Ухвала суду № 30984283, 29.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/991/13 29.04.2013 04.03.2013 29.04.2013

Провадження №22-ц/784/1112/13

Категорія 41 Головуючий у 1-ї інстанції Тішко Д.А.

Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Коломієць В.В.,

при секретарі: Орельській Н.М.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2,

представників відповідача - Жигалкіна Ю.О. і Маркіна С.І.,

представника третій особи - Рубля І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2013 року

за її позовом

до Національного університету кораблебудування імені Адмірала Макарова

(далі - НУК ім. А. Макарова),

треті особи - Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району м. Миколаєва (далі - Служба у справах дітей), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітній ОСОБА_9

про визнання членами сім'ї наймача, визнання права користування житловим приміщенням, вселення, визнання рішення щодо виселення незаконним та зобов'язання видати ордер,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до НУК ім. А.Макарова, третій особі - Служби у справах дітей, про визнання членами її сім'ї ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та її онуку ОСОБА_9, визнання за нею та членами її сім'ї права користування житловим приміщенням гуртожитку по АДРЕСА_1 та їх вселення до гуртожитку. Також просила визнати незаконним рішення НУК ім. А.Макарова про виселення та про його зобов'язання видати ордер на житлове приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1.

Позивач посилалася на те, що вона працює в НУК ім. А.Макарова в якості прибиральниці, а тому на підставі договору з відповідачем проживає у житлової кімнаті гуртожитку НОМЕР_1, де спільно з нею проживають члени її родини.

Однак, в наступний час, адміністрація відповідача прийняла рішення про виселення із гуртожитку членів її родини, що змусило позивача звернутися до суду із позовом щодо захисту свого інтересу, а також порушених прав членів її сім'ї.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2012 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітній ОСОБА_9.

Рішенням та додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2013 року і 19 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено та з неї стягнуто судові витрати на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам матеріального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач вважав її доводи необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першій інстанції керувався необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_2, так як нею обрано не передбачений законом спосіб захисту свого інтересу та її права відповідачем не порушено. Стосовно пред'явлення нею позовних вимог на захист прав третіх осіб, то такими повноваженнями позивачка не наділена, а самостійних вимог цими особами не заявлено.

З такими висновками суду першій інстанції слід погодитися.

За змістом статей 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статей 127-130 ЖК України, статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року №208 з наступними змінами та доповненнями, убачається, що для проживання одиноких громадян або сімей, що не мають власного житла, в період роботи або навчання використовуються гуртожитки, до яких вони вселяються у встановленому порядку на підставі ордеру. Місце проживання таких осіб реєструється шляхом внесення цих відомостей до їх паспортного документу.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 1 листопада 1996 року роз'яснено, що наявність або відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

За пунктами 1.6, 1.10-1.11 Положення про студентські гуртожитки НУК ім. А.Макарова працівники університету, як виняток, можуть бути поселені в студентські гуртожитки до закінчення навчального року лише за рішенням ректора університету і за погодженням з органами студентського самоврядування та первинною профспілковою організацією студентів. Проживання в студентських гуртожитках сторонніх осіб забороняється. Житлова площа в гуртожитку не підлягає приватизації і здаванню для проживання сторонніх осіб чи наймання з іншою метою.

При вирішенні справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 з 2006 року працює в НУК ім. А.Макарова прибиральницею службових приміщень, а тому їй на підставі договорів, що укладаються щорічно, надається в тимчасове користування житлова кімната спочатку за НОМЕР_1, а потім за НОМЕР_1 у студентському гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1.

За договором №27 про тимчасове проживання у студентському гуртожитку, який укладено між сторонами 11 січня 2011 року, житлова площа кімнати НОМЕР_1 гуртожитку надана для тимчасового проживання позивачки, який заборонено здавати це приміщення в піднайом та вселяти до нього інших громадян (а.с.6).

Між тим, на час розгляду справи, в спірній кімнаті проживає із законних підстав позивачка, яка є зареєстрованою, та з її відому, але без дозволу власника і без реєстрації, проживають треті особи (а.с.13-14, 17,25).

За цих обставин ректором НУК ім. А.Макарова на ім'я позивачки надіслано листа № 69-25/137 від 18 січня 2012 року (а.с.16) про її обов'язок звільнити надане їй у тимчасове користування приміщення від осіб, які незаконно проживають у студентському гуртожитку.

Отже, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, застосувавши саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню в цьому випадку, дійшов справедливого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім цього, судом враховано, що за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання та в спосіб, якій передбачений законом.

Але, звертаючись з позовом про визнання третіх осіб членами своєї сім'ї та в їх інтересах без відповідного доручення, позивач звернулася до суду про захист свого та чужого права в не в передбачений законом спосіб.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах апеляційної скарги, вважає, що місцевим судом постановлене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано.

Інші доводи апелянта не заслуговують на увагу, так як містять вільний перелік диспозицій різних норм матеріального права, особисте тлумачення яких надане позивачкою.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді