Рішення № 30985479, 11.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р.Справа № 922/658/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків про стягнення 3236,69 грн. за участю :

представник позивача - не з"явився.

представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" про стягнення основної заборгованості у розмірі 2890,55 грн., пені у розмірі 241,40 грн., інфляційних втрат у розмірі 7,29 грн. та 3% річних у розмірі 97,45 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором на подачу і збирання вагонів №59/4Б від 04.01.2011р.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, в заявах, наданих через канцелярію суду раніше, просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. с. 17, 23, 32).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Враховуючи неявку сторін, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та надані позивачем докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (відповідач у справі) 04.01.2011р. було укладено Договір №59/4Б на подачу і збирання вагонів, відповідно до умов якого, позивач здійснює подачу та збирання вагонів від поста "Об"їздний" до вантажних фронтів відповідача і назад.

Позивач належним чином виконав свої зобов"язання та надав відповідачу послуги, передбачені договором на подачу і збирання вагонів, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за №5932 від 30.11.2011р. - за листопад 2011року на суму 1509,83 грн. та №5935 від 31.12.2011р. - за грудень 2011 року на суму 1380,72 грн., підписаними повноважними представниками представників сторін та скріпленим печатками підприємтсв (арк. с. 10, 11).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що оплата послуг позивача за даним Договором здійснюється відповідачем щомісяця до 10 числа місяця наступного за оплачуваним місяцем. При цьому відповідач зобов"язаний підписати акти виконаних робіт.

Оплата послуг проводиться на розрахунковий рахунок або готівкою в касу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи за надані за Договором послуги відповідач не розрахувався, таким чином, на момент звернення позивача до суду, його заборгованість перед Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" становить 2890,55 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідач підписав акти приймання-передачі виконаних робіт без претензій за надані послуги, вказана сума боргу відповідачем не оспорена, та відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 2890,55 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього інфляційні втрати у розмірі 7,29 грн. та 3% річних у розмірі 97,45 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 7,29 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 97,45 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені у розмірі 241,40 грн., суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.12р.. порушено провадження у справі №5023/1625/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Абзацом 2 частини 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання пеня та штраф не нараховуються.

Таким чином, оскільки на момент розгляду справи діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, то нарахування позивачем пені у сумі 241, 40грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання та її стягнення у період дії мораторію, є неправомірним, тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законои України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 525, 526, 530, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 65, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (61103, м.Харків, вул.Рибалко, 37, к. 10, код ЄДРПОУ 31827404) на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м.Харків, просп.Московський, буд. 199, код ЄДРПОУ 05405575) основну заборгованість у розмірі 2890,55 грн., інфляційні втрати у розмірі 7,29 грн. та 3% річних у розмірі 97,45 грн. та 1592,18 грн. - суму судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 16.04.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.