Постанова № 309768, 14.11.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"14" листопада 2006 р. Справа № 6/291

10 год. 10 хв., м. Чернігів

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Блохіної Ж.В.

при секретарі Сороці Я.Є.,

за участю представників

позивача: Козлова Ю.М., довіреність № 7/8/10-002 від 27.03.2006р.,

відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов Державної податкової інспекції у Сосницькому районі,

смт. Сосниця, вул. Троїцька, 32

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Союз”, смт. Сосниця, вул. Корнєва, 106

про стягнення 110178,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Сосницькому районі подано позов про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Союз” 110178,68 грн. заборгованості з прибуткового податку з громадян.

Відповідач в судові засідання від 24.10.06р. та 14.11.06р. не з”явився, заяв та клопотань не надіслав, представника не направив, про час судового засідання був повідомлений належним чином, про свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 175531 та № 222629.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з”ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Союз” зареєстровано розпорядженням Сосницької районної державної адміністрації від 19.05.2004р. за № 197 як суб’єкта підприємницької діяльності –юридичну особу, взято на податковий облік в ДПІ у Сосницькому районі 22.03.04 р. за № 167.

Державною податковою інспекцією у Сосницькому районі була проведена позапланова документальна перевірка відповідача щодо правильності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 16.03.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт перевірки від 23.03.2006р. № 3/17/32584358.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 8.1.2, п. 8.1, ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IУ від 22.05.2003р., в результаті чого відповідач, станом на 01.01.2006р. має заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 110178,68 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. № 1251-XII податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Платники податків, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

В порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.03 р. № 889-IV, згідно якого податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Відповідачем не повністю сплачений податок на доходи фізичних осіб.

Порядок стягнення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) регулюється нормами спеціального закону з питань оподаткування, яким є Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181-III (далі –Закон № 2181).

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону № 2181 визначено, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно з законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, а також будь –які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків вважається бюджетним фондом, який належить державі.

З огляду на те, що зобов’язання по сплаті відповідачем прибуткового податку з громадян не є податковим боргом в розумінні Закону № 2181, оскільки платником податків зобов’язання самостійно шляхом подання до органів ДПС податкової декларації не узгоджується, його не визначає контролюючий орган. А тому стосовно суми заборгованості, яка є предметом даного спору, не застосовуються положення Закону № 2181, що регламентують порядок досудового погашення податкового боргу шляхом надсилання боржнику податкових вимог, передачі його активів в податкову заставу та послідуючий їх продаж в порядку ст. 10 Закону № 2181.

Податок на доходи фізичних осіб, відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік” від 23.12.04 р. № 2285- IV, включається до складу доходів місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно пп.. 3.1.1 п. 1 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов”язань виключно за рішенням суду.

Судом встановлений факт наявності заборгованості відповідача по прибутковому податку з громадян з виплаченої заробітної плати, який він зобов”язаний нараховувати, утримувати і перераховувати до бюджету своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90р. № 509-XII державні податкові інспекції виконують функцію подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про, зокрема, стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Тобто суд вважає правомірним звернення до суду податкового органу з заявою про стягнення з відповідача боргу по податку з доходів фізичних осіб за рахунок коштів, при наявності такого боргу у відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 60, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Союз” (смт. Сосниця, вул. Корнєва, 106, код 32584358) до місцевого бюджету (р/р 33212800600487 Місцевий бюджет Вільшанської сільської ради, код 21396249, МФО 853592) 110178,68 грн. заборгованості з прибуткового податку з громадян.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Ж.В. Блохіна