Ухвала суду № 30980855, 22.04.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

22.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц- 797\661\13р Головуючий в першій інстанції Гаркуша О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Володіна Л.В.

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Володіної Л.В.,

суддів - Птіціної В.І., Лівінського С.В.,

секретар - Наталевич Д.І.,

за участю:

представника відповідача МО РФ - Кононова М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до міністерства Оборони Російської Федерації, Севастопольської міської державної адміністрації про усунення перешкод у розслужеблюванні житлового приміщення, зобов'язання розслужебити житлове приміщення, визнання права на приватизацію, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди, які чиняться посадовими особами МО РФ та зобов'язати їх виконати дії в розслужеблюванні житлової квартири АДРЕСА_1, зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію розслужебити квартиру, визнати за нею право на приватизацію квартири. Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_5 в порядку черги у зв'язку з поліпшенням житлових умов отримала ізольовану квартиру АДРЕСА_1. 09.08.2010р. вона вийшла на пенсію у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Будинок, в якому знаходиться вказана квартира, знаходиться на балансі ВМІС ЧФ МО РФ, та є об'єктом, який придбаний та побудований за рахунок коштів РФ. Позивач є громадянкою України, більш ніж 22 роки працює в підрозділах ЧФ МО РФ, а відповідач ВМІС ЧФ МО РФ в порушення вимог законодавства чинить їй перешкоди в здійснення приватизації квартири та не приймає міри до її розслужеблювання. У зв'язку з викладеним позивач вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, як ухваленого з порушенням норм матеріального права, постановлення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, про дату і час слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчить розписка позивача (а.с. 48). Представник відповідача - Севастопольської міської державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність. Дані обставини відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, не перешкоджають розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача - МО РФ, якій просив апеляційну скаргу відхилити і рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.20 частини I розділу II Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (997_009), за позовами про право власності та інші речові права на нерухоме майно виключно компетентні суди за місцезнаходженням майна.

В п.1 ч.1 ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV зі змінами і доповненнями, зазначено, що підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України. З ч. 1 ст. 42 цього ж Закону, вбачається, що захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції є компетентним і правомірно прийняв позов і розглянув справу по суті згідно з вимогами діючого законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач з 01.02.1991 р. перебувала у трудових відносинах з підрозділами МО РФ за контрактами. 14.03.1997 р. вона отримала ордер на службову квартиру АДРЕСА_1, вселилась та проживає в ній разом із сім'єю до теперішнього часу. Позивач є громадянкою України, пенсіонеркою за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с. 14).

Згідно додатку № 1 до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності Чорноморського флоту РФ на житловий фонд та об'єкти соціально-побутового призначення в місцях дислокації його формувань на території України, будинок АДРЕСА_1 включений до переліку житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення, побудованих та придбаних за рахунок коштів РФ на території України і які підлягають оформленню у власність РФ.

Представник відповідача МО РФ в судовому засіданні пояснив, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності Російської Федерації в особі Уряду м. Москва і обслуговується підрозділами ВМІС МО РФ, що підтверджується матеріалами справи.

Із повідомлення начальника відділу Обліку і розподілу житлової площі СМДА за вих. № 09-34/296 від 19.04.2013 р. вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 ні є комунальною власністю міста і не перебуває на балансі комунальних підприємств міста.

Згідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Системним аналізом цієї статті встановлено, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправний вплив з боку правопорушника, внаслідок чого воно зменшилось чи ліквідувалось як таке.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що при розгляді справи не встановлено порушень прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Зі змісту ст.ст.118 - 126-1 ЖК УРСР вбачається, що факт проживання в службових приміщеннях робочих і службовців, які прекратили трудові відносини з підприємством, установою, організацією ні є підставою для виключення цих приміщень із числа службових.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу з боку відповідача МО РФ чиняться перешкоди в розлужеблюванні житла є безпідставними, порядок виключення жилого приміщення із числа службових регулюється ст.ст.118 - 126-1 ЖК УРСР і п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1998 року № 37, якими передбачено, що виключення провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Таким чином це питання відноситься до компетенції власника житла і ніяких дій з боку позивача щодо виключення житла із числа службових не передбачає. Зобов'язання відповідачів по проведенню дій щодо виключення квартири, в якій проживає позивач, із числа службових суду не доведено.

В матеріалах справи знаходиться відповідь ТВО керівника Департаменту житлового забезпечення МО РФ за вих. № 194/07/5439 від 02.03.2012 р. на звернення позивача (а.с. 22), із тексту якої вбачається, що в теперішній час МО РФ спільно з Урядом м.Москви вирішує питання передання квартир у власність РФ для подальшого надання військовослужбовцям, які звільняються з військової служби із складу Чорноморського флоту на території України.

Позивач є громадянкою України, не перебувала на військовій службі РФ, тому не довела своє право на отримання від Уряду м.Москва житла у власність.

Розпорядження СМДА № 494-р від 18.06.2009 р. (а.с. 12), яким інші квартири будинку АДРЕСА_1 були виключені із числа службових, суд не бере до уваги, оскільки воно стосується іншого житла і не порушує прав позивача стосовно квартири, в якій вона проживає.

Також суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про визнання її права на приватизацію не підлягають задоволенню, оскільки вона є громадянкою України і це право закріплено Конституцією України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» і доказів порушення саме цього права відповідачами або іншими особами суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду усіх обставин справи з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому, відповідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя /підпис/ Л.В.Володіна

Судді /підпис/ В.І.Птіціна

/підпис/ С.В.Лівінський

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Л.В. Володіна