Ухвала суду № 3098144, 13.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                               К/скарга №К-8939/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2008 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Шипуліної Т.М.

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Петрулі О.В.

відповідача:Тинко О.П., Клюйка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2005 р. та постанову Львівського  апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р.

у справі№ 18/132

за позовом Висоцького держлісгоспу

до Дубровицької міжрайонного державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

             Позивачем заявлено вимоги, з врахуванням уточнених вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  Дубровицької МДПІ Рівненської області від 26.03.2004 р. №0000662340/3 в частині нарахування пені в сумі 123006,73 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.03.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р., позов задоволено.

            У справі відкрито касаційне провадження за  касаційною скаргою відповідача,  у якій  ставиться питання про скасування  судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права. Зокрема, ст.ст.1, 4, 7 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Позивач   у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення – без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002р. по 01.07.2003 р., за результатами якої складено акт № 35-23/00992740-101 від 22.10.2003 р.

У ході  перевірки встановлено, зокрема, порушення термінів надходження валютної виручки за контрактами на поставку лісопродукції укладеними позивачем з фірмою «Євро-Тимбер» (Братислава), з фірмою «Холзланд КФТ» (Угорщина) та з фірмою «Фьерст-Норд Бизнис» (Чеська Республіка).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662340/3 від 26.03.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД та штрафні санкції  за порушення  порядку декларування валютних цінностей у загальній сумі 124112,1 грн.

Позивачем спірне податкове повідомлення-рішення оскаржується лише в частині нарахування пені за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 123006,73 грн.

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних  днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що п.п.3.1 та 7.1 укладених позивачем зовнішньоекономічних контрактів встановлено ціну лісоматеріалів у ЄВРО за 1 м. куб. Прийом товару мав здійснюватися покупцем згідно з відвантажувальними документами продавця шляхом електронного поштучного обміру кількості на заводі вантажоотримувача за участі експерта незалежної сторони (незалежна міжнародна контрольна організація Інспекта Словакія), статус якої підтверджений державною ліцензією на право проведення такої експертизи, з складанням акту (протоколу) про приймання товару по кожному вагону. Результати приймання були обов’язковими для обох сторін. З акту приймання  продукції та сертифікатів незалежної контрольної організації Інспекта Словакія, при прийманні  поставленого за контрактами товару виявлено нестачу лісоматеріалів, яка спричинена  відсутністю у позивача  засобів електронного поштучного обміру та здійснення ним обміру діаметру та довжини деревини при відправленні продукції відповідно до вимог ГОСТу 9463-88 – вручну (лінійкою).

На підставі викладеного судами зроблено висновок, що відповідач, нараховуючи пеню за неповернення валютної виручки, необґрунтовано виходив із сум, задекларованих у вантажних митних деклараціях, так як покупець не зобов’язувався здійснювати оплату недопоставленої частини продукції.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується та вважає, що вони є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи.

З аналізу норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» слідує, що цей нормативний акт є спеціальним Законом, який регулює порядок  розрахунків в іноземній валюті при здійсненні  експортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків.

Ст.4 цього Закону встановлена відповідальність за порушення резидентами термінів зарахування виручки в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідальність за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортно-експортних операцій не застосовується лише у разі отримання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності індивідуальної ліцензії НБУ на продовження термінів розрахунків або його звернення до суду.

Як передбачено п.п.8.1, 8.2, 8.3, укладених позивачем зовнішньоекономічних контрактів, у разі невідповідності результатів електронного поштучного виміру кількості чи якості товару товаросупровідним  документам продавця, покупець разом з актом (протоколом) про приймання направляє рекламацію, яку продавець зобов’язаних розглянути на протязі 5 днів та, у разі обґрунтованості претензії, сторони вирішують питання усунення причин рекламації шляхом переговорів та додаткових угод.

У справі відсутні, передбачені умовами договорів, рекламації щодо недопоставки продукції,  а також докази вирішення сторонами спірних питань, зокрема, шляхом укладення додаткових угод чи звернення позивача до суду.

Таким чином, судами залишилось нез’ясованим питання яким чином позивач брав участь у врегулюванні питань невідповідності кількості поставленого товару та яким чином ці питання було врегульовано, оскільки умовами договорів не передбачена можливість зменшення суми контракту.

Крім того, не з’ясовано судами і питання щодо необхідності консульської легалізації контрольних сертифікатів незалежної міжнародної контрольної організації Інспекта Словакія, дані яких щодо кількості поставленої позивачем продукції прийняті беззаперечно.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у зв’язку з  чим судове рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

            Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2005 р. та постанову Львівського  апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                          Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                     О.М.Нечитайло                                                                                                     

                                                                                                        Н.Г.Пилипчук

                                                                                                        О.А.Сергейчук

                                                                                                        Т.М.Шипуліна