КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а/2570/3226/12 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
У Х В А Л А
Іменем України
16 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного багатопрофільного підприємства «СІА» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання дій протиправними, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2012 року позивач - Приватне багатопрофільне підприємство «СІА» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо надання запитів від 03.10.2012 року № 9993/10/15-313 та від 28.09.2012 року № 9717/10/15-313 про витребування від Приватного багатопрофільного підприємства «СІА» інформації, що містить банківську таємницю без відповідного рішення суду про доступ до такої інформації.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби щодо звернення із запитами від 03.10.2012 року № 9993/10/15-313 та від 28.09.2012 року № 9717/10/15-313 до Приватного багатопрофільного підприємства «СІА» з вимогами надання на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України у 10-ти денний термін від дати отримання цього запиту платіжних доручень та виписок банківських установ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих Приватним багатопрофільним підприємством «СІА» (далі по тексту - ПБП «СІА») в деклараціях з податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 14 940,40 грн., відповідачем було встановлено розбіжності по взаємовідносинах позивача з Приватним підприємством «БАВАРІЯ-Ф» (код СДРПОУ 31635757).
Крім цього, податковим органом було встановлено розбіжності по взаємовідносинах ПБП «СІА» з Приватним підприємством «СВІТ КАССАНДРИ-350» (код ЄДРПОУ 33677233), що відображено у висновках автоматизованого співставлення даних, задекларованих ПБП «СІА» в деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 11 050,70 грн.
З урахуванням вищевказаних розбіжностей відповідачем на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України були направлені запити від 03.10.2012 року № 9993/10/15-313 та від 28.09.2012 року № 9717/10/15-313 з вимогою надати у 10-денний строк з моменту отримання запитів пояснення по взаємовідносинах з контрагентами позивача та їх документальне підтвердження, а саме: фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, а.с. 7, 8).
Позивач не погоджується з вищевказаними діями податкового органу, оскільки на його думку запитувані відповідачем відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
Згідно статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: 1) ведення обліку платників податків; 2) інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; 3) перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з приписами статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, податкових агентів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ, органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, підрозділів податкової служби та митних органів.
Відповідно до пункту 73.1 статті 73 ПК України інформація, визначена у ст. 72 Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені п.73.2 Кодексу.
Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на адресу ПБП «СІА» податковим органом направлялися письмові запити від 03.10.2012 року № 9993/10/15-313 та від 28.09.2012 року № 9717/10/15-313 про надання пояснень по взаємовідносинах з контрагентами - ПП «БАВАРІЯ-Ф» та ПП «СВІТ КАССАНДРИ-350» та документальне підтвердження сплати підприємством коштів за умовами договірних зобов'язань, а саме: платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО, тощо.
Відповідно до підпункту 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки, у порядку встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності.
Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III.
Статтею 62 вказаного Закону встановлено порядок розкриття банківської таємниці. Так, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:
1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;
2) за рішенням суду;
3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;
4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;
5) центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;
6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:
1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;
2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;
3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Відповідно до п.3.3. Розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 р. N 267, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 р. за N 935/12809, вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини другої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банки повинні надавати інформацію, що містить банківську таємницю, і в тому разі, коли до належним чином оформленої вимоги відповідного державного органу додається перелік найменувань конкретних юридичних осіб та/або прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та номерів їх рахунків. Банк на письмову вимогу державних органів, визначених статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», розкриває інформацію, що містить банківську таємницю, в обсягах, визначених Законом про банки для відповідного державного органу. Банк відмовляє в розкритті інформації, що містить банківську таємницю, якщо за своєю формою або змістом вимога відповідного державного органу не відповідає нормам частини другої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Отже, з аналізу вищенаведених норм діючого законодавства слід зробити висновок, що розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, можливе лише у випадку, коли це не суперечить нормам Закону України Про банки і банківську діяльність».
При цьому, порядок розкриття банківської таємниці передбачає надання органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу інформації виключно про наявність банківських рахунків, а не самих фінансово-господарських документів, що містять таку інформацію.
Таким чином, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить обгрунтованими та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.
Судове рішення № 30988024, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 16.04.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а/2570/3226/12. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: