Рішення № 30989955, 23.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6710/13 23.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова

компанія»

До Комунального підприємства «Київпастранс»

Про стягнення 6 446,38 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Філицька О.Ю. - по дов. № 51 від 20.08.2012

Від відповідача Воробйов М.А. - по дов. № 06-5/17 від 02.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» 6 446,38 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1220169 від 15.12.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Mitsubishi Pagero Wagon, державний номер АА 0800 ЕН, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1172 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, що володіє транспортним засобом, яким скоєно ДТП. Позивач зазначає, що власником транспортного засобу - автомобіля марки ЛАЗ, державний реєстраційний номер 07918 КА під керуванням Марушенка А.М. є відповідач, а тому обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача, який своєчасно не повідомив позивача про настання ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 порушено провадження у справі № 910/6710/13 та призначено справу до розгляду на 23.04.2013.

Позивач в судовому засіданні 23.04.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому 22.04.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки вважає, що позивач посилається на норму ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», редакція якої станом на момент ДТП вже не діяла. Тобто, у позивача не було і не має передбаченого чинним законодавством права вимагати у відповідача сплачених сум в порядку регресу.

В судовому засіданні 23.04.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З постанови Дарницького районного суду міста Києва від 09.07.2012 у справі № 3-5651/12 вбачається, що 30.05.2012 о 12 год. 50 хв. на перехресті вул. Ахматової - пр-та Григоренка в м. Києві гр. Марушенко А.М. керуючи автобусом ЛАЗ, державний номер 07918 КА не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Pagero Wagon, державний номер АА 0800 ЕН, водій Бондаренко В.Б,, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху України, своїми діями скоївши правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 09.07.2012 у справі № 3-5651/12 гр. Марушенко А.М. визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Mitsubishi Pagero Wagon, державний номер АА 0800 ЕН.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Відповідно до звіту № 041 від 23.06.2012 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Mitsubishi Pagero Wagon, державний номер АА 0800 ЕН в результаті пошкодження при ДТП з врахуванням зносу складає 7 963,28 грн., в т. ч. ПДВ.

Звіт про оцінку майна № 041 від 23.06.2012 здійснений оцінщиком Івасенко П.П., який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва, сертифікат та посвідчення (знаходяться в матеріалах справи).

На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № 9064 від 05.08.2012 та розраховано суму страхового відшкодування.

Страховим актом № 9064 від 05.08.2012 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 6 446,38 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Кошти в розмірі 6 446,38 грн. були перераховані позивачем власнику автомобіля Mitsubishi Pagero Wagon, державний номер АА 0800 ЕН - Бондаренко В.В. згідно платіжного доручення № 2036 від 19.09.2012.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6 446,38 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб ЛАЗ, державний номер 07918 КА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mitsubishi Pagero Wagon, державний номер АА 0800 ЕН, належить на праві власності Комунальному підприємству «Київпстранс».

Протиправна поведінка заподіювача шкоди встановлена постановою суду, згідно якої винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода, визнаний водій автомобіля ЛАЗ, державний номер 07918 КА Марушенко А.М., який перебував у трудових відносинах з відповідачем та знаходився при виконанні своїх службових обов'язків, підтвердженням чого є наказ від 17.03.2006 та подорожній лист від 30.05.2012.

За приписами підпункту «ґ» пункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тобто, зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону України від 17.02.2011 № 3045-VI) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страховика повідомити письмово страхувальника про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

При цьому неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.

Відповідач повідомив позивача про страховий випадок згідно заяви від 31.05.2012, яка подана позивачу 05.06.2012, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача, тобто після спливу трьох днів з дня настання страхового випадку. При цьому відповідачем не було надано належних доказів в підтвердження поважності причин такого несвоєчасного повідомлення.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було надіслано відповідачу вимогу за № 8 від 02.01.2013 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 6 796,38 грн. Матеріали справи свідчать, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав дану вимогу 14.01.2013.

Відповідач у семиденний строк з дня отримання вимоги позивача з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого відшкодування в розмірі 6 446,38 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) суму страхового відшкодування в розмірі 6 446 (шість тисяч чотириста сорок шість) грн. 38 коп., 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 29.04.2013.

СуддяВ.В.Сівакова