Ухвала суду № 30991105, 23.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року справа №2а/0570/17569/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Васильєвої І.А.

суддів Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г.

секретар судового засідання Братченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Лобас Л.В., Чигирін Ю.К. (на підставі довіреності)

від відповідача - Тернинко С.М., Чернявська Т.В. (на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 2а/0570/17569/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001282341 від 26.11.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Реактив» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001282341 від 26.11.2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 2а/0570/17569/2012 позовна заява задоволена.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001282341 від 26.11.2012 року.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що позивачем порушенні норми п.2, п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 та пп. 240.1.2 п. 240.1 ст. 240, пп. 242.1.2 п.242.1 ст. 242 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податкове зобов'язання - збір за забруднення навколишнього природного середовища та екологічний податок на загальну суму 17467, 99 грн.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає правомірним оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Реактив» в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач зареєстрований як юридична особа 21 грудня 1988 року виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код 14291840 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 328453, перебуває на обліку у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції з 09.01.2002 року згідно довідки про взяття на облік платника податків № 4 від 09.01.2002 року. На підставі дозволу №Укр-Дон-3718 від 26.09.2008 року здійснює спеціальне водокористування.

В період з 11 жовтня 2012 року по 07 листопада 2012 року відповідачем проводилась планова виїзна перевірка позивача, на підставі якої складено акт №5705/22-1-14291840 від 14.11.2012 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Вищезазначеним актом, в тому числі, встановлено порушення позивачем п.2, п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303; п.п.240.1.2 п.240.1 ст. 240, п.п.242.1.2 п.242.1 ст. 242, ст. 245 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічному податку на загальну суму 17467,99 грн., у тому числі по періодам: за 4 квартал 2009 року на 867,11 грн., за 1 квартал 2010 року на 475,24 грн., за 2 квартал 2010 року на 1126,75 грн., за 3 квартал 2010 року на 1101,70 грн., за 4 квартал 2010 року на 484,83 грн., за 1 квартал 2011 року на 2263,04 грн., за 2 квартал 2011 року на 2593,34 грн., за 3 квартал 2011 року на 2170,63 грн., за 4 квартал 2011 року на 2808,42 грн., за 1 квартал 2012 року на 1542,34 грн., за 2 квартал 2012 року на 2034,59 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення № 0001282341 від 26.11.2012 року, яким нарахована сума грошового зобов'язання у загальному розмірі 20622,92 грн., у тому числі за основним платежем - 17467,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3154,93 грн., за платежем екологічний податок.

Відповідно до п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303, який діяв до набуття чинності Податкового кодексу України, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти.

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів, наведених у таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1 (п.3 зазначеного Порядку).

Згідно до п.4 Порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Відповідно до пп.240.1.2 Податкового кодексу України до кола платників екологічного податку відносяться суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти.

Згідно пп. 242.1.2 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти. Ставки екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти визначено статтею 245 Податкового кодексу України.

При цьому під забруднюючою речовиною відповідно до ст.1 Водного кодексу України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР розуміється речовина, яка привноситься у водний об'єкт в результаті господарської діяльності людини.

Відповідно до ч.1 ст.48 Водного кодексу України спеціальним водокористуванням визнається забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до п.15 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 року №465 скидання зворотних вод у водні об'єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування.

Необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об'єкти, визначається нормативами гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин (п.16 зазначених Правил).

Як встановлено судом першої інстанції проти чого не заперечували сторони в суді апеляційної інстанції, позивач на підставі дозволу на спеціальне водокористування здійснює водозабір із р.Казений Торець та скиди зворотних вод у той же водний об'єкт.

Контроль якості зворотних вод здійснює акредитована вимірювальна лабораторія ТОВ «Реактив», яка проводить хімічних аналіз при заборі та скиді води на предмет вмісту у ній забруднюючих речовин.

Як вбачається зі змісту акту перевірки посадовими особами податкового органу на підставі наданих позивачем лабораторних аналізів якості зворотних вод, скинутих в поверхневі водні об'єкти, де зазначені фактичні обсяги скидів забруднюючих речовин за 3-4 квартали 2009 року, 1-4 квартали 2010 року, 1-4 квартали 2011 року та 1-2 квартали 2012 року, було зроблено висновок про заниження об'єкта оподаткування в частині скидів забруднюючих речовин в водні об'єкти, що призвело до заниження податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічному податку на загальну суму 17467,99 грн.

Однак під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що вимірювальною лабораторією позивача під час аналізу якості зворотних вод, скинутих у поверхневі водойми, встановлено, що обсяг забруднюючих речовин після скиду у водні об'єкти менший, ніж до такого скиду.

В судовому засіданні як в судів першої так і апеляційної інстанції не було спростовано відповідачем, що якість зворотних вод покращується внаслідок розбавлення в ході технологічного циклу води з р.Казений Торець водою, що забирається з каналу Сіверський Донець-Донбас, внаслідок чого забруднення водних об'єктів не відбувається.

Судом першої інстанції правомірно зроблено висновок з посиланням на вимоги ст. 242 Податкового Кодексу України, що сам факт наявності у скидах у водні об'єкти забруднюючих речовин не є підставою для сплати екологічного податку, оскільки в розумінні пп. 242.1.2 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України та ст.1 Водного кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти.

Отже як в суді першої так і апеляційної інстанції відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 2а/0570/17569/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 2а/0570/17569/2012 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя І.А.Васильєва

Судді В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв