона не зможе розмістити. Також додала, що ОСОБА_3 приховував від неї розмір зарплати і пенсії, тому вона занесла у декларацію відомості, що не відповідали дійсності і в зв`язку з цим не пройшла спецперевірку і їй було відмовлено в оформленні на роботу на державну службу.

Представник ОСОБА_4 ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 не визнала, позов ОСОБА_8 підтримала. Зауважила, що автомобіль був придбаний в період шлюбу, але за кошти ОСОБА_4 Згодом, ще до припинення ведення спільного господарства, автомобіль був проданий, а кошти фактично поділені між подружжям. ОСОБА_3 отримав 3750 доларів США 16 червня 2012 року взамін на дозвіл на вивезення ОСОБА_4 своїх речей із його будинку. За таких обставин, автомобіль не може бути включений в поділ майна. Просила стягнути з ОСОБА_3 половину вартості майна і зобов`язати відповідача повернути особисті речі ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_3 він знайомий давно, стосунки між ними робочі і приятельські, бував у нього вдома, однак ОСОБА_4 не бачив ніколи. У червні 2012 року ОСОБА_3 розповідав йому, що життя з дружиною не складається. Також повідомив, що в січні 2011 року ОСОБА_3 позичав у нього 20000 грн. на придбання автомобіля, оскільки хотів внести свою частку вартості. Віддав борг через рік. Ще раз позичав 10000 грн. навесні 2011 року, пояснив, що для реєстрації автомобіля, яким користувалась його дружина.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що влітку 2012 року до нього зателефонувала ОСОБА_4 і попросила допомогти їй перевезти речі з будинку до квартири. Речі були складені, але чоловік не дозволяв їх вантажити, доки вона не віддасть гроші. Між ними тривала суперечка про поділ майна, якісь розрахунки. Він бачив, що ОСОБА_4 віддала чоловікові гроші в доларах і сказала: «На, рахуй.» За що ці гроші свідкові невідомо. Після цього чоловік дозволив грузити її речі. Вони виносили меблеву стінку, вазони, книги, посуд, подушки, торшер, килими. Також ОСОБА_8 хотіла забрати мякий куток, але чоловік не дав. Дивани ОСОБА_8 не забирала. Щось говорили про люстри, але вони висіли на стелі. Зауважив, що він не чув розмови між сторонами про поділ будинку, гаража, автомобіля тощо.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позови ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Між сторонами виникли правовідносини щодо права спільної сумісної власності подружжя, тому при вирішення позову суд застосовує відповідні норми глави 8 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 05 серпня 2010 року у відділі реєстрації цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, а/з №1565 (а.с. 7).

Відповідно до рішення Вінницького міського суду від 09.11.2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано (а.с. 72).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Сторони визнали, що в період шлюбу ними було придбане майно, на загальну суму 20 175 грн., яке є спільною сумісною власністю подружжя: люстру 9-рожкову вартістю 850 грн., люстру 3-рожкову рожеву, вартістю 350 грн., люстру 3-рожкову білу вартістю 420 грн., бра 3 штуки загальною вартістю 195 грн., стільці 6 шт., загальною вартістю 2700 грн., журнальний стіл, вартістю 300 грн., диван «Моніка» вартістю 2500 грн., софу «Княжна» вартістю 2600 грн., диванний куточок «Каріна» вартістю 4000 грн., гардину вартістю 2000 грн., занавіску кухонну «Арка» вартістю 550 грн., занавіску «Арка» вартістю 440 грн., крісло вартістю 460 грн., килим вартістю 2000 грн.

Дане майно підлягає поділу в натурі, відповідно до ст.ст. 69, 70, ч. 1 ст. 71 СК України, виходячи із рівності часток дружини і чоловіка.

Вирішуючи питання про те, кому із подружжя і яке майно виділити, суд також враховує, що всі речі домашньої обстановки були придбані для будинку ОСОБА_3 із врахуванням особливостей його інтер`єру, тому доцільно було б залишити у власності ОСОБА_3 більш габаритні речі і такі, що можливі у використанні саме в будинку, а у власності ОСОБА_4 речі, які можливо розмістити в її однокімнатній квартирі.

Таким чином, на користь ОСОБА_3 слід виділити таке майно на суму 10190 грн.: люстру 9-рожкову вартістю 850 грн., занавіску «Арка» вартістю 440 грн., стільці 6 шт. загальною вартістю 2700 грн., журнальний стіл вартістю 300 грн., диван «Моніка» вартістю 2500 грн., софу «Княжна» вартістю 2600 грн., а на користь ОСОБА_4 майно на суму 9985 грн. люстру 3-рожкову рожеву вартістю 350 грн., люстру 3-рожкову білу вартістю 420 грн., бра 3 штуки загальною вартістю 195 грн., гардину вартістю 2000 грн., килим вартістю 2000 грн., занавіску кухонну «Арка» вартістю 550 грн., диванний куточок «Каріна» вартістю 4000 грн., крісло вартістю 460 грн.

Дане майно було в наявності на час припинення спільного ведення господарства, і на сьогоднішній день знаходиться в будинку ОСОБА_3, розташованому по пров. Зеленому, 10 в с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області. Твердження позивача про те, що ОСОБА_4 разом зі своїми речами забрала диван «Моніка» і софу «Княжна» спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5, який пояснив, що дивани ОСОБА_3 не дозволив вивезти.

Оскільки частка ОСОБА_3 в грошовому виразі є більшою, ніж ? вартості майна, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 103 грн. грошової компенсації вартості майна.

Крім того, позивачем пред`явлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації ? частки автомобіля НОМЕР_1, в сумі 33 350 грн., який, на думку позивача, також є спільною сумісною вартістю подружжя.

Згідно довідки-рахунку №499330 даний автомобіль ВАЗ 211040, держномер АВ6364ВІ, 2010 року випуску, № двигуна 211242622486, № кузова Y6L211040ВL220074 був придбаний ОСОБА_4 02.02.2011 року за 66700 грн. (а.с. 51).

Згідно облікової картки на транспортний засіб, власником спірного автомобіля зазначена ОСОБА_4, а користувачем ОСОБА_3 (а.с. 66).

Вирішуючи питання про належність даного автомобіля до спільного майна подружжя, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Так, не є спільною сумісною власністю майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Судом встановлено, що згідно виписки з рахунку ОСОБА_4 в ПАТ КП «Приватбанк», 01.02.2011 року, тобто напередодні купівлі автомобіля, ОСОБА_4 були видані вклади в сумі в сумі 1203,92 євро та 3720,87 євро, що станом на 01.02.2011 року складає еквівалент 53 541,12 грн. (а.с. 37, 38, 39).

Дані суми вкладів є особистою власністю ОСОБА_4 Частина була внесена 19.08.2009 року, тобто до укладення шлюбу, а частина - 05.10.2010 року, через незначний проміжок часу після укладення шлюбу. Крім того, позивач в судовому засіданні не заперечував і не спростував те, що сума коштів в розмірі 3720,87 євро є особистою власністю ОСОБА_4 і не довів протилежного.

Таким чином, відповідачка довела належними доказами те, що автомобіль був придбаний за її особисті кошти і він не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя.

Безпідставним є твердження позивача, що автомобіль був придбаний також за його кошти. Показання свідка ОСОБА_7 про те, що він позичив ОСОБА_3 в кінці січня 2011 року 20 000 грн. для купівлі автомобіля не можуть бути визнані судом належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки дані обставини за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування (письмовими доказами) і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 59 ЦПК України).

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що автомобіль постійно знаходився в користуванні ОСОБА_4, що за згодою ОСОБА_3 він був фактично проданий 19.05.2012 року, про що ОСОБА_4 видала нотаріально посвідчену довіреність із правом розпорядження автомобілем, а вже 02.06.2012 року даний автомобіль за заявою ОСОБА_9 був знятий з обліку в органах ДАІ, що підтверджується обліковою картою (а.с. 48, 46).

Також суд враховує, що згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясувати джерело і час його придбання.

Суд вважає, що моментом припинення ведення спільного господарства є 16.06.2012 року, саме той день коли ОСОБА_4 вивезла свої речі з будинку, що також підтвердив свідок ОСОБА_5 Твердження відповідача і його представника, що сімейні стосунки і ведення спільного господарства були припинені відповідно в жовтні 2011 року і в січні 2012 року спростовується поясненнями ОСОБА_4, і тим, що згідно довідки Вінницько-хутірської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 17.12.2012 року, в квітні 2012 року мама ОСОБА_4 - ОСОБА_10 тимчасово проживала в будинку по пров. Зеленому, 10 с. Вінницькі Хутори, до неї здійснював виїзд лікар і лаборант (а.с. 95). Крім того, станом на 22 травня 2012 року ОСОБА_4 ще проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується картою виїзду швидкої медичної допомоги №3415 від 22 травня 2012 р. (а.с. 94).

Також в первісній позовній заяві сам ОСОБА_3 повідомив, що сімейне життя у нього з ОСОБА_4 не склалось і 20.06.2012 року вони подали до відділу РАЦС спільну заяву про розірвання шлюбу. З того часу вони разом не проживають і не ведуть спільне господарство.

Суд приймає до уваги і показання свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що в червні 2012 року ОСОБА_3 йому поскаржився, що сімейне життя у нього не складається.

Тому на момент припинення спільного ведення господарства 16.06.2012 року спірний автомобіль був знятий з обліку в ДАІ і зареєстрований за іншою особою.

Суд вважає встановленим і той факт, що ОСОБА_3 знав про продаж автомобіля і що на його вимогу ОСОБА_4 віддала йому частину грошових коштів за проданий автомобіль 3750 доларів США взамін дозволу на вивезення своїх речей з будинку. Про це також зазначив свідок ОСОБА_5

В зв`язку з цим позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_4 половини вартості автомобіля 33 350 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає необхідним зобовязати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 її особисті речі: люстру перламутрову (молочну) 5-рожкову, люстру перламутрову (молочну) 1-рожкову, кухонну люстру скляну коричневого кольору на 3 лампочки, відеомагнітофон «Каnsai», ростер електричний, шафу-сейф, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_4 забрати дані речі.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою особи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір в сумі 95,71 грн. (а.с. 1,2), а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1000 грн. (а.с. 16-18).

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задоволити частково.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволити частково.

Поділити спільне майно подружжя і виділити на користь ОСОБА_3 майна на суму 10190 грн.:

-люстру 9-рожкову вартістю 850 грн.,

-занавіску «Арка» вартістю 440 грн.,

-стільці 6 шт. загальною вартістю 2700 грн.,

-журнальний стіл вартістю 300 грн.,

-диван «Моніка» вартістю 2500 грн., софу «Княжна» вартістю 2600 грн.

Виділити на користь ОСОБА_4 майно на суму 9985 грн.:

-люстру 3-рожкову рожеву вартістю 350 грн.,

-люстру 3-рожкову білу вартістю 420 грн.,

-бра 3 штуки загальною вартістю 195 грн.,

-гардину вартістю 2000 грн.,

-килим вартістю 2000 грн.,

-занавіску кухонну «Арка» вартістю 550 грн.,

-диванний куточок «Каріна» вартістю 4000 грн.,

-крісло вартістю 460 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 205 (двісті пять) грн. грошової компенсації і 1 000 грн. у відшкодування судових витрат.

Зобовязати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 особисті речі: люстру перламутрову (молочну) 5-рожкову, люстру перламутрову (молочну) 1-рожкову, кухонну люстру скляну коричневого кольору на 3 лампочки, відеомагнітофон «Каnsai», ростер електричний, шафу-сейф.

В решті позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 95 (девяносто пять) грн. 71 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: