Постанова № 30982549, 26.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 року 810/1859/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Борискевич М.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року № 0002132301/3151.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Інтерфом» вимог пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 16 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» від 21 грудня 2010 року № 969, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Угра». Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ «Угра» правомірно і на законних підставах задекларував податковий кредит у сумі 5864,00 грн., тому підстави для донарахування податкових зобов'язань відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 24 квітня 2013 року.

24 квітня 2013 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Інтерфом» грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

У зв'язку з витребуванням від позивача додаткових доказів у судовому засіданні оголошено перерву до 26 квітня 2013 року.

У судове засідання, призначене на 26 квітня 2013 року прибув представник відповідача. Позивач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, витребуваних доказів не надав, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Враховуючи, що представник позивача не прибув у судове засідання без поважних причин та не повідомив суд у зв'язку з якими обставинами виявилось неможливим надати витребувані судом документи, суд ухвалив продовжувати розгляд справи без участі представника позивача за наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» зареєстроване Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 16 січня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 107239 (а.с. 120).

На податковому обліку ТОВ «Інтерфом» перебуває у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 28 листопада 2012 року по 4 грудня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 27 листопада 2012 року № 628 проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтерфом» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Угра».

Результати перевірки оформлено актом від 5 грудня 2012 року № 3575/220/24593200 (а.с. 19-42).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Інтерфом» вимог пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 16 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» від 21 грудня 2010 року № 969, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2011 року на 5864,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Інтерфом» показників податкового кредиту за господарськими операціями із ТОВ «Угра».

На підставі висновків акту перевірки, 24 грудня 2012 року Державною податковою інспекціэю в Обухівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002132301/3151, яким зменшено суму податкового кредиту позивача за грудень 2011 року на 5864,00 грн. (а.с. 50).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

У такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки між ТОВ «Інтерфом» та ТОВ «Угра» виписано:

- рахунок-фактуру (специфікація) від 6 грудня 2011 року № МТС-000101 на загальну суму 35185,00 грн., в т.ч. ПДВ 5864,17 грн. (а.с. 72);

- видаткову накладну від 6 грудня 2011 року № 95 на загальну суму 35185,00 грн., в т.ч. ПДВ 5864,17 грн. (а.с. 73);

- податкову накладну від 6 грудня 2011 року № 25 на загальну суму 35185,00 грн., в т.ч. ПДВ 5864,17 грн. (а.с. 74);

- прибутковий ордер від 6 грудня 2011 року № 12В (а.с. 77).

У якості оплати за товар ТОВ «Інтерфом» перерахувало на користь ТОВ «Угра» грошові кошти у сумі 35185,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 8 грудня 2011 року № 3511 (а.с. 75) та банківською випискою (а.с. 76).

Суми податку на додану вартість у розмірі 5864,17 за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Угра», позивачем включено до складу податкового кредиту підприємства за грудень 2011 року.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за господарським договором з ТОВ «Угра», суд звертає увагу на наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, 24 квітня 2013 року у судовому засіданні судом витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «Угра», зокрема: товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, документи складського зберігання товару, договори оренди складських приміщень, технічну документацію на товар, виробничі документи тощо. Також було витребувано докази на підтвердження факту використання у господарській діяльності ТОВ «Інтерфом» товарів, які були придбані у ТОВ «Угра».

Позивачем вимог суду не виконано та не повідомлено про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Суд звертає увагу на те, що здійснення буд-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності (частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 29 грудня 1995 року № 488/346). Тобто, первинні документи за господарськими операціями є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, у тому числі типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». У відповідності до пункту 2 вказаного наказу, застосування таких форм первинного обліку як «подорожній лист вантажного автомобіля», «подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні», «товарно-транспортна накладна», «талон замовника» є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належать, зокрема: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, без якого перевезення вантажів не допускається; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні документи є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано товарно-транспортних накладних та інших товарно-транспортних документів на підтвердження фату перевезення товарів від ТОВ «Угра» до ТОВ «Інтерфом».

Необхідно також зазначити, що документом, який підтверджує факт переходу права власності на товар та передачу товару від продавця до покупця є накладна, яка підписується обома сторонами. При цьому, за допомогою накладної визначається час і місце, де право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної від 6 грудня 2011 року № 95 не є належним доказом передачі товару, оскільки вона не містить даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, місця отримання товару.

Оскільки данні щодо особи яка прийняла товар та її повноважень, місця передачі товару від ТОВ «Угра» до ТОВ «Інтерфом» відсутні, факт передачі товару на підставі видаткової накладної встановити неможливо.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

У силу вимог пункту 13 вказаної Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

В порушення вищезазначених вимог Інструкції, ТОВ «Інтерфом» не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Угра», що додатково вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Доказів видачі ТОВ «Інтерфом» довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1151, яка вказана у видатковій накладній, позивачем не надано.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розвантаження та прийняття товару на склад ТОВ «Інтерфом», зберігання товару на складі і видачі товару із складу для використання у господарській діяльності. Наявний в матеріалах справи прибутковий ордер від 6 грудня 2011 року № 12В суд не бере до уваги, оскільки він не містить інформації щодо місця зберігання товару.

Крім того, операції з поставки товарів від ТОВ «Угра» не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання у зв'язку з відсутністю інформації про наявність: працівників, транспортних засобів, складських приміщень.

Так, згідно акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Угра» від 27 серпня 2012 року № 329/22-20/37394126, встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Угра» господарських операцій через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, матеріальних ресурсів, транспортних засобів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

На запит податкового органу ТОВ «Угра» не надано документів щодо фінансово-господарських із ТОВ «Інтерфом».

Також, позивачем на вимогу суду не надано жодних доказів використання у господарській діяльності ТОВ «Інтерфом» придбаних у ТОВ «Угра» товарів. Зокрема, відсутні документи на підтвердження факту наявності у позивача виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу для проведення робіт з електротоварами, подальшої реалізації таких товарів чи використання електрообладнання для забезпечення власної господарської діяльності.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки із ТОВ «Угра», а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть використовуватись при визначенні показників податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «Інтерфом» вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Угра» є законним та обґрунтованим. Тому, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року № 0002132301/3151 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Інтерфом» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.