Постанова № 30987545, 23.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/1686/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Лишевського І.І.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (далі по тексту - позивач, ПП "ВТК "Лукас") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0002151502/542, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 31 915 грн. 02 коп.

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ПП "ВТК "Лукас" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ. Стверджував, що доводи контролюючого органу про нікчемність та безтоварність господарських операцій з ПП "Асторг-М" та, як наслідок, заниження платником податків ПДВ за серпень, жовтень 2012 року, спростовуються належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "ВТК "Лукас", посилаючись на обставини, встановлені в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по питанню взаємовідносин з ПП "Асторг-М" за період з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, викладені в акті перевірки від 26 лютого 2013 року №1707/15.2-05/23808087.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ПП "ВТК "Лукас" 16 листопада 1995 року у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 20 березня 2006 року №23489944 /а.с. 42-44/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання (10.72); виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (10.82); будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.32); неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 20 лютого 2013 року по 26 лютого 2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "ВТК "Лукас" по питанню взаємовідносин з ПП "Асторг-М" за період з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 26 лютого 2013 року №1707/15.2-05/23808087 /а.с. 11-15/, в якому вказано на порушення платником податків вимог частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу зменшено суму податкового кредиту та відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в загальному розмірі 21 276 грн. 68 коп., в тому числі за серпень 2012 року - 11 830 грн. 01 коп. та за жовтень 2012 року - 9 446 грн. 67 коп.

На вказаний акт перевірки ПП "ВТК "Лукас" подано заперечення до Кременчуцької ОДПІ, за результатами розгляду яких висновок податкової інспекції залишено без змін (відповідь від 14 травня 2013 року вих. №6904/10/15.2-13) /а.с. 37-40/.

З огляду на встановлені в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 18 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002151502/542, яким ПП "ВТК "Лукас" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 31 915 грн. 02 коп. (в т.ч., 21 276 грн. 68 коп. - основний платіж, 10 638 грн. 34 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 16/.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Асторг-М" (код ЄДРПОУ 38052647), зараховано до складу податкового кредиту за серпень та жовтень 2012 року суму ПДВ загалом в розмірі 21 276 грн. 68 коп.

Однак, позаплановою документальною невиїзною перевіркою ПП "ВТК "Лукас" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту у вказаному періоді на 21 276 грн. 68 коп. та відповідно заниження суми ПДВ у зазначеному розмірі.

При цьому, свій висновок контролюючий орган мотивує відомостями, викладеними в акті позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП "Асторг-М". Також, посилається на відсутність останнього за місцезнаходженням. Крім того, зазначає, що відповідно до даних податкової звітності ПП "Асторг-М" у підприємства відсутні необхідні виробничі потужності та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. Підсумовуючи викладене, відповідач стверджує про нікчемний характер господарських правовідносин позивача з його контрагентом.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, виходячи зі змісту статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що відповідно до умов договорів поставки від 30 липня 2012 року №37 /а.с. 18/ та від 01 серпня 2012 року №АМ-0000028 /а.с. 25/ постачальник (ПП "Асторг-М") зобов'язувався передати у власність покупця (ПП "ВТК "Лукас") товар (арматура 28 та арматура ф 25 А400/А500), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити переданий товар.

На підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано копії:

- рахунків-фактур від 31 липня 2012 року №РН0000030 /а.с. 19/ та від 29 жовтня 2012 року №РН0000067 /а.с. 29/;

- платіжних доручень від 01 серпня 2012 року №518 /а.с. 20/ та від 31 жовтня 2012 року №3787 /а.с. 30/;

- виписки банку по особовому рахунку /а.с. 21, 31/;

- видаткових накладних від 31 серпня 2012 року №ЛК-0000795 /а.с. 23/ та від 29 жовтня 2012 року №АМ-0001076 /а.с. 26/;

- товарно-транспортних накладних від 31 серпня 2012 року №2381 /а.с. 24/ та від 29 жовтня 2012 року №2475 /а.с. 27/;

- податкових накладних від 31 серпня 2012 року №74 /а.с. 22/ та від 29 жовтня 2012 року №30 /а.с. 28/.

Так, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Дослідивши в судовому засіданні копії вищевказаних податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначених податкових накладної ПП "Асторг-М" мало статус платника ПДВ та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Асторг-М" товару вартістю 127 660 грн. 08 коп. (в т.ч. ПДВ - 21 276 грн. 68 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вже було зазначено на підтвердження факту придбання товару за спірними господарськими операціями позивачем до матеріалів справи долучено документи первинного та бухгалтерського обліку, що за змістом та формою відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Транспортування товару здійснювалося позивачем за власний рахунок, на підтвердження чого виписані товарно-транспортні накладні.

Оплату придбаного товару позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Асторг-М", що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку.

Зауваження щодо форми та порядку розрахунків в акті перевірки відсутні.

Придбаний товар ПП "ВТК "Лукас" обліковано по рахунку 281 та передано на склад, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за період з 01 січня 2012 року по 05 березня 2013 року /а.с. 32-36/.

Що стосується доводів контролюючого органу про не зазначення у товарно-транспортних накладних повної адреси пунктів навантаження та розвантаження, слід зауважити наступне.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть слугувати беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних встановлено, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, факт сплати ПП "ВТК "Лукас" в ціні придбаних у ПП "Асторг-М" товарів ПДВ та рух активів (товарів) в ході проведення такої господарської операції.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується реальність здійснення спірних господарських операцій між ПП "ВТК "Лукас" та ПП "Асторг-М".

Висновок податкового органу щодо відсутності у позивача підстав для віднесення суми ПДВ в розмірі 21 276 грн. 68 коп. до податкового кредиту за серпень, жовтень 2012 року є необґрунтованим та безпідставним, оскільки підприємством свій податковий кредит сформовано в порядку, визначеному статтею 198 Податкового кодексу України, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом.

Доводи відповідача про відсутність у ПП "Асторг-М" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства та бази даних ДПС суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток вказаного суб'єкта господарювання відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті перевірки ПП "Асторг-М", зокрема, стосовно ймовірної фіктивної господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що договори від 30 липня 2012 року №37 та від 01 серпня 2012 року №АМ-0000028 суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення таких правочинів не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення ПП "ВТК "Лукас" вимог Цивільного кодексу України.

Враховуючи визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ПП "ВТК "Лукас" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 638 грн. 34 коп.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем в ціні придбаних товарів (послуг) ПДВ в розмірі 21 276 грн. 68 коп., а також рух активів в ході проведення згаданих господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податку.

А відтак, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18 березня 2013 року №0002151502/542 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 319 грн. 16 коп., сплачені відповідно до платіжного доручення від 28 березня 2013 року №1151 /а.с. 2/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18 березня 2013 року №0002151502/542.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (код ЄДРПОУ 23808087) витрати зі сплати судового збору в розмірі 319 (триста дев'ятнадцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба