Ухвала суду № 30993464, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-1870/9573/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-1870/9573/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Суми, та просив визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 02.12.2009 № 0001442312/0/82999, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1453692 грн. (за основним платежем 969 128 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 484 564грн.).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі №2а-1870/9573/12 вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001442312/0/82999 від 02.12.2009р.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі №2а-1870/9573/12 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі №2а-1870/9573/12 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 19.11.2009 № 8058/2312/30497520/102 (а.с. 10-72 т. 1), в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 969 128 грн. 00 коп., в тому числі: за грудень 2008 року на суму 208 486 грн. 00 коп., січень 2009 року - 35 815 грн. 00 коп., лютий 2009 року - 34 100 грн. 00 коп., березень 2009 року - 690 727 грн. 00 коп. внаслідок порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (діючий на час виникнення спірних правовідносин) і віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів без мети їх подальшого використання у межах господарської діяльності, направленої на отримання доходу.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 30.12.2008 № 12/08-9 позивачем придбано у ТОВ "Содаліт" дизельне пальне марки С на загальну суму 4 944 311, 58 грн., в тому числі податку на додану вартість 824 051, 93 грн.( а.с.74-79 т. 1).

В податковому обліку сума ПДВ в розмірі 616 625,0 грн. врахована підприємством у складі податкового кредиту за грудень 2008 року, сума ПДВ в розмірі 106 325,73 грн. врахована підприємством у складі податкового кредиту за січень 2009 року, сума ПДВ в розмірі 101 101,0 грн. врахована підприємством у складі податкового кредиту за лютий 2009 року. Дані обставини представниками сторін не оспорювалися.

Отримане дизельне паливо ТОВ "Суми-Петрол" зберігало на ВАТ "Дніпронафтопродукт" (код 03481879, м. Дніпронетровськ) згідно договору № 2912/08-5 від 29.12.2008 на зберігання нафтопродуктів.

Факт отримання пального підтверджується видатковими накладними (а.с. 80-82 т. 1).

Відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 02.03.2009 № 515/2009-СП позивачем придбано у ТОВ "Оптіма Трейд" (код 30414863, м. Дніпропетровськ) бензин А-95 в кількості 1 834, 60 тон, на загальну суму 13 231 135, 20 грн., в тому числі податку на додану вартість 2 205 189, 20 грн. по ціні 6010, 00 грн. за тону (а.с. 83-85 т. 1).

В податковому обліку сума ПДВ в розмірі 2 205 189, 20 грн. врахована підприємством у складі податкового кредиту за березень 2009 р.

Отриманний бензин ТОВ "Суми-Петрол" зберігало на ВАТ "Дніпронафтопродукт" (код 03481879, м. Дніпропетровськ) згідно Договору № 2912/08-5 від 29.12.2008 на зберігання продуктів.

Придбані нафтопродукти (бензин) знаходилися у ВАТ "Дніпронафтопродукт" на зберіганні.

Факт отримання пального підтверджується видатковими накладними (а.с. 86-87 т. 1). Позивачем до матеріалів справи приєднані оборотно-сальдові відомості щодо розрахунків з контрагентами: ТОВ "Содаліт", ТОВ "Оптіма-Трейд", ТОВ "Нефтяна торгівельна компанія" (а.с. 219-229 т.2).

Дана справа була розглянута судами першої та апеляційної інстанції і в задоволенні позову було відмовлено.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, в ухвалі від 18.10.2012р. зазначив, що суди при первісному розгляді справи зробили висновок, що позивач мав на меті придбання та продаж нафтопродуктів протягом нетривалого часу за нижчою ціною від ціни їх придбання без певних економічних на те причин, що випливають із звичайного комерційного ризику, а отже, така діяльність не може бути визначена як господарська, але даний висновок є передчасним та зазначила, що судами не надано належної правової оцінки твердженням позивача, що не знайшовши змоги реалізувати нафтопродукти придбані у ТОВ "Вест-Траст"з достатньою націнкою, позивач домовився з ТОВ "Вест-Траст"про повернення придбаного товару (а.с. 21-24т.3)

Судом першої інстанції при повторному розгляді справи встановлено, що протягом всього перевіряємого періоду позивач декларував збитки, а саме: 2 півр.2006р. в сумі 1 565, 2 тис. грн., 2007 р. в сумі 6 569, 3 тис. грн., 2008 р. в сумі 5 811,5 тис. грн., 1 півр.2009 р. в сумі 10 431,1 тис. грн., що не заперечується і самим позивачем.

Позивачем було надано перелік АЗС (АГЗС) ТОВ "Суми-Петрол" з доданими договорами купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, реєстраційних посвідчень на АЗС, АГЗС з відповідними витягами (а.с. 106-175 т.2). Існуючі майнові комплекси (АЗС, АГЗС, нафтобази) ТОВ "Суми-Петрол" здавало в оренду ТОВ НК "НК Альфа-Нафта" в особі філії № 15. Ця обставина підтверджується копіями договорів оренди автозаправної станції та таблицею з переліком ООО "Суми-Петрол" (а.с. 82-105 т. 2).

Позивачем до матеріалів справи приєднані документи в підтвердження фактичного приймання нафтопродуктів на зберігання, а саме: акти прийомки-передачі по договору зберігання від 29.12.2008 № 2912/08-5, акти здачи-прийомки виконаних робіт по договору зберігання від 29.12.2008 № 2912/08-5, податкові накладні постачальника нафтопродуктів та зберігача (а.с. 179-195 т. 2).

31.03.2009 р. позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів № 03/09-11 з ТОВ "Нафтова торгова компанія", відповідно до якого позивачем ТОВ "Нафтова торгова компанія" було поставлено дизельне пальне марки С в кількості 815, 893 тон, за ціною 3342, 50 грн. за тону та бензин А-95 в кількості 1 834, 60 тон, за ціною 4 127, 50 грн. за тону, що підтверджується копією договору та специфікацією до нього та видатковою накладною (а.с. 88-92 т. 1), які раніше були придбані у ТОВ "Оптіма Трейд" та ТОВ "Содаліт".

Отже позивач реалізував паливо за нижчою ціною ніж та ціна, за яку придбавалося паливо у ТОВ "Оптіма Трейд" та ТОВ "Содаліт".

ТОВ "Суми-Петрол" укладено договір із ТОВ "Вест-транс" про поставку нафтопродуктів №143-2009/П від 24.03.2009р. , але у зв'язку із відсутністю покупців товару та відсутності можливості реалізації нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Вест-Траст" з достатньою націнкою, було укладено договір з ТОВ "Вест-Траст" про повернення придбаного товару від 22.06.2009р., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, договором поставки нафтопродуктів № 143-2009/П від 24.03.2009р., угодою про розірвання договору, актами прийомки-передачі по договору, податковими накладними, актами прийомки - передачі по договору зберігання, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних (а.с. 196-207 т.2).

Викладені обставини свідчать про те, що угоди позивача з партнерами по господарським операціям дійсно відбувались, мали реальний характер і відповідачем не надано доказів в спростування цього факту.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1. 32 ст. 1 Закон № 283/97 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже відповідно до п. 5.1 ст. 5 та п. 1.32 ст. 1 Закону № 283/97 платник податку на прибуток, маючи право розпоряджатися своїм товаром відповідно до Закону та Статуту, мав право на віднесення до складу валових витрат тільки ті витрати по придбанню таких товарів, які придбаваються платником ПДВ для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 22.05.1997 р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.1 статуту ТОВ "Суми-Петрол" метою господарської діяльності Товариства є розвиток сучасної високоефективної системи обслуговування суб'єктів народногосподарського комплексу та населення в різних сферах на основі використання прогресивних технологій, задоволення потреб в послугах та продукції промислового, виробничо-технічного призначення, а також реалізація на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу Товариства.

За приписами ст.3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч.1 ст. 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Стаття 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже законодавством визначена господарська діяльність як самостійна, на власний ризик діяльність з метою одержання прибутку (отримання доходу).

При цьому отримання прибутку (отримання доходу) є бажаною метою господарської діяльності. Проте присутні при здійсненні господарської діяльності певні ризики не завжди дозволяють досягнути такої мети.

Таким чином закон допускає можливість і не отримання доходу від господарської діяльності в результаті тих чи інших господарських операцій. Сам по собі факт не отримання доходу у конкретному звітному періоді не свідчить про порушення норм податкового законодавства. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю ТВО "Суми-Петрол", оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Слід також зазначити, що у даному випадку висновки відповідача про навмисну збитковість діяльності позивача ґрунтуються лише на декількох господарських операціях, при цьому не враховуються загальні підсумки господарювання.

Відповідно до пояснень представника позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції господарська діяльність підприємства має прибутковий характер і за наслідками цієї діяльності сплачуються всі належні податки та збори.

Доказів в спростування цих обставин відповідачем не надано.

Суд першої інстанції правомірно послався на те, що Верховний Суд України в постанові від 28.02.2011р. по справі №21-13а11 зазначив, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Крім цього у постанові Верховного суду №08/104 від 07.05.2008р, зокрема, зазначається, що той факт, що Закон про прибуток не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрати з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток. Касаційний суд визнав, що у конкретних випадках продаж товарів позивачем за зниженою ціною був зумовлений необхідністю підвищення рівня продаж, тобто залежав від суб'єктивної волі продавця, а не від об'єктивних обставин, - не може вважатися належним обґрунтуванням для задоволення позову. ДПІ, приймаючи повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ, виходила з того, що зі змісту угод і наступних дій платника податку, який систематично продавав товар за ціною, нижчою за ціну придбання, вбачається навмисне здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ, що свідчить про зловживання правом на відшкодування ПДВ з бюджету, наданим Законом про ПДВ. Факт купівлі товару та продажу його в тому самому звітному періоді за ціною, значно нижчою за ціну придбання, може бути підтвердженням того, що підприємство не мало наміру використовувати і не використовувало його у власній господарській діяльності.

При цьому Верховний Суд України зауважив, що в таких випадках слід з'ясовувати, чи мали операції з придбання та реалізації реальний товарний характер, наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання.

В даному випадку матеріалами справи підтверджена реальність здійснених операцій, а крім того продаж товару за ціною, нижчою від ціни придбання, не мав систематичного характеру.

Згідно із частиною 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність висновків акту перевірки та прийнятого на підставі нього спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-1870/9573/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2013 р.