Постанова № 30982541, 19.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 рокум. Ужгород№ 807/780/13-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Луцович М.М.

з участю секретаря судового засідання - Симканич Ю.В.

сторони в судове засідання - не з'явилися,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-232 від 28.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Начальником управління ПФУ в Виноградівському районі, складено письмову Вимогу про сплату боргу №Ф-232 від 28.02.2013 року з вимогою сплати недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені в сумі 3455,43 грн. Дану Вимогу позивач отримав по місцю свого проживання - 14.03.2013 року рекомендованою кореспонденцією 12.03.2013 року. Позивач вважає, що дана вимога складена з порушеннями пенсійного законодавства України і тому підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з'явився проте надіслав суду заяву якою позовні вимоги підтримав та просив суд провести розгляд справи за його відсутності (а.с.21).

Відповідач а саме Управління пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатської області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову, яким просив суд в задоволені позову відмовити (а.с.30).

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а відтак у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 22.03.2012 року є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується повідомленням від 17.04.2013 року №4632/02 про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с.23).

Відповідно п.11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначених п.4 ст.4 цього Закону (а саме фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності) встановлюється ставки єдиного соціального внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, у розмірі 34,7 відсотка від об'єкта оподаткування визначеного п.3 ч.1 ст.7 цього Закону на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до п.2 розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464 з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Виходячи з вище наведеного відповідно до ст.. 4 Закону України №2464, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно наданої ДПС України інформації в рамках діючої Угоди про міжвідомче інформаційне співробітництво між Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України від 21.02.2012 року, п.1 Протоколу №1 від 25.04.2012 року підтверджено факт, що ОСОБА_1 є платником єдиного податку протягом 2012 року відповідно платником єдиного внеску про, що наголошує відповідач у письмових запереченнях та, що підтверджується вищевказаним повідомленням про взяття на облік позивача, як платника єдиного внеску з 22.03.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до п.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

З метою погашення заборгованості УПФ у Виноградівському районі відповідачеві була надіслана вимога № Ф-232 від 28.02.2012 року на суму 3455,43 грн.(а.с.4), яка являється виконавчим документом і підлягає обов'язковій сплаті незалежно від фінансового стану платника, однак ОСОБА_1 за період з квітня 2012 року по грудень 2012 року сплатив єдиний внесок, нарахований за дані базові звітні періоди в сумі 1194,03 грн. Таким чином, станом на 16.04.2013 р. за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 2261,40 грн., що підтверджується картками особового рахунку платника (а.с.24-25).

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувана вимога № Ф-232 від 28.02.2012 року була винесена відповідно до вимог ст..25 Закону України №2464 відтак суд відхиляє посилання позивача, на порушення відповідачем норм ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах своєї компетенції та відповідно до норм діючого законодавства, що ним доведено у межах даної адміністративної справи належними та допустимими доказами, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги начальника Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатській області № Ф-232 від 28 лютого 2013 року - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяЛуцович М.М.