Рішення № 30988663, 22.04.2013, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/261/13-ц

Провадження №2/319/73/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого суддіСкляра С.Ю.,

при секретарі судового засідання Романько О.О.,

з участю позивачаОСОБА_1,

представника позивачаОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зірка» (далі СВК «Зірка») про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору, -

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 3 статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в судовому засіданні 22 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

12 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому вказав, що у березні 2006 року він передав належну йому земельну ділянку площею 4,9958 га, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, в оренду відповідачу СВК «Зірка» на підставі відповідного договору строком на 10 років. Посилаючись на те, що даний договір оренди землі не містить усіх істотних умов, визначених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», а саме, умов про орендну плату із зазначенням її розміру, індексацію, форми платежу, строки, порядок її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату; про відповідальність сторін, - позивач ОСОБА_1 прохав визнати спірний договір оренди землі недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, прохав позов задовольнити. Позицію позивача підтримав його представник ОСОБА_2, який додатково пояснив, що орендодавцем строк звернення до суду за захистом його порушених прав не пропущено. Представник позивача дане твердження мотивував тим, що орендодавець ОСОБА_1, починаючи з моменту підписання спірного договору, не міг знати про відсутність у ньому всіх істотних умов, а тому до суду за захистом порушених прав звернувся лише після того, як на початку 2013 року отримав правову допомогу юриста.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив про те, що відповідач СВК «Зірка» позов не визнав. Вважав, що підставою для відмови в задоволенні позову є наявність у спірному договорі оренди землі усіх його істотних умов, з приводу яких сторонами було досягнуто згоди. Підприємство протягом семи років користувалося земельною ділянкою, сплачувало орендну плату в узгодженому сторонами розмірі та порядку. Оскільки орендодавець ОСОБА_1 орендну плату отримував регулярно та з часу підписання спірного договору жодного разу не звертався до орендаря з ініціативою внесення змін до договору, то представник відповідача вважав сплив позовної давності ще однією підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №057139 від 20 січня 2004 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №358, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки №363 площею 4,9958 га, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області (а.с.11,15).

10 березня 2006 року між ОСОБА_1 та СВК «Зірка» укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування вищевказану земельну ділянку (а.с.5-6).

Пунктами 5 і 32 договору оренди передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 10 років з дати набрання чинності цього договору - з моменту підписання сторонами та його державної реєстрації.

Після визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 15 березня 2006 року, відповідно до акту прийому-передачі ОСОБА_1 передав, а відповідач прийняв земельну ділянку площею 4,9958 га у тимчасове платне користування на умовах оренди (а.с.7,8).

20 лютого 2007 року договір оренди землі від 10 березня 2006 року зареєстровано у Куйбишевському відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040727100008 (а.с.6 зворотна сторона).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі» в редакції чинній на час укладення договору оренди між сторонами.

Згідно із ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст.18 зазначеного Закону набирає чинності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом які істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

-об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

-строк дії договору оренди;

-орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

-умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

-умови збереження стану об'єкта оренди;

-умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

-умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

-існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

-визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

-відповідальність сторін.

Частиною 2 ст.15 вищевказаного Закону встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Аналогічні правові позиції, які є обовязковими для всіх судів України (постанови від 18 липня 2012 р. № 6-77цс12, від 4 квітня 2012 р. № 21цс12), визначені Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах у земельних спорах (ст.3607 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди землі у пунктах 6-8 розділу «Орендна плата» містить дані про загальний розмір орендної плати, її індексацію, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду. Разом з цим, при укладенні договору не було повною мірою дотримано істотної умови щодо орендної плати, а саме, відповідно до загального розміру орендної плати та форм платежу не визначена номенклатура, кількість та вартість продукції, що надається орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати; для натуральної і відробіткової форми орендної плати чітко не визначені строки та порядок внесення; не визначена відповідальність за несплату орендної плати (а.с.5).

Посилання представника відповідача на те, що номенклатура, кількість та вартість продукції у рахунок орендної плати була визначена сторонами у додатковій угоді до спірного договору оренди землі, на думку суду, є не переконливим. При цьому, наявна у матеріалах справи додаткова угода до договору оренди земельної ділянки не містить всіх необхідних реквізитів, а саме, дати складання та підписання сторонами, відомостей про основний договір, даних про здійснення її державної реєстрації.

Згідно ч.2 ст.14 Закону України «Про оренду землі» Про оренду землі» типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

З цього приводу слід зазначити, що спірний договір в частині, яка стосується орендної плати, не відповідає типовій формі договору оренди землі, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року.

Разом з цим, при укладенні договору оренди землі сторонами було дотримано істотної умови щодо їх відповідальності. Відповідні умови викладені у спірному договорі в розділі «Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору» (а.с.6) та відповідають типовій формі договору оренди землі. З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання позивача та його представника про відсутність у спірному договорі такої істотної умови, як відповідальність сторін.

Таким чином, суд дійшов до переконання про те, що при укладенні договору оренди землі сторонами не було дотримано істотної умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, яка передбачена ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Хоча доводи позивача та його представника на обґрунтування заявлених вимог є такими, що заслуговують на увагу, суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, враховує наступне.

Як передбачено ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Визначення перебігу позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договорів оренду землі мають свої особливості, оскільки відповідно до положень ст.20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладення договору оренди між сторонами) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Виходячи із цього спірний договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2006 року є укладеним з моменту державної реєстрації, тобто з 20 лютого 2007 року, відтак з цього ж часу у сторін виникли права та обов'язки за цим договором.

Враховуючи зазначене, позивач ОСОБА_1 пропустив позовну давність, оскільки початок перебігу позовної давності слід обраховувати з 20 лютого 2007 року, а до суду з позовом він звернувся лише 12 березня 2013 року.

Твердження позивача та його представника про те, що орендодавцем строк звернення до суду за захистом його порушених прав не пропущено, оскільки він, починаючи з моменту підписання спірного договору, не міг знати про відсутність у ньому всіх істотних умов, а тому до суду за захистом порушених прав звернувся лише після того, як на початку 2013 року отримав правову допомогу юриста, на думку суду, є не переконливим.

Так, судом встановлені та не оскаржені сторонами ті обставини, що після підписання договору оренди землі та його державної реєстрації орендодавець ОСОБА_1 отримав примірник цього договору, з яким мав можливість ознайомитися, у тому числі, скориставшись допомогою юриста. Обмежень для цього у позивача не існувало, що було ним підтверджено в судовому засіданні. Протягом 2006-2012 рр. ОСОБА_1 регулярно отримував орендну плату і у нього не виникало питань до відповідача з приводу її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Крім того, в судовому засіданні позивач та його представник пояснили, що необхідність визнання спірного договору недійсним з подальшим витребуванням у відповідача земельної ділянки викликана бажанням ОСОБА_1 продовжити самостійно користуватися цією земельною ділянкою. З цією метою він у жовтні 2012 року вже звертався до відповідача із пропозицією дострокового розірвання спірного договору, але отримав відмову.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що позивач орендодавець ОСОБА_1 довідався або міг довідатися про порушення своїх прав або про особу, яка їх порушила, починаючи з 20 лютого 2007 року, а саме, з часу державної реєстрації спірного договору оренди землі.

Про пропуск позивачем позовної давності зазначено у суді представником відповідача, клопотання про його поновлення із зазначенням поважних причин позивачем та його представником не заявлено, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (ч.4 ст.267 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до ст.88 ЦПК України понесені ним судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Разом з цим, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч.2 ст.84 ЦПК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Виходячи із змісту наведеної норми Закону, акту здачі приймання адвокатських послуг та розмірів мінімальної заробітної плати у відповідні періоди, компенсації підлягають витрати відповідача на оплату роботи адвоката протягом 5 годин (а.с.23-32,45-47), де вивчення та аналіз наданих документів 1 година, збір інформація, яка може бути використана для захисту інтересів відповідача в суді 1 година, складання процесуальних документів 2 години, представництво інтересів відповідача в суді 1 година (судове засідання розпочато о 14 год. 20 хв.; суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення о 15 год. 41 хв.), що становитиме 2294 грн. 40 коп., виходячи з розрахунку:

5 годин (кількість витрачених годин) * (1147 грн. (розмір мінімальної заробітної плати) * 40% / 100%) = 2294 грн. 40 коп..

Керуючись стст.203,215,257,261,267,638,792 ЦК України, стст.6,15,18,20 Закону України «Про оренду землі», ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», стст.10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зірка» про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зірка» (юридична адреса: 71053 Запорізька область, Куйбишевський район, с.Білоцерківка, вул.Леніна, 26, код ЄДРПОУ 03749129, розрахунковий рахунок №26005132896 в ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» у м.Києві, МФО банку 380805) у повернення судових витрат на правову допомогу грошові кошти в сумі 2294 (двох тисяч двохсот девяноста чотирьох) гривень 40 (сорока) копійок.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:С.Ю.Скляр