Рішення № 30981012, 24.04.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2013 р.Справа № 924/452/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія-Агро", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромир Захід", с. Бражинці, Полонський район, Хмельницька область

про стягнення 101 392,11 грн., з яких 76 380,00 грн. - сума основної заборгованості, 9 756,05 грн. - 20% річних, 7 312,31 грн. - пеня, 7 638,00 грн. - додаткових 10% від суми несплаченого боргу, 305,75 грн. - індекс інфляції

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою відповідно до якої просить суд стягнути із відповідача кошти в сумі 101 392,11 грн., з яких 76 380,00 грн. - сума основної заборгованості, 9 756,05 грн. - 20% річних, 7 312,31 грн. - пеня, 7 638,00 грн. - додаткових 10% від суми несплаченого боргу, 305,75 грн. - індекс інфляції.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 02.04.2012р. між ТОВ „Імперія-Агро" та ТОВ „Агромир Захід" укладений договір поставки №КД-21/12, згідно якого постачалась виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду Товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива.

Загальна сума Договору визначається сукупністю додатків та /або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п.2.1. Договору та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору. Згідно умов договору, додатків до нього та видаткових накладних, ТОВ „Імперія-Агро" передано, а ТОВ „Агро-Захід" отримало товар на загальну суму 76 380,00 грн.

Позивач стверджує, що факт передачі товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджується наступними документами: видаткова накладна №460 від 03 травня 2012 року, на суму 49 500,00 грн., видаткова накладна №1320 від 12 липня 2012 року, на суму 15 171,00 грн., видаткова накладна №1441 від 06 серпня 2012 року, на суму 11 709,00 грн., довіреність №071 від 06.08.2012р.

Вказує, що до договору між сторонами підписані додатки, якими сторони передбачили строки оплати за поставлений товар, а саме: №1 від 03.05.2012 р.- 49 500,00 грн. оплачується покупцем в строк до 11.05.2012р., №2 від 12.07.2012 р. - 15 171,00 грн. оплачується покупцем в строк до 25.07.2012р., №3 від 06.08.2012 р. - 11709,00 грн. оплачується покупцем в строк до 31.08.2012 року.

Позивач посилається на наступне правове обгрунтування: згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Представник позивача в засідання суду 24.04.2013р. не прибув, будь-яких заяв чи клопотань від останнього до суду не надходило.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представник в засідання суду не направив, поважні причини неявки не повідомив, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, хоча про слухання справи повідомлявся із направленням ухвали від 29.03.2013р. рекомендованою кореспонденцією з відміткою про отримання відповідачем згідно поштових повідомлень про вручення 04.04.2013р.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення учасників судового розгляду про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Імперія-Агро" зареєстрована як юридична особа 10.10.2007р., про що видано свідоцтво про держану реєстрацію №448996 серія А01, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №074833 від 19.08.2008р., станом на 22.02.2013р. значиться в ЄДР згідно витягу.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агромир-Захід" згідно із витягу із ЄДР значиться як юридична особа станом на 31.10.2011р.

03.05.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №КД-21/12, відповідно до якого в термін, визначений договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, визначену договором. (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.2.1, 2.3 договору, за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби захисту рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США. Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п.2.1. Договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару н порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Вказаним договором сторони передбачили, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладання інших письмових угод), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту йог отримання за відповідною накладною (п.п.3.1, 3.5. договору).

Згідно п.7.1 договору передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені ним збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та із урахуванням даного Договору. Крім відповідальності, встановленої п.7.1. даного договору, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також, додатково 10% від суми несплаченого боргу.

Згідно п.п.7.2.1 вказаного договору, крім відповідальності, встановленої п.п.7.1, 7.2 договору, постачальник за прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин.

П.п.7.7, 7.8 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 20% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 (трьох) років.

Згідно із Додатком №1 від 03.05.2012р. товар на суму поставки 49 500,00 грн. повинен бути оплачений до 11.05.2011р., на суму 15 171,00 грн. - до 25.07.2012р. (Додаток №2 від 12.07.2012р.), на суму 11 709,00 грн. - до 31.08.2012р. (Додаток №3 від 06.08.2012р.)

На виконання умов договору від 03.05.2012р. та додатків №№1,2,3 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 76 380,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №460 від 03.05.2012р. на суму 49 500,00 грн., №1320 від 12.07.2012р. на суму 15 171,00 грн., №1441 від 06.08.2012р. на суму 11 709,00 грн. по довіреності №071 від 06.08.2012р.

Оскільки відповідач зобов'язання по оплаті за отриманий товар не виконав, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути із відповідача 101 392,11 грн., з яких 76 380,00 грн. основної заборгованості, 9 756,05 грн. 20% річних, 7 312,31 грн. пені, 7 638,00 грн. додаткових 10% від суми несплаченого боргу та 305,75 грн. індексу інфляції згідно поданих розрахунків.

Досліджуючи надані позивачем докази, аналізуючи матеріали справи, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке:

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було укладено договір поставки від 03.05.2012р. №КД-21/12 із врахуванням додатків №№1,2,3, на виконання якого позивачем проведено поставку товару відповідачу згідно накладних №460 від 03.05.2012р., №1320 від 12.07.2012р., №1441 від 06.08.2012р., довіреності №071 від 06.08.2012р. на загальну суму 76 380,00 грн. із відмітками про отримання товару відповідачем.

Між тим, відповідач свого зобов'язання щодо вчасного проведення розрахунку за отриману продукцію не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 76 380,00 грн., доказів на підтвердження погашення даної заборгованості суду не було подано.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем проведено нарахування також і 7 312,31 грн. пені та 7 638,00 грн. додаткових 10% від суми несплаченого боргу (штраф) згідно доданих до позовної заяви розрахунків.

Судом в даному випадку приймається до уваги таке.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Натомість, п.7.7 договору поставки сторони передбачили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 (трьох) років.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із врахуванням вищевикладених норм та враховуючи умови договору, яким передбачено нарахування пені в більший термін, ніж зазначено ч.6 ст.232 ГК України, суд вважає, що позивачем правомірно обраховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 7 312,31 грн. за період з 12.05.2012р. по 25.02.2013р. та 7 638,00 грн. додаткових 10% від суми несплаченого боргу (штраф). Відповідні розрахунки пені та штрафу судом перевірено та приймаються як належні.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, позивачем також заявлено до стягнення 9 756,05 грн. 20% річних та 305,75 грн. індексу інфляції згідно поданих розрахунків. При цьому, п.7.7 договору поставки сторони передбачили нарахування 20% річних на несплачені суми.

При проведенні судом перерахунку сум інфляційних витрат та 20% річних встановлено, що суми, заявлені позивачем до стягнення, обраховані правильно та приймаються як такі, що заявлені правомірно, не суперечать матеріалам справи, вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, підтверджені належними доказами та матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, судом враховується, що договір поставки №КД-21/12 від 03.05.2012р., укладений між сторонами є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до вирішення у суді з вини останнього.

Щодо відшкодування за рахунок відповідача 1 500,00 грн. адвокатських витрат враховується наступне.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що правову допомогу по даній справі здійснював Бонтлаб В.В., який є адвокатом згідно свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №3280 від 24.04.2008р.

На підтвердження адвокатських послуг в сумі 1 500,00 грн. позивачем подано суду договір про надання адвокатських (правових) послуг від 25.02.2013р., акт здачі-приймання виконаних робіт від 20.03.2013р., платіжне доручення №531 від 18.03.2013р. на суму 1 500,00 грн. як оплата за надання адвокатських послуг.

У п.12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: „Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним".

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи наявні матеріали справи, документи, заборгованість відповідача, предмет позову, об'єм виконуваної адвокатом роботи, суд прийшов до висновку про розумність та обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 1 500,00 грн.

За таких обставин, в порядку ст.49 ГПК України відшкодуванню підлягають також витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст.1, 12, 44, 49, ст. 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія-Агро", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромир Захід", с. Бражинці, Полонський район, Хмельницька область про стягнення 101 392,11 грн., з яких 76 380,00 грн. - сума основної заборгованості, 9 756,05 грн. - 20% річних, 7 312,31 грн. - пеня, 7 638,00 грн. - додаткових 10% від суми несплаченого боргу, 305,75 грн. - індекс інфляції, задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромир Захід", с. Бражинці Полонський район Хмельницька область, вул. Шкільна, 28 (код ЗКПО 37673599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія-Агро", м. Київ, вул. Ямська, 28А (код ЗКПО 35472893) 76 380,00 грн. (сімдесят шість тисяч триста вісімдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 9 756,05 грн. (дев`ять тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень 05 коп.) 20% річних, 7 312,31 грн. (сім тисяч триста дванадцять гривень 31 коп.) пені, 7 638,00 грн. (сім тисяч шістсот тридцять вісім гривень 00 коп.) додаткових 10% від суми несплаченого боргу, 305,75 грн. (триста п'ять гривень 75 коп.) індекс інфляції, 2 040,00 грн. (дві тисячі сорок гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору, 1 500,00 (одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.) витрат по оплаті послуг адвоката.

Видати наказ.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Ямська, 28 А, м. Київ, 03038) - прост. кореспонд.

3 - відповідачу (вул. Шкільна, 28, с. Бражинці, Полонський р-н, Хмельницька обл., 30536) - прост. кореспонд.