УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/5493/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.
представників позивача Конишевої Ю.О., Цикаришвілі Б.Т.
представника відповідача Немич І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. по справі № 2а-1670/5493/12
за позовом Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група"
до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, Приватне підприємство "Білоцерківська агропромислова група", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000942330 від 19.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 19358 грн. 44 коп., з яких: за основним платежем; № 00000932330 від 19.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 290 934 грн. 63 коп., з яких: за основним платежем -234 958 грн. 80 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -55 975 грн. 83 коп.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано прийняті Миргородською ОДПІ (Великобагачанське відділення) Полтавської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення №0000942330 від 19.07.2012 року та №00000932330 від 19.07.2012 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2, п. 5, п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р., ст.ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.. 129 Конституції України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП "Білоцерківська агропромислова група" зареєстроване у якості суб'єкта господарювання Велико-Багачанською районною державною адміністрацією 01.07.2008 року за № 15591450000000323 (код ЄДРПОУ 13961362).
ПП "Білоцерківська агропромислова група" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.07.2008 року за № 94.
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій серії АБ №275379 видами діяльності ПП "Білоцерківська агропромислова група" є перероблення молока та виробництво сиру, виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів, змішане сільське господарство, будівництво будівель, ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури, діяльність автомобільного вантажного транспорту /а.с. 238 том 1/.
У період з 01.03.2012 року по 12.04.2012 року Велико-Багачанським відділенням Миргородської ОДПІ Полтавської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП "Білоцерківська агропромислова група" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.
Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на суму 961 389 грн. 00 коп., а також заниження податку на додану вартість на суму 777 433 грн. 63 коп. /а. с. 81 том 1/.
За результатами перевірки складено акт № 26/22-110/13961362 від 20.04.2012 року (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано зокрема порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, а також порушення вимог пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ.
11.05.2012 року на підставі акту перевірки Велико-Багачанським відділенням Миргородської ОДПІ Полтавської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000122330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 102 104 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 85560 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16544 грн. 00 коп. та №0000092330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 449 210 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем -393 232 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -559 78 грн. 00 коп. /а. с.120 том 2/.
Під час розгляду первинної скарги ПП "Білоцерківська агропромислова група" на податкові повідомлення-рішення від 11.05.2012 року №0000122330 та №0000092330 Миргородською ОДПІ Полтавської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Білоцерківська агропромислова група" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено акт перевірки від 03.07.2012 року № 815/22-110/13961362/50 /а.с.98-119 том 1/.
За результатами даної перевірки зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ та порушення вимог пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року. Встановлено заниження податку на прибуток на суму 19 385 грн. 44 коп., а також заниження податку на додану вартість на суму 168 56 грн. 90 коп. та невиплачену суму дотацій товаровиробникам в розмірі 218 101 грн. 97 коп.
Рішенням ДПС у Полтавській області від 09.07.2012 року № 1824/10/10-215 прийнятим за розглядом первинних скарг та з урахуванням результатів позапланової перевірки, оформленої актом перевірки від 03.07.2012 року № 815/22-110/13961362/50, скасовано податкове повідомлення - рішення Миргородської ОДПІ Полтавської області ДПС від 11.05.2012 року №00000092330 в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158 273 грн. 20 коп. основного платежу та 2 грн. 17 коп. штрафної (фінансової) санкції та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року №0000122330 в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 66 174 грн. 56 коп. основного платежу та 16 544 грн. 00 коп. штрафної (фінансової) санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін /а.с.33-36/.
На підставі рішення ДПС у Полтавській області від 09.07.2012 року № 1824/10/10-215 Миргородською ОДПІ Полтавської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000942330 від 19.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 19358 грн. 44 коп. за основним платежем /а.с.16 том 1/ за порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ;
- № 00000932330 від 19.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 290 934 грн. 63 коп., з яких: за основним платежем - 234 958 грн. 80 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 975 грн. 83 коп. /а.с.17 том 1/ за порушення позивачем вимог пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем при невірному застосуванні норм Податкового кодексу України, необґрунтовано та не на підставі закону, що слугувало підставою для їх скасування.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.04.2011 року між ПП "Білоцерківська агропромислова група" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 262123989) укладено договір відповідального зберігання. За умовами даного договору, ПП "Білоцерківська агропромислова група" (поклажодавець) за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору, передає, а ФО-П ОСОБА_4 (зберігач) приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору майно поклажодавця у кількості та вартості, визначеній у відповідному акті приймання-передачі. Винагорода за відповідальне зберігання складає 8 грн. (вісім гривень) за кожну добу зберігання однієї тони майна. Строк дії даного договору з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків /а.с.22-23 том 2/.
На виконання умов договору, між ПП «Білоцерківська агропромислова група» в особі директора Коваленка Р.В. та ФО-П ОСОБА_4 складено акт прийому-передачі майна від 28.04.2011 року, згідно якого Поклажодавець - Коваленко Р.В. передав, а Зберігач - СПДФО ОСОБА_4 прийняв масло селянське (ДСТУ 4399:2005) в кількості 40 (сорок) тонн. Оціночна вартість майна на момент передачі - 1 360 000,00 грн. (т. 2 а.с. 24).
З матеріалів справи встановлено, що майно ПП "Білоцерківська агропромислова група" - масло селянське, згідно договору відповідального зберігання № б/н від 28.04.2011 року, зберігалось у ФОП ОСОБА_4 з травня по липень 2011 року.
В ході виконання договору ФО-П ОСОБА_4 виписано на адресу ПП "Білоцерківська агропромислова група" податкові накладні (а.с.227-229 том 1; а.с. 19-21 том 2), суми податку на додану вартість по яких включено позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року - в розмірі 4592 грн., за червень 2011 року - 6467 грн., за липень 2011 року - 5797 грн. 40 коп. та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.
Фактичне укладання та виконання сторонами умов договору відповідального зберігання підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме: актів приймання-здачі виконаних робіт /а.с.230-232 том1; а.с.16-18 том 2/, платіжних доручень /а.с.235-236 том 1; а.с.4-6 том 2/, накладних /а.с.218-226 том 1; а.с. 30-38 том 2/, видаткових накладних /а.с.213-217 том 1; а.с.25-29 том 2/.
Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору відповідального зберігання від 28.04.2011 року первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Крім того, як вбачається з акту перевірки № 26/22-110/13961362 від 20.04.2012 року, податковим органом встановлено, що 25.07.2012 року здійснювалось перевезення масла до ПП "Білоцерківська агропромислова група". В акті зазначено марки автомобілів, державні номери, прізвища водіїв, які ними керували згідно подорожніх листів та які здійснювали перевезення масла "Селянське" із відповідального зберігання до позивача. Також відповідачем встановлено, що актом списання від 30.09.2011 року № 69 масло "Селянське" в кількості 40,0 тон списано у виробництво. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договором відповідального зберігання від 28.04.2011 року, укладеним між позивачем та ФО-П ОСОБА_4, повністю підтверджені відповідними первинними документами.
Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірного договору.
Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за період травень-липень 2011 року. При цьому, в обґрунтування даного висновку відповідач посилається виключно на акт документальної перевірки СПД ФО ОСОБА_4 "Щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків" за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року, складений ДПІ у м. Полтаві.
В акті зазначено, що за перевірений період СГД ФО ОСОБА_4 займалася оптовою торгівлею молокопродуктів (масло солодковершкове, сири в асортименті). Згідно комп'ютерних автоматизованих і інформатизаційних систем податкового органу СГД ФО ОСОБА_4 основних засобів (будівель, споруд, складських приміщень, транс засобів) за перевірений період не мала.
Для здійснення підприємницької діяльності, а саме для зберігання придбаних молокопродуктів (масло солодковершкове. сири в асортименті) СГД ФО ОСОБА_4 до перевірки надано Договір складського зберігання з К11 «Медея» (код ЄДРПОУ 2516 03.05.2011 р. №03/05. Згідно договору складські приміщення (холодильники) знаходяться адресою АДРЕСА_1.
Для відпрацювання даної інформації ДПІ у м. Полтаві звернулося зі службовою запискою від 02.11.2011 року до ВПМ ДПІ у м. Полтава. У відповіді ВПМ ДПІ у м. від 11.11.2011 року №2768/26-34 зазначено, що на приміщення за адресою м. Полі Харчовиків, 6 (склад холодильник) документів на введення в експлуатацію органами Держпожежнагляду та Полтавською міською санепідемстанцією (листи №17 21.10.2011р.. №1642 від 25.10.2011р.) не надавалися. Тобто зазначене вище приміщення (склад холодильник) не може використовуватися для зберігання молокопродуктів.
Крім того ДПІ у м. Полтаві з метою встановлення реальності у господарських відносин СГД ФО ОСОБА_4 з контрагентами, а саме з "Білоцерківська агропромислова група" до Полтавського науково-дослідного експертно-консультаційного центру «Експол», були направлені копії документів (надані до перевірки СГД ФО ОСОБА_4В ) за травень - липень 2011 року, а саме: копія податкової накладної №1 від 31.05.2011 р. на загальну суму 2755 виписана СГД ФО ОСОБА_4 на ПП «Білоцерківська агропромислова група»; копія рахунку №20 від 31.05.2011 р. на загальну суму 27.552,00 грн. виписана ФОП ОСОБА_4 на ПП «Білоцерківська агропромислова група»; копія податкової накладної № 5 від 29.07.2011 р. на загальну суму 34784,40 грн. виписана СГД ФО ОСОБА_4 на ПП «Білоцерківська агропромислова група»; копія Акту приймання-здачі виконаних робіт від 29.07.2011 р. на загальну суму 34784,40 грн. виписана СГД ФО ОСОБА_4 на ПП «Білоцерківська агропромислова група»; зразки підпису громадянки ОСОБА_4; пояснення СГД ФО ОСОБА_4 від 16.09.2011 року.
Проведеним порівняльним дослідженням встановлено, що зображення пі імені СГД ФО ОСОБА_4 в наданих на дослідження копіях доку відповідають наданим в якості порівняльного матеріалу зразкам підпису громадянки ОСОБА_4, за рядом загальних ознак підпису, а також за окремими ознаками.
Таким чином перевіркою встановлено, що СГД ФО ОСОБА_4 ведеться протизаконна підприємницька діяльність, яка суперечить основним принципам існуючого суспільного ладу та спричиняє значну шкоду інтересам держави та суспільства.
За таких обставин, відповідач дійшов висновку про завищення ПП «Білоцерківська агропромислова група» податкового кредиту на загальну суму 168 56 грн. 90 коп., в т.ч. за травень 2011 року в сумі 4592,00 грн., за червень 2011 року в сумі 6467,50 грн., за липень 2011 року в сумі 5797,40 грн.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що зберігання молокопродуктів ФО-П ОСОБА_4 відбувалось на підставі договору складського зберігання з КП "Медея" (код ЄДРПОУ 25168924) від 03.05.2011 №03/05. Згідно даного договору, складські приміщення знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно наявних в матеріалах справи копій висновків ветеринарно-санітарного обстеження складських приміщень станом на 25.02.2011 року, 25.03.2011 року та 22.04.2011 року, що належать КП "Медея", вбачається, що надходження та зберігання продукції тваринного походження, що належить КП "Медея" здійснюється з дотриманням вимог ветеринарного законодавства та ветеринарно - санітарних правил /а.с.156-161 том 2/.
Крім того, судом було зроблено запити до ФО-П ОСОБА_4 та Головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Полтаві з метою отримання інформації про результати розгляду матеріалів щодо порушення податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 На дані запити судом було отримано інформацію та підтверджуючі документи, зокрема лист ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 08.11.2012р. №16215/9/07-10 /а.с. 204 т.6/ та постанову про відмову в порушення кримінальної справи відносно ФО-П ОСОБА_4 у зв'язку із відсутністю складу злочину /а.с. 205-207 т.6/.
Відносно посилань податкового органу на висновки дослідження Полтавського науково-дослідного експортно-консультаційного центру "Експол", суд першої інстанції вірно зазначив, що, по-перше, всупереч вимогам чинного законодавства для почеркознавчого дослідження було використано копії документів, а не їх оригінали, по-друге, постановою старшого оперуповноваженого ВПНВ ПДВ ВПМ ДПІ у м. Полтаві старшого лейтенанта податкової міліції Маковського С.І., копія якої наявна в матеріалах справи, в порушенні кримінальної справи за статтями 191, 212 Кримінального кодексу України відносно ФО-П ОСОБА_4 було відмовлено, у зв'язку з відсутністю складу злочину. Крім того, в рамках перевірки позивача жодних перевірок на достовірність підписів на документах відповідачем не проводилися, а відповідно і не ставиться під сумнів про достовірність тих документів, які використовувалися під час перевірки саме позивача. Податковим кодексом України для встановлення реальності здійснення господарських відносин не передбачається направлення копій документів до науково-дослідного експортно-консультаційного центру. Оскільки, висновок про проведення порівняльного дослідження зображення підписів на копіях документів не можу бути засобом підтвердження реальності здійснення господарських відносин.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином.
Посилання податкового органу на безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за наслідками взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_4, з підстав відсутності дозвільних документів на введення в експлуатацію складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1, держпожежнагляду та висновків санепідекспертизи на роботу складу КП "Медея" за адресою АДРЕСА_1, санепідемстанція не видавала, колегія суддів не приймає, оскільки зазначені обставини не вплинули на належне виконання умов договору зберігання, що підтверджується вказаними вище документами. Відсутність висновків санепідекспертизи на роботу складу не є належним та допустимим доказом фактичного не зберігання ФО-П ОСОБА_4 різного роду продукції в тому числі позивача.
Крім того, згідно із документами наявними у матеріалах справи щодо орендованого складу за адресою АДРЕСА_1, зафіксовано наявність холодильників та факт зберігання товару, а порушення санітарних та протипожежних норм, може призвести до відповідальності осіб, які використовують приміщення без відповідних дозвільних документів, проте не може бути самостійним доказом нікчемності правочину і не впливає на порядок ведення податкового та бухгалтерського обліку.
За надання послуг по зберіганню товару позивач повністю розрахувався із ФО-П ОСОБА_4, що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучено до матеріалів справи /а.с. 235, 236 том 1/.
Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ФО-П ОСОБА_4 на підтвердження реальності здійсненого правочину, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.
Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ФО-П ОСОБА_4 були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі, на підставі висновків акту документальної перевірки ФО-П ОСОБА_4, складеного ДПІ у м. Полтава, на який посилається відповідач.
Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій позивачем з ФО-П ОСОБА_4 викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за відповідний звітний період суму податку на додану вартість за операціями по відповідальному зберіганню товару у ФО-П ОСОБА_4
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відносно висновку податкового органу про порушення позивачем п.11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, який на думку податкового органу ґрунтується на порушенні позивачем вимог "Порядку нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі", затвердженого Постанвою Кабінету міністрів України від 11.02.2010 року №152 (який діяв в період за який здійснювалася перевірка, надалі - Порядок №152), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту 11.21. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Зазначена норма діє без обмеження строку її застосування і призупиняється, коли у законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачено, що сума податку на додану вартість, яка сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти та іншу продукцію переробки тварин і птиці, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), спрямовується до спеціального фонду державного бюджету з подальшим використанням на здійснення доплат на одну корову, наявну на 1 січня відповідного року, на підставі довідок, виданих сільськими, селищними, міськими чи районними у містах радами, - для фізичних осіб та копії звіту про стан тваринництва (форма N 24 (річна) стосовно наявності корів, засвідчену органами державної статистики, - для юридичних осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбачений статтею 81 цього Закону, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.
Пунктами 2 та 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 №152 "Деякі питання реалізації пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997" /чинної на час виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що для визначення розміру дотацій переробні підприємства проводять щомісяця попередній розрахунок обсягу надходження і спрямування сум податку на додану вартість, нарахованого на вартість поставлених молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених з поставлених товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі (у розрізі видів сільськогосподарських тварин) (далі - готова продукція), за формою згідно з додатком 1. Переробні підприємства погоджують попередній розрахунок з управліннями агропромислового розвитку районних, головними управліннями агропромислового розвитку обласних і управлінням промисловості та агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрацій, Міністерством аграрної політики Автономної Республіки Крим, переробні підприємства, що зареєстровані у м. Києві, - з Головним управлінням агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації, а переробні підприємства системи Укоопспілки - із споживчими товариствами (спілками споживчих товариств).
На підставі попереднього розрахунку переробне підприємство визначає суму податку на додану вартість, яка надійде під час поставки готової продукції, та суму податку на додану вартість, що нараховується (перераховується) постачальникам товарів (робіт і послуг), а також розмір дотації на гривню вартості молока та м'яса в живій вазі без урахування податку на додану вартість.
Розмір дотації застосовується однаково до всіх товаровиробників за продукцію одного товарного виду пропорційно вартості поставлених молока та м'яса в живій вазі без урахування податку на додану вартість.
Перерахування товаровиробникам коштів за поставлені ними молоко і м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства, а дотацій - з його небюджетного рахунка на окремі рахунки товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду та реквізити яких повинні офіційно повідомити переробним підприємствам.
Виплата товаровиробникам, які ведуть особисте селянське господарство, коштів за поставлене ними переробному підприємству молоко та м'ясо в живій вазі, а також дотацій здійснюється у касі підприємства. Зазначена виплата може здійснюватися уповноваженими переробним підприємством особами. Для виплати дотацій готівкою переробне підприємство подає відповідному територіальному органові Державного казначейства платіжні доручення на перерахування необхідних коштів з небюджетного рахунка на свій поточний рахунок для подальшого їх отримання готівкою та внесення до каси підприємства.
З висновків податкового органу слідує, що ПП «Білоцерківська агропромислова група» протягом жовтня - грудня 2010 року придбавало молоко у товаровиробників (сільськогосподарські підприємств та фізичних осіб які ведуть особисте селянське господарство (далі населення)).
Судовим розглядом встановлено, що ПП "Білоцерківська промислова група" протягом жовтня - грудня 2010 року придбало молоко у товаровиробників (сільськогосподарських підприємств та фізичних осіб, які ведуть особисте селянське господарство).
Платником за основними деклараціями з ПДВ (по переробній декларації) самостійно було визначено суму податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню на не бюджетні рахунки.
- за жовтень 2010 року у розмірі 1512443 грн. 69 коп., яка була зарахована на не бюджетний рахунок підприємства та виплачена товаровиробникам;
- за листопад 2010 року у розмірі 1369105 грн. 23 коп., яка була зарахована на не бюджетний рахунок підприємства та виплачена товаровиробникам;
- за грудень 2010 р. у розмірі 1629206 грн. 36 коп., яка була зарахована на не бюджетний рахунок підприємства та виплачена товаровиробникам.
В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що при розрахунку сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлення переробним підприємствам молоко за жовтень, листопад, грудень 2010 ПП «Білоцерківська агропромислова група» допущено невірний розрахунок, а саме:
- за жовтень 2010 року ПП «Білоцерківська агропромислова група» занижено вартість молока без урахування ПДВ (гр. 4 розрахунку) по особистих селянських господарствах. Згідно облікових даних заготівлі молока вартість молока заготовленого за жовтень 2010 року від особистих, селянських господарств становить 6207276 грн. 28 коп., фактично до Розрахунку занесено в сумі 5171397 грн. 76 коп. Заниження становить 1035878,52 грн.
При врахуванні даного заниження сума дотації на 1 гривню вартості молока без урахування ПДВ становитиме 0,1761436 грн. (1512443,69 : 8586423,92), а не 0,2003092 грн. (1512443,69 : 7550545,40) як зазначено в Розрахунку.
Зміна суми дотації на 1 гривню вартості молока без урахування ПДВ та заниження вартості молока закупленого у особистих селянських господарствах обумовило невірний розподіл сум дотацій між сільськогосподарськими підприємствами та особистими селянськими господарствами, а саме:
За даними Розрахунка нараховано дотації:
- сільськогосподарським підприємствам в сумі 476565,17 грн.;
- особистим селянським господарствам в сумі 1035878,52 грн.;
За даними перевірки нараховано дотації:
- сільськогосподарським підприємствам в сумі 419071,63 грн. (2379147,64 X 0,1761436);
- особистим селянським господарствам в сумі 1093371,99 грн. (6207276,28 X 0,1761436);
За даними перевірки встановлено завищення у виплаті дотацій сільськогосподарським підприємствам в сумі 57493,54 грн (476565Д7- 419071,63); заниження у виплаті дотацій особистим селянським господарствам в сумі 57493,47 грн (1093371,99-1035878,52); за листопад 2010 року ПП «Білоцерківська агропромислова група»занижено вартість молока без урахування ПДВ (гр. 4 розрахунку) по особистих селянських господарствах. Згідно облікових даних заготівлі молока вартість молока заготовленого за листопад 2010 року від особистих селянських господарств становить 4898399,91 грн., фактично до Розрахунку занесено в сумі 3995706,60 грн. Заниження становить 902693,31 грн.
При врахуванні даного заниження сума дотації на 1 гривню вартості молока без урахування ПДВ становитиме 0,1966268 грн. (1369105,23 : 6962963,09), а не 0,2259149 грн. (1369105,23 : 6060269,78) як зазначено в Розрахунку.
Зміна суми дотації на 1 гривню вартості молока без урахування ПДВ та заниження вартості молока закупленого у особистих селянських господарствах обумовило невірний розподіл сум дотацій між сільськогосподарськими підприємствами та особистими селянськими господарствами, а саме:
За даними Розрахунку нараховано дотації:
- сільськогосподарським підприємствам в сумі 466414,92 грн.;
- особистим селянським господарствам в сумі 902690,31 грн.;
За даними перевірки нараховано дотації:
- сільськогосподарським підприємствам в сумі 405948,45 грн. (2064563,18 X 0,1966268);
- особистим селянським господарствам в сумі 963156,70 грн. (4898399,91 X 0,1966268).
За даними перевірки встановлено завищення у виплаті дотацій сільськогосподарським підприємствам в сумі 60466,47 грн. (466414,92 - 405948,45); заниження у виплаті дотацій особистим селянським господарствам в сумі 60466,39 грн. (902690,31 - 963156,70). За грудень 2010 року ПП «Білоцерківська агропромислова група» занижено вартість молока без урахування ПДВ (гр. 4 розрахунку) по особистих селянських господарствах. Згідно облікових даних заготівлі молока вартість молока заготовленого за грудень 2010 року від особистих селянських господарств становить 4228047,60 грн., фактично до Розрахунку занесено в сумі 3238214,19 грн. Заниження становить 989833,41 грн.
При врахуванні даного заниження сума дотації на 1 гривню вартості молока без урахування ПДВ становитиме 0,2577964 грн. (1629206,36 : 6319739,64), а не 0,3056726 грн. (1629206,36 : 5329906,23) як зазначено в Розрахунку.
Зміна суми дотації на 1 гривню вартості молока без урахування ПДВ та заниження вартості молока закупленого у особистих селянських господарствах обумовило невірний розподіл сум дотацій між сільськогосподарськими підприємствами та особистими селянськими господарствами, а саме:
За даними Розрахунку нараховано дотації:
- сільськогосподарським підприємствам в сумі 639372,95 грн.;
- особистим селянським господарствам в сумі 989833,41 грн.;
За даними перевірки нараховано дотації:
- сільськогосподарським підприємствам в сумі 539230,68 грн. (2091692,04 X 0,2577964);
- особистим селянським господарствам в сумі 1089975,45 грн. (4228047,60 X 0,2577964);
За даними перевірки встановлено:
- завищення у виплаті дотацій сільськогосподарським підприємствам в сумі 100142,27 грн. (639372,95 -539230,68); заниження у виплаті дотацій особистим селянським господарствам в сумі 100142,04 грн. (989833,41 -1089975,45).
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, дані висновки зроблені Миргородською ОДПІ Полтавської області ДПС на підставі даних облікових заготівель молока /а.с.202, 204, 206,226, 228,230 том 2/, які не є первинними документами, а являють собою документи внутрішнього обліку. Інших доказів в обґрунтування своїх висновків податковим органом на неодноразову вимогу суду надано не було. Також податковим органом не було надано доказів та відповідних посилань на первинні документи позивача з яким можна було зробити вказаний вище розрахунок щодо заниження у виплаті дотацій особистим селянським господарствам.
Нормами чинного (в тому числі - за період проведення перевірки) законодавства та матеріалами справи спростовуються такі висновки податкового органу виходячи з наступного.
Відповідно до п.6 розділу 1, п.5.2. розділу 2 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772, де вказано, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази що підтверджують наявність факту порушення.
Однак, податковим органом, всупереч вимогам законодавства в актах перевірки вказано лише, що згідно "облікових даних заготівлі молока" встановлено порушення позивачем порядку розрахунку сум дотацій і в той же час, податковим органом не взято до уваги наявні на момент перевірки первинні документи, які спростовують такі висновки відповідача.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ціна придбання молока у сільгоспвиробників встановлено позивачем наказом по підприємству /а.с.199-201 том 1/.
Виплата грошових коштів особистим селянським господарствам здійснювалася на підставі розрахункових відомостей за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року в яких вказано ціну молока та суму дотацій і в яких стоять підписи отримувачів грошових коштів /а.с.128-198 том 1; а.с.84-248 том 3, а.с. 1-95, 106-247 том 4, а.с. 1-194, 204-246 том 5, а.с 1- 184 том 6/ (довідки про виплату дотацій за жовтень 2010 - а.с.74-83 т.3; за листопад 2010 - а.с.96-105 т.4; за грудень 2010 - а.с.195-205 т.5). Вказані розрахункові відомості є первинними документами на підставі яких виплачувалася дотація. Розрахунок сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене переробним підприємствам молоко, передбачений Додатком 2 Порядку №152. Вищевказаний розрахунок є передбаченим чинним законодавством документом, згідно з яким позивач розрахував суми дотацій для виплати сільгоспвиробникам /а.с.127-129 том 1/. В графі 4 вищевказаного розрахунку вказується вартість молока та м'яса у живій вазі без урахування податку на додану вартість, в графі 7 цього ж розрахунку вказується сума податку на додану вартість, що надійшла для нарахування на не бюджетний рахунок.
Як зазначено позивачем у його поясненнях, таблиці "обліку заготівель молока" або "облікові дані", на підставі яких відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем порядку нарахування сум дотацій, - є внутрішнім робочим документом позивача, який формується бухгалтерською комп'ютерною програмою та передбачений для оперативного обліку кількості надходжень молока, та не використовуються (і не може використовуватися) для розрахунку вартості та дотацій /а.с. 202-204 том 1/. Зазначена в останньому розділі цієї зведеної відомості вартість закупленого молока враховує в себе як вартість молока так і суму дотацій, які виплачені сільгоспвиробникам. Свідченням тому є однаковість суми зазначеній в останній колонці як "з ПДВ" та і "без ПДВ". Крім іншого, точний розмір сум вартості молока та сум дотацій виплачених сільгоспвиробникам підтверджується вказаними вище обліковими відомостями на видачу грошей за заготовлене молоко від населення за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року /а.с.128-198 том 1; а.с.84-248 том 3, а.с. 1-95, 106-247 том 4, а.с. 1-194, 204-246 том 5, а.с 1- 184 том 6/, на підставі яких було зроблено довідки (довідки про виплату дотацій за жовтень 2010 - а.с.74-83 т.3; за листопад 2010 - а.с.96-105 т.4; за грудень 2010 - а.с.195-205 т.5).
Відповідно до п.4 Порядку № 152 сума податку на додану вартість, що піддягає зарахуванню на не бюджетний рахунок, відкритий переробному підприємству в територіальному органі Державного казначейства (далі - не бюджетний рахунок), визначається щомісяця відповідно до декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства). Перераховані товаровиробникам з поточних рахунків переробних підприємств без зарахування на не бюджетні рахунки суми податку на додану вартість, що розраховуються такими підприємствами за декларацією з податку на додану вартість (переробного підприємства), а також суми податку на додану вартість, не зараховані на небюджетні рахунки та виплату яких здійснено з небюджетних рахунків з порушенням вимог цього Порядку, зокрема з порушенням строків, установлених законодавством для сплати податку на додану вартість, вважаються такими, що використовуються не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету, що не звільняє переробні підприємства від виплати дотацій у відповідних сумах.
Відповідно до п. 7 Порядку № 152 Перерахування товаровиробникам коштів за поставлені ними молоко і м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства, а дотацій - з його небюджетного рахунка на окремі рахунки товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду та реквізити яких повинні офіційно повідомити переробним підприємствам. Виплата товаровиробникам, які ведуть особисте селянське господарство, коштів за поставлене ними переробному підприємству молоко та м'ясо в живій вазі, а також дотацій здійснюється у касі підприємства. Зазначена виплата може здійснюватися уповноваженими переробним підприємством особами. Для виплати дотацій готівкою переробне підприємство подає відповідному територіальному органові Державного казначейства платіжні доручення на перерахування необхідних коштів з небюджетного рахунка на свій поточний рахунок для подальшого їх отримання готівкою та внесення до каси підприємства.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі платіжних доручень /а.с.7-52 том 3/ було здійснено перерахування коштів на поточний рахунок позивача для подальшого їх отримання готівкою та внесення до каси підприємства для подальших виплат особистим селянським господарствам за поставлене ними молоко, а також дотацій згідно із розрахункових відомостей на видачу грошей за заготовлене молоко.
Дослідивши вказані вище первинні документи на підставі яких позивачем внесено відповідні суми до Розрахунків сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене переробним підприємствам молоко, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції щодо правомірності нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене ними позивачу молоко, а отже відповідачем не надано доказів того, що сума ПДВ у розмірі 218101,97 грн. (по переробній декларації) використовувалася не за призначенням і підлягає стягненню до бюджету.
Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів (послуг), встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів (послуг) податку на додану вартість та належне нарахування, виплату та використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.
Відносно встановленого порушення позивачем п.1, 2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року, внаслідок якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 19358 грн. 44 коп. за основним платежем, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно із пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Окремо необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", відповідно до якого: п.1.2. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Пп. 2.1 Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як вбачається з акту перевірки від 03.07.2012 року № 815/22-110/13961362/50, податковий орган дійшов висновку про завищення сум прямих матеріальних витрат (тобто валових витрат підприємства) в розмірі 84 284 грн. 52 коп., шляхом віднесення до їх складу витрат на послуги по відповідальному зберіганню масла за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.
Як вже було встановлено вище, 28.04.2011 року між ПП "Білоцерківська агропромислова група" та фізичною особою-підприємцем ФО-П ОСОБА_4 укладено договір відповідального зберігання /а.с.189 том 2/.
Реальність господарських відносин за цим договором було доведено позивачем раніше, підтверджено наявними в матеріалах справи документами, а з цього слідує, що витрат на послуги по зберіганню масла за ІІ-ІІІ квартали 2011 року були правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства. Крім того, як було зазначено в самому акті перевірки, що відповідачем було досліджено видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні з зазначенням номерів автомобілів, та прізвищ водіїв, які здійснювали перевезення, шляхові листи, ветеринарні свідоцтва, платіжні доручення про сплату грошових коштів з врахуванням ПДВ, які були надані позивачем під час перевірки і у відповідача не було зауважень щодо невідповідності цих документів вимогам законодавства та щодо сумнівів у реальності господарських відносин між позивачем та ФО-П ОСОБА_4
З огляду на вище викладене, судом встановлено, що порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 та п.1,2 ст. 138 Податкового кодексу України, на яке посилається відповідач при винесенні податкового повідомлення - рішення №0000942330 від 19.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 19358 грн. 44 коп. за основним платежем, не було підтверджено належними та допустимими доказами відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, факти вказаних в актах перевірки від № 26/22-110/13961362 від 20.04.2012 року, від 03.07.2012 року № 815/22-110/13961362/50 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000942330 від 19.07.2012 року та № 00000932330 від 19.07.2012 року, належним чином не довів.
Згідно ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0000942330 від 19.07.2012 року та № 00000932330 від 19.07.2012 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. по справі № 2а-1670/5493/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2013 р.
Судове рішення № 30993524, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 09.04.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-1670/5493/12. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: