Постанова № 30982547, 16.04.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа № 809/414/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

представника позивача: Грималюка Ю.В.,

представника відповідача: Баралецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватної фірми "Інвестпроммаркет"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби.

про визнання протиправними дій та скасування податкових вимог,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2006 року Приватна фірма "Інвестпроммаркет" (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про скасування податкових вимог.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2006 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.

24.10.2006 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2006 року, а справу направлено в Господарський суд Івано-Франківської області для продовження розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2006 року відкрито провадження у вказаній справі.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2007 року позов задоволено повністю. Податкові вимоги № 01/1993 від 24.10.2001 року та № 2/2652 від 07.12.2001 року, винесені ДПІ у м. Івано-Франківську визнано протизаконними та скасовано.

22.05.2008 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скагу ДПІ у м. Івано-Франківську - залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2007 року у справі за позовом приватної фірми "Інвестпроммаркет" до ДПІ у м. Івано-Франківську про скасування податкових вимог № 01/1993 від 24.10.2001 року та № 2/2652 від 07.12.2001 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2013 року касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2008 року та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2007 року - скасовано, а справу ухвалено направити на новий судовий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

06.02.2013 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.04.2013 року по справі проведено процесуальне правонаступництво, у спосіб заміни відповідача - Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, мотивовані тим, що перша податкова вимога за № 1/1093 від 24.10.2001 року та друга податкова вимога за № 2/2652 від 07.12.2001року, винесені відповідачем в порушення вимог положень Конституції України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки прийняті на неузгоджену суму односторонніх безпідставних нарахувань, у зв"яку з чим, просить визнати такі вимоги незаконними, а дії відповідача щодо їх винесення - протиправними .

В судовому засіданні представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав в повному об"ємі, з мотивів викладених в адміністративному позові та заявах про уточнення позовних вимог. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав наведених ним в письмовому запереченні, яке долучене до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані доказом, суд приходить до переконання про обгрунтованість позовних вимог та можливості їх задоволення з наступних мотивів.

Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон № 2181-ІІІ) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до вимог статті 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

У відповідності до п.п. 5.4.1. п. 5.4. статті 5 Закону № 2181-ІІІ, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно пп.6.2.1 п.6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.2. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181-ІІІ, податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пп.6.3.2 п.6.3 статті 6 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Суд констатує, що Вищий адміністративний суд України, при скасуванні попередніх рішень судів загальної та апеляційної інстанцій із зазначеного спору, виходив із того, що суди обох інстанцій не дослідили обставини прийняття спірних податкових вимог; розміри сум визначених ними податкових зобов"язань; не встановили зв"язку між прийнятими податковими вимогами та актом перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську № 17-2/156 від 01.02.2005 року. Окрім того, судами достовірно не досліджено питання на встановлення факту сплати податкових зобов"язань, визначених податковими вимогами № 1/1093 від 24.10.2001 та № 2/2652 від 07.12.2001. При цьому, Вищий адміністративний адміністративний суд у своїй ухвалі зазначив про необхідність врахування тієї обставини, що за встановлення факту сплати податкових зобов"язань, визначених спірними податковими вимогами, відсутній момент спірних правовідносин між сторонами по даній справі.

З урахуванням наведеного, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем 24.10.2001 року винесено щодо позивача першу податкову вимогу за № 1/1093 на суму боргу 61,13 грн. та 07.12.2001 року другу податкову вимогу за № 2/2652 на суму боргу 61,13 грн., які направлені на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією 31.10.2001 року і 18.12.2001 року відповідно та одержані ним, що позивачем не заперечується. (а.с. 191-192).

Зі змісту вищевказаних податкових вимог вбачається, що винесені вони на узгоджену суму податкового боргу, однак якого саме - не зазначено.

Представник відповідача, з цього приводу, пояснила в судовому засіданні, що сума боргу в розмірі 61,13 грн. виникла у позивача внаслідок поданого розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2001 рік, в якому ним самостійно розраховано суму податку з власників транспортних засобів в сумі 244,5 грн. По терміну сплати 15.10.2001 року у позивача виник борг за 3 квартал 2001року в сумі 61,13 грн., оскільки, у відповідності із статтею 5 Закону України від 11.12.1991, № 1963-ХІІ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. У порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

З метою дослідження зазначеного розрахунку в судовому засіданні, судом витребувано його у відповідача, оскільки наданий позивачем розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 18.02.2002 року (а.с. 8, 15) свідчить про розрахунок такого податку за 2002 рік, водночас за 2001 рік такого розрахунку у нього не збереглося.

Однак, згідно довідки відповідача від 27.03.2012 року - розрахунок податку з власників транспортних засобів ПФ "Інвестпроммаркет" від 15.02.2001 року за № 21883, відповідно до наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України №11-а від 31.03.97 року "Про затвердження переліку типових документів, що утворюються в процесі діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів" було знищено інспекцією по закінченню терміну зберігання (5 років) відповідно до акту про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню № 4 від 15 січня 2007 року. (а.с. 189)

Натомість, в обгрунтування наявного боргу, представником відповідача подано у судовому засіданні витяг із зворотнього боку облікової картки платника податку юридичних осіб - власників транспортних засобів, щодо ПФ "Інвестпроммаркет" станом на 31.12.2001 року, в якому відображено динаміку нарахувань та сплат по вказаному податку.

При цьому суд зазначає, що облікова картка платника податку у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 12 травня 1994 р. за № 37, хоча і ведеться на підставі первинних документів, в даному випадку - податкової декларації (розрахунку), однак, на переконання суду, не може їх підміняти і слугувати належним доказом декларування позивачем свого податкового зобов"язання, оскільки створена з метою ведення виключно внутрішнього оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби.

Окрім, того в судовому засіданні встановлено, що ДПІ в м. Івано-Франківську проведено перевірку ПФ "Інвестпроммаркет" по питанню своєчасності і повноти сплати в бюджет податків зборів та інших обов"язкових платежів за період з 01.04.2001 року по 01.12.2004 року, за наслідками якої складено Акт за № 17-2/156 від 01.02.2005 року.

Щодо зв"язку між прийнятими податковими вимогами та актом перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську № 17-2/156 від 01.02.2005 року, а також встановлення факту сплати податкових зобов"язань, визначених податковими вимогами № 1/1093 від 24.10.2001 року та № 2/2652 від 07.12.2001 року, суд вказує на те, що зазначені питання були предметом правової оцінки Вищого адміністративного суду України у справі № К-1969/07 за позовом ДПІ у місті Івано-Франківську до ПФ "Інвестпроммаркет" про стягнення 640,41 грн. податкового боргу.

За наслідками розгляду вищевказаної справи, Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу від 07.10.2008 року про залишення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року у справі №А-6/69 без змін, відповідно до змісту якої судом зазначено, що "Судова колегія погоджується з висновками суду другої інстанції, що аналогічно відсутній борг за 2001 р. у відповідача по податку з власників транспортних засобів, оскільки з аналізу таблиць в актах перевірки ДНІ в м. Івано-Франківську за №17-2/156 від 01.02.2005 року та за №17-0-179 від 20.04.2006 року вбачається лише несвоєчасне погашення платником податків узгоджених сум податкового зобов'язання. Податковим органом не доведено несплату відповідачем задекларованих платежів по податку з власників транспортних засобів в сумі 291,62 грн., тому судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволені позову в цій частині та в частині стягнення нарахованої пені по особовому рахунку на суму 18,56 грн.".

У відповідності до статті 254 КАС України, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року у справі №А-6/69 за позовом ДПІ у місті Івано-Франківську до ПФ "Інвестпроммаркет" про стягнення 640,41 грн. податкового боргу, набрала законної сили.

Отже, згідно вимог частини 2 статті 255 КАС України, обставини які у ній встановлені не можуть оспорюватися в іншій справі за участю тих самих сторін.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що в ході судового розгляду відповівдачем не доведено наявності у позивача факту узгодженого податкового зобов"язання на час винесення оскаржуваних податкових вимог, оскільки за умов відсутності первинної податкової звітності всі інші докази є похідними, і не можуть бути взяті судом до уваги. Окрім того, зазначені податкові вимоги не відповідають положенням Закону № 2181-ІІІ щодо їх змісту, оскільки відсутні відомості щодо виниклого боргу (вид, підстава), а відповідно винесені позивачем всупереч вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги позивача слід визнати обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа. Оскільки, в метаріалах справи відсутні будь-які матеріально підтверджені дані про сплату позивачем як судового збору так і інших судових витрат, то такі витрати в його користь стягненню не пілягають.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу за № 1/1093 від 24.10.2001 року та другу податкову вимогу за № 2/2652 від 07.12.2001 року, що винесені Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ, а дії ДПІ в м. Івано-Франківськ щодо їх винесення - протиправними.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 22.04.2013 року.