Ухвала суду № 3098128, 09.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                             К/скарга №К-9771/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2008   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.           

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Гощанської МДПІ Рівненської області

напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005  та рішення Господарського суду Рівненської області від 21.03.2005

у справі№ 12/30

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу  «Малинівський»

до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції  Рівненської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:                                                         

            Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.03.2005, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005, позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.04.2004 №000078/23-218221/1120 та від 06.05.2004 №000078/218221/1120/1 з моменту їх прийняття.

            У справі відкрито касаційне провадження за  касаційною скаргою відповідача,  у якій  ставиться питання про скасування  судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено  планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої  складено акт №58/23-218,224,03775894 від 02.04.2004.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000078/23-218221/1120 від 05.04.2004, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 227184 грн., у т.ч. 151456 грн. основного платежу та 75728 грн. фінансових санкцій.

В результаті адміністративного узгодження, прийнято податкове повідомлення-рішення №000078/23-218221/1120/1 від 06.05.2004, яким доведено нові граничні строки сплати податкового зобов’язання, визначеного податковим повідомлення-рішенням від 05.04.2004.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2003 між ВАТ «Острозький цукровий завод» та позивачем укладено договір №01/08-03 на виконання робіт по обслуговуванню обладнання та забезпеченню безперебійної роботи заводу працівниками позивача. ВАТ «Острозький цукровий завод» зобов’язався прийняти роботи та оплатити їх. На виконання умов договору позивачем у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2003 року виконані роботи, які прийняті замовником, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, виписані податкові накладні, податок на додану вартість за якими позивачем включено до спеціальної декларації з посиланням на  п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки роботи були фактично надані за рахунок праці найманих робітників та службовців позивача,  суди попередніх інстанцій, з посиланням на пункт 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», у якому наведено визначення поставки послуг, дійшли висновку, що позивачем надано послуги, які є послугами власного виробництва, а, отже, про правомірне включення податку на додану вартість від їх надання  до спеціальної декларації.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується виходячи з такого.

Згідно пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової,власності.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» спрямований на стимулювання сільськогосподарського товаровиробника на виробництво сільськогосподарської продукції.

Оскільки надання послуг ВАТ «Острозький цукровий завод» за договором №01/08-03 від 01.08.2003 на виконання робіт по обслуговуванню обладнання та забезпеченню безперебійної роботи заводу не пов’язане з виробництвом сільськогосподарської продукції позивачем, у нього відсутнє право для застосування пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо зазначеного відповідачем порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при включенні до податкового кредиту ПДВ в сумі 3336,67 грн., який не відноситься до складу валових витрат загальної декларації (придбання насіння цукрового буряка та послуги тракторів по оранці), оскільки дані  операції потрібно віднести до декларації за спеціальним режимом оподаткування, то воно не було предметом розгляду судів попередніх інстанцій, незважаючи на те, що зазначена суму включена до загальної суми донарахованого податку  за  спірним податковим повідомленням-рішенням, та є предметом позову.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про недотримання  відповідачем приписів підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при розгляді скарги позивача в порядку адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення-рішення, то судова колегія вважає, що вони зроблені без системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи.

Механізм реалізації норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо оскарження рішень органів державної податкової служби передбачено Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим Наказом ДПА України від 03.03.1998 №93, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2001  за №238/5429.

Згідно пункту 3 цього Положення його дія не поширюється на розгляд скарг підприємств, установ, організацій і громадян на рішення, які зазначені в пункті 2 Положення, за наявності порушених кримінальних справ або щодо яких подано позови до суду, а також на рішення податкової міліції.

Відповідачем зазначалось про порушення кримінальної справи по факту умисного ухилення від сплати податків службовими особами позивача, однак зазначені обставини не були досліджені судом.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

            Керуючись ст. ст. 220, 222, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області  задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005  та рішення Господарського суду Рівненської області від 21.03.2005 скасувати.

            Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                         Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                    О.М.Нечитайло

                                                                                                       Н.Г.Пилипчук

                                                                                                       О.А.Сергейчук

                                                                                                       О.І.Степашко