Рішення № 30987094, 26.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.12 Справа № 5015/4661/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарбія", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Львівського меблевого комбінату, м. Львів

про стягнення 21 017 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Науменко І.В., представник (довіреність №131112/1 від 13.11.2012 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарбія", м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Львівського меблевого комбінату, м. Львів про стягнення 21 017 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.11.2012 р. призначив справу до розгляду на 26.11.2012 р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 15 280 грн. 68 коп. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 15 280 грн. 68 коп., а також неустойку в розмірі 5 348 грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 388 грн. 09 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 08.11.2012 р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений (повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 26.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.11.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

5 грудня 2011 р. між ТзОВ "Фарбія" (продавець) та ВАТ Львівського меблевого комбінату (покупець) було укладено договір №0512ФА003 купівлі-продажу.

За цим договором продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця лакофарбну продукцію товар, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених даним договором умовах.

Позивач 6 грудня 2011 р. передав у власність відповідачу товар на загальну суму 15 280 грн. 68 коп., що підтверджується видатковою накладною №0612ЛВ0001 від 06.12.2011 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №83 від 06.12.2011 р. (належно завірені копії видаткової накладної та довіреності долучені до матеріалів справи).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що форма оплати -100% оплата поставленої (відвантаженої) партії товару на підставі отриманих накладних протягом 15 календарних днів з моменту постачання (відвантаження) партії товару.

У зв'язку з простроченням оплати, позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №257Ф від 10.10.2012 р., в якій вимагав оплатити заборгованість в розмірі 15 280 грн. 68 коп. в семиденний термін з дня отримання цієї претензії. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2011 р., пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 280 грн. 68 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 8.5. договору купівлі-продажу, за прострочення виконання зобов'язань по оплаті продукції, передбачених договором більше ніж на шістнадцять календарних днів, покупець сплачує неустойку в розмірі 35% від вартості неоплаченої частини поставленої на його адресу партії товару згідно умов даного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано неустойку в розмірі 5 348 грн. 23 коп., а також 3% річних в розмірі 388 грн. 09 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 15 280 грн. 68 коп. основного боргу, 5 348 грн. 23 коп. неустойки, 388 грн. 09 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Львівського меблевого комбінату, м. Львів, вул. Зелена, 204 (ідентифікаційний код 00274849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарбія", м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І.Леніна, 1-А (ідентифікаційний код 31824974) 15 280 грн. 68 коп. основного боргу, 5 348 грн. 23 коп. неустойки, 388 грн. 09 коп. 3% річних, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.