Постанова № 30975665, 25.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2013 р. (16:15) Справа №801/2000/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Русь» до Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим про визнання незаконними та скасування припису, протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Русь» звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим про визнання незаконними та скасування припису №000363 від 14 лютого 2013 року, протоколу про адміністративне правопорушення №000363 від 14 лютого 2013 року та постанови про накладення адміністративного стягнення №000363 від 18 лютого 2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою директор Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Русь» був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП, а саме за невиконання припису відповідача від 19.12.2012 року №000905 щодо встановлення геодезичних (межових) знаків у строк 30 днів та винесено новий припис №000363 від 14 лютого 2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства, шляхом встановлення межових знаків у строк 10 діб. Однак на виконання вимог припису відповідача від 19.12.2012 року №000905 позивачем були відновлені геодезичні (межові) знаки на підставі раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376. За таких обставин, позивач вважає незаконними припис №000363 від 14 лютого 2013 року, протокол про адміністративне правопорушення №000363 від 14 лютого 2013 року та постанову про накладення адміністративного стягнення №000363 від 18 лютого 2013 року та просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача Севостьянова О.В., Тимофєєв Д.Є. та Синицький С.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача Запара О.В. заперечував проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сімферопольської міської ради АР Крим 54 сесії 5 скликання від 26 листопада 2009 року №870 поновлено договір оренди та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Русь» земельну ділянку площею 0,3180 га по пр. Перемоги, 84 в довгострокову оренду строком на 10 років до 26.11.2019 року для обслуговування та експлуатації ринку (а.с.24).

27 січня 2010 року між Сімферопольською міською радою АР Крим та позивачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки №646-Р (а.с.25-29) та за актом прийому-передачі земельної ділянки вона передана позивачу у користування (а.с.30).

У грудні 2012 року Державною інспекцією сільського господарства в АР Крим перевірено дотримання вимог земельного законодавства ТОВ Фірма «Русь», за результатами чого складено акт перевірки від 18 грудня 2012 року, відповідно до якого встановлено порушення ст. 96 Земельного кодексу України, а саме земельна ділянка загальною площею 0,318 га, що використовується ТОВ Фірма «Русь» за договором оренди земельної ділянки від 27 січня 2010 року №646-Р, використовується (частково) без наявності закріплених в натурі (на місцевості) межових знаків (а.с.68-71).

За результатами вказаної перевірки відповідачем 19.12.2012 року директору ТОВ Фірма «Русь» видано припис №000905 від 19 грудня 2012 року про усунення вказаних порушень земельного законодавства шляхом встановлення геодезичних (межових) знаків у строк 30 днів (а.с.67).

17 січня 2013 року відповідачем було отримано лист за підписом директора ТОВ Фірма «Русь» №04, в якому повідомлялося про усунення порушень зазначених в приписі №000905 від 19 грудня 2012 року (а.с.31).

З 11 лютого 2013 року по 14 лютого 2013 року відповідачем проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ Фірма «Русь», за результатами якої складено акт від 14 лютого 2013 року, відповідно до якого, встановлено невиконання припису №000905 від 19 грудня 2012 року щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, за що передбачена відповідальність відповідно до ст. 188-5 КУпАП. В акті зазначено, що на земельній ділянці загальною площею 0,318 га, що використовується ТОВ Фірмою «Русь» за договором оренди земельної ділянки, частково відсутні межові знаки, що є порушенням ст. 96 Земельного кодексу України (а.с.92-95).

14 лютого 2013 року за невиконання припису №000905 від 19 грудня 2012 року головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в АР Крим у відношенні директора ТОВ Фірма «Русь» ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення №000363 від 14 лютого 2013 року та видано припис №000363 від 14 лютого 2013 року про усунення вимог земельного законодавства шляхом встановлення межових знаків у строк 10 діб (а.с.90,91).

На підставі вказаного протоколу про адміністративне правопорушення головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в АР Крим винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №000363 від 18 лютого 2013 року, якою директор ТОВ Фірма «Русь» ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.89).

Не погодившись з зазначеними приписом №000363 від 14 лютого 2013 року, протоколом про адміністративне правопорушення №000363 від 14 лютого 2013 року та постановою про накладення адміністративного стягнення №000363 від 18 лютого 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з даним позовом для захисту своїх прав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV від 19.06.2003р. державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пункт 1 Положення про державну інспекцію сільського господарства в АР Крим, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 770 від 23.12.2011р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012р. за № 34/20347, визначає, що Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.

Повноваження Держсільгоспінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва і Севастополя.

Стаття 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV від 19.06.2003р. визначає повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в тому числі вказано, що вони мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності тощо.

Крім того, ст. 244 КУпАП визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52 - 534, 54 - 56, 104 1, 108 та 188 5).

Від імені зазначеного органу розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:1) Головний державний інспектор сільського господарства України - штраф на громадян до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) головні державні інспектори сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, їх заступники - штраф на громадян до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

В свою чергу, ч. 1 та ч.2 ст. 18 КАС України визначає, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, розгляд справи про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення відноситься до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду, а справи про оскарження припису Державної інспекції сільського господарства в АР Крим - до компетенції окружного адміністративного суду.

Стаття 21 КАС України визначає, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

При цьому, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Таким чином, позивач правильно звернувся з даним позовом саме до окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання незаконними та скасування припису, протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача у зв'язку з їх прийняттям.

Пунктом «є» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачений обов'язок землекористувачів зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення №000363 від 18 лютого 2013 року директор ТОВ Фірма «Русь» ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП за невиконання припису посадової особи відповідача від 19.12.2012 року №000905 про усунення порушень вимог земельного законодавства шляхом встановлення геодезичних (межових) знаків. Відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 0,3180 га, яка розташована на землях житлової та громадської забудови по пр. Перемоги, 84 в м. Сімферополі, та яка надана на підставі договору оренди від 18.02.2010 року №1905 для обслуговування та експлуатації ринку, геодезичні (межові) знаки частково відсутні, також відсутня відповідна документація по відновленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 затверджена Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості та їх закріплення межовими знаками (далі по тексту - Інструкція), яка визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості та їх закріплення межовими знаками (п.1.1 Інструкції).

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками (п.1.2 Інструкції)

Відповідно до п. 2.1 Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України:

технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками;

технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок (частини перша та друга статті 56 Закону України "Про землеустрій") або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина третя статті 56 Закону України "Про землеустрій") - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об'єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання (п.3.14 Інструкції).

Власник (користувач) земельної ділянки попереджається та несе відповідальність за знищення межових знаків відповідно до пункту "е" частини першої статті 211 Земельного кодексу України, статті 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.3.17 Інструкції)..

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (п.4.3 Інструкції).

Судом встановлено, що на час проведення перевірки у позивача був наявний розроблений та затверджений технічний звіт по встановленню фактичних меж та площі земельних ділянок, що займають мікроринки ТОВ Фірми «Русь» на вул. Залеської, вул. Дмитра Ульянова, вул. Київської (пл. Московська), пр. Перемоги, який був розроблений Приватним підприємством «ВЕГА» у 2004 році (а.с.36-46).

При розробленні вказаної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі інженером-геодезистом Приватного підприємства «ВЕГА» було проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки під існуючим мікроринком ТОВ Фірма «Русь» по пр. Перемоги в м. Сімферополі, про що було складено відповідний акт (а.с.44).

Таким чином межі зазначеної земельної ділянки були встановлені в натурі ще у 2004 році.

При частковій втраті в натурі (на місцевості) межових знаків позивач мав відновити межі земельної ділянки на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою, що відповідає положенням п.4.1 та п. 4.3 Інструкції, у зв'язку з чим суд вважає вірним твердження представників позивача про те, що у даному випадку для відновлення межових знаків не вимагалося складання нової технічної документації із землеустрою, так як у позивача був наявний вищевказаний технічний звіт по встановленню фактичних меж та площі земельних ділянок, що займають мікроринки Фірми «Русь» на вул. Залеської, вул. Дмитра Ульянова, вул. Київської (пл. Московська), пр. Перемоги.

На виконання припису №000905 від 19 грудня 2012 року позивачем були відновлені геодезичні (межові) знаки, що не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, та який пояснив, що у зв'язку з відсутністю відповідної документації по відновленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), вказаний припис було не виконано та видано новий припис від 14 лютого 2013 року №000363 про усунення порушення вимог земельного законодавства шляхом встановлення межових знаків, складено протокол про адміністративне правопорушення №000363 від 14 лютого 2013 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №000363 від 18 лютого 2013 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийняті оскаржуваних постанови, припису та складанні протоколу про адміністративне правопорушення не була врахована раніше розроблена позивачем та затверджена документація із землеустрою, на підставі якої позивачем і були відновлені межі земельної ділянки.

Отже припис №000905 від 19 грудня 2012 року щодо усунення порушень вимог земельного законодавства позивачем було виконано у повному обсязі та відповідно до вимог діючого законодавства України, а тому підстави для винесення оскаржуваних припису, постанови та складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідача були відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності винесених постанови, припису та протоколу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Фірма «Русь» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, здійснені витрати по сплаті судового збору у сумі 114,70 грн. (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 25 березня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 29 березня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати припис Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим № 000363 від 14 лютого 2013 року.

Визнати незаконним та скасувати протокол про адміністративне порушення Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим № 000363 від 14 лютого 2013 року.

Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим № 000363 від 18 лютого 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Русь» судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет