Постанова № 30975649, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. (16:06) Справа №801/2427/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.Ф., за участю представників сторін:

від позивача - Фоміних В.І.,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Алуштинського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення.

Обставини справи. Алуштинський міський центр зайнятості (далі- позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі -відповідач), про стягнення з відповідача витрат на допомогу по безробіттю в сумі 6862,87 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітний, був зареєстрований як фізична особа-підприємець без повідомлення про це центр зайнятості.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, наведених в адміністративному позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих підстав, що 30.12.2003р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте рішенням Господарського суду АР Крим 24.03.2005р. по справі 2-13/6024-2005 підприємницьку діяльність припинено, а відтак на момент звернення до центру зайнятості він не був фізичною особою-підприємцем та набув право отримання допомоги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості на час виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року (далі- Закон №803), який втратив чинність згідно із Законом України №5067 від 05.07.2012 року.

Статтею 18 Закон №803 було встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складалась з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Статтею 21 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

З аналізу зазначених норм вбачається, що позивач, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, є суб'єктом владних повноважень.

Також встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості визначались абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Пунктом 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 встановлено, що у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, являючись суб'єктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовну заяву до фізичних та юридичних осіб, щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Із наданих позивачем документів встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до даних персональної картки № 010660505101900002 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення.

Згідно зі ст.25 Закону №803 держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У відповідності до ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 26.10.2005 року надав заяву до позивача про відсутність роботи, зарплатні та інших доходів. У зазначеній заяві відповідач просить надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до вирішення питання про його працевлаштування.

На підставі зазначеної заяви та наданих документів, ОСОБА_2 надано статус безробітного, у зв'язку із чим надавалось матеріальне забезпечення по безробіттю.

В подальшому позивачу стало відомо, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що відповідача 30.12.2003 року виконавчим комітетом Алуштинської міської ради зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності.

Підпункти "а", "б" пункту 3 ст.1 Закону №803 визначають, що в Україні до зайнятого населення відносяться громадяни, які працюють по найму на підприємствах, в установах і організаціях; особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю. Згідно з п.20 порядку реєстрації, перереєстрації і ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.07 року № 219, безробітні знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку..

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз. 1 п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ж із п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Із наданих суду документів вбачається, що відповідачем виплачено відповідачу в період обліку з 26.10.2005 року по 20.10.2006 року виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 6862,87грн., які до теперішнього часу не повернуті.

Згідно із листом голови Алуштинської міської ради від 28.03.2013 року3 за №781/02-47-752, відповідач починаючи з 30.12.2003 року до теперішній час зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Порушуючи вимоги ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ОСОБА_2 надав в центр зайнятості недостовірні відомості, у зв'язку із чим безпідставно отримав статус безробітної особи, що спричинило незаконну виплату йому допомоги.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що ж стосується пояснень відповідача про ті обставини, що рішенням Господарського суду АР Крим 24.03.2005р. по справі 2-13/6024-2005 підприємницьку діяльність припинено, то суд останні до уваги не приймає з наступних підстав.

Законом, який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" 15 травня 2003 року № 755-IV (із відповідними змінами та доповненнями, далі- Закон №755).

Як вбачається із ст.5 Закону №755, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно із ст.46 Закону №755 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться в тому числі і у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст.47 Закону 755 для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця, щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог.

Таким чином суд робить висновок, що оскільки відповідач за даними виконавчого комітету Алуштинської міської ради до теперішнього часу значиться як зареєстрований суб'єкт підприємницької діяльності та документи на реєстрацію припинення останньої не подавав, то ОСОБА_2 на даний час, а також на час поставлення на облік до центру зайнятості, являвся самозайнятою особою - суб'єктом підприємницької діяльності, а тому не здобув права на отримання допомоги по безробіттю. У зв'язку із чим остання підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні 28.03.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови, постанову у повному обсязі складено 01.04.2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (і.к.НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Алуштинського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 20708557, р/р 37170001000401 в ГУДКСУ в АР Крим, м.Сімферополь, МФО 824026) заборгованість в розмірі 6862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 87 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.