Рішення № 30978907, 25.04.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3236/13-ц

Провадження № 2/750/1309/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Сапона А.В.,

при секретарі Шиловій Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

29.03.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2230,17 грн., посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 згідно з договором від 14.07.2007 року отримав кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії. Відповідач порушив умови кредитного договору, не вносив своєчасно коштів на погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 2230,17 грн., яку позивач просив стягнути з нього та відшкодувати судові витрати.

В судове засідання представник позивача не зявився, в позовній заяві просив розглянути справу без його особистої присутності.

Через канцелярію суду від відповідача також надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він наполягав на застосуванні строків позовної давності.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволені позову в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2007 року між ПАТ «Дельта Банк», яке є правонаступником ТОВ «КБ «Дельта» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 001-24056-140707. За цим договором банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з відкриттям карткового рахунку, випуском та видачею платіжної картки.

За розрахунками позивача, станом на 26.02.2013 року, у звязку з неналежним виконанням договірних зобовязань, у відповідача утворилась непогашена заборгованість в сумі 2230,17 грн.

Крім того, з поданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що останнє зняття готівки відповідачем було здійснено 19.09.2008 року (сума 100 грн.).

У відповідності до п. 2.1. кредитного договору між сторонами від 14.07.2007 року, відповідач зобовязаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повногму обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків заборгованості за Кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування Кредитною лінією та /або Овердрафтом.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем подано позов до суду 29.03.2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідач в своїй письмовій заяві просив суд застосувати строк позовної давності.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, яка визначена ст. 257 ЦК України.

Пунктом 1.5 вказаного вище кредитного Договору передбачено, що кредитні кошти та власні кошти Держателя використовуються для розрахунків за товари чи послуги, які придбані Держателем у субєктів господарювання, зняття готівки, виконання Держателем своїх зобовязань перед банком за Договором, та вчинення інших операцій, передбачених договором. Вказане свідчить про те, що відповідач отримав від позивача споживчий кредит.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у позові.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 292, 294-296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів, у порядку, передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя А.В. Сапон