Рішення № 30983743, 24.04.2013, Галицький районний суд м. Львова

Справа №1304/433/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого-судді Головатого В.Я.,

при секретарі Рут О.О.,

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та позовом третьої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на ? частини спадкового майна,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним заповіт складений 05.07.2006 р. його батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_4. В обґрунтування позову покликається на те, що батькові належала на праві власності квартира № 6а по вул. І.Франка, 48 у м.Львові. 15.10.2011 р. батько помер. Як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Там дізнався про те, що за життя батько розпорядився усім своїм майном склавши заповіт в користь відповідача ОСОБА_4 Стверджує, що батько переніс два інсульти, та в силу свого захворювання в період підписання оскаржуваного заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Зазначив, що надавав усю необхідну допомогу батькові за його життя, похованням займався саме він. Вважає, що відповідач скористався хворобливим станом батька і тільки під впливом обману, не усвідомлюючи значення своїх дій, батько міг підписати оспорюваний заповіт. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, давши пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Додатково пояснив, що ремонт у квартирі батька здійснював за свої кошти та частково оплачував комунальні послуги. Піклувався про батька. Зі слів сусідки, у батька була навязлива ідея заповісти комусь належне йому майно. Так як заробітку батькові не вистачало, співробітники допомагали йому матеріально. На обстеження у клініку до ОСОБА_8, батька возив його співробітник.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що покійного ОСОБА_7 знав більше 20 р., був його сусідом та, є тестем спадкоємця. За життя ОСОБА_7 був енергійним. Дійсно, після перенесеного інсульту, ОСОБА_7 було складно говорити, проте він сам себе обслуговував. Йому лише готували їсти. В них склались добросусідські відносини. Останній пропонував заповісти квартиру за умови оплати комунальних послуг. Оскільки його дружина хворіла, відмовився. Тому, у 2006р. ОСОБА_3 склав заповіт на його зятя ОСОБА_4

У судовому засіданні третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 позов заперечила та пояснила, що приміщення нотаріальної контори знаходиться по вул. І.Франка в м.Львові. В липні 2006 р., в приміщення нотаріальної контори особисто прийшов ОСОБА_7 з метою скласти заповіт, представивши необхідний пакет документів. При цьому, в розмові, було перевірено його дієздатність. В момент складання та посвідчення заповіту в приміщенні нікого стороннього не було. При складанні заповіту нею не було виявлено будь-яких відхилень у поведінці заповідача, а також будь-яких обставин, які могли б перешкоджати укладенню заповіту. Заповіт ОСОБА_7 було підписано особисто.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги в судовому засіданні позов ОСОБА_3 підтримав частково. Позов ОСОБА_6 підтримав та пояснив, що останній є сином покійного ОСОБА_7, і так само, як позивач, має право на спадкування майна свого батька, оскільки не лише позивач, а він також надавав батькові моральну та матеріальну підтримку. Про те, що в провадженні суду знаходиться спір щодо спадкового майна довідався з ухвали суду від 15.02.2013р. Разом з тим, як і позивач, вважає, що оспорюваний заповіт був складений з порушеннями, оскільки батько протягом останніх 15 р. життя хворів та періодично звертався по медичну допомогу, а тому батько не міг розуміти значення своїх дій.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 та ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 225 ч.1 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У судовому засіданні встановлено, що 05.07.2006р. ОСОБА_7, на випадок смерті, розпорядився усім своїм майном, склавши заповіт в користь ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Копією свідоцтва про смерть, виданого Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, встановлено, що ОСОБА_7 помер 15.10.2011р., у віці 70 років.

З поданих позивачем ряду медичних документів у підтвердження своїх позовних вимог, судом встановлено, що ОСОБА_7, 14.02.2000р. переніс перший інсульт (тромбо-емболічний) у басейні лівої СМА (середньо-мозкової артерії) у вигляді моторної дизартрії на фоні гіпертонічної хвороби ІІІ ст. Вдруге, 18.08.2004р., переніс ішемічний інсульт у кіркових гілках СМА з явищами моторної і сенсорної афазії; 02.10.2006р. прогресуючий стеноз сонних артерій з ПМК ІV ст. (з порушенням мозкового кровообігу); 11.09.2008р. церебровескулярна хвороба на ґрунті гіпертонічної хвороби ІІІ ст. Церебросклероз. Погіршений стан в розмові та писанні.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ОСОБА_12 ствердили суду те, що покійний ОСОБА_7 за життя був завжди акуратно одягнутий, та сам себе обслуговував. Зокрема, свідок ОСОБА_9, ствердила, що за плату передруковувала з його рукописів посібники, за його ж проханням. Свідок ОСОБА_10 ствердив, що після перенесеного інсульту ОСОБА_7 було складно зрозуміти, проте писав без помилок. Свідок ОСОБА_12 - зав. кафедрою неврології Львівського національного університету ім. Д.Галицького показав, що ОСОБА_7 не міг висловити думку, проте усвідомлював те, що хотів сказати.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ствердили суду, що ОСОБА_7 був неправомочним, фактично не розмовляв, а тому не міг скласти заповіт.

Актом посмертної судово-психіатричної експертизи №23 від 26.11.2012р., встановлено, що ОСОБА_7, 05.07.2006р., тобто в день складання заповіту виявляв органічний розлад особистості судинного ґенезу. Будь-якими іншими психічними розладами на період складання заповіту не страждав, а саме станом на 05.07.2006р. ці розлади не зафіксовані в медичних документах. ОСОБА_7, на момент складання заповіту, 05.07.2006р., в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Зазначений висновок експертизи відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Доводи представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6 про те, що зазначений акт посмертної судово-психіатричної експертизи №23 від 26.11.2012р. був проведений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, оскільки до його проведення залучено експерта-психолога, не заслуговують на увагу суду, оскільки цією ж Інструкцією не передбачено такої заборони.

Більше того, такого висновку комісія спеціалістів дійшла після вивчення і аналізу медичної документації покійного ОСОБА_7, доводів сторін, показів допитаних у судовому засіданні свідків та письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Суду не надано жодного доказу в спростування акту посмертної судово-психіатричної експертизи, складеного спеціалістами, які мають значний досвід роботи у психіатрії та значний термін експертної роботи, відтак у суду відсутні підстави ставити такий висновок під сумнів.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, про те, що одними із підстав скасування оспорюваного заповіту є те, що вони надавали покійному ОСОБА_7 моральну підтримку та матеріальну допомогу, поховали батька, оскільки нормами глави 17 СК України передбачено обовязок дітей утримувати непрацездатних батьків.

Позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги не надали суду жодного належного та допустимого доказу про те, що покійний ОСОБА_7, в день складання заповіту, 05.07.2006р., був абсолютно неспроможний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до переконання, що позови ОСОБА_3 та ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10,11,60,212-215,290 ЦПК України, ст.ст. 203,225,1257,1262 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відмовити за безпідставністю вимог.

Заходи забезпечення позову, відповідно до ухвали Галицького районного суду м.Львова від 07.02.2012р. та 20.02.2013р. скасувати.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 діб з дня його проголошення.

Головуючий: