Ухвала суду № 3097193, 10.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-12320/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Алєф» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2005 року та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 року по справі № 3-13-23/167-04-6392 за позовом ТОВ «Алєф» до СДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 липня 2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року, в задоволені позовних вимог ТОВ «Алєф» до СДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 31 січня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2006 року позивачу поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ТОВ «Алєф» просить скасувати судові рішення та постановити нове про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені вимог ТОВ «Алєф» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0002122602\0-52 від 24.05.2004р., яким позивачу, визначено податкове зобовязання зі сплати ПДВ у сумі 608383,16 грн. та штрафних санкцій у сумі 304191,58грн., суди попередніх інстанцій обґрунтовували свій висновок про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту суми за податковими накладними ПП «Лідер-С ЛТД» тим, що, установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача визнані в судовому порядку недійсними.

З обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна, огляду на те, що обставини справи не були зясовані в повному обсязі, необхідному для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наслідком висновку про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ПП «Лідер-С ЛТД» за результатами господарських операцій у жовтні листопаді 2003 року, у звязку з тим, що прийнятим у 2004 році рішенням районного суду були визнані недійсними установчі документи підприємства та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентом позивача.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних в разі, якщо не встановлені інші обставини, зокрема, і щодо обізнаності позивача про неправомірну діяльність його контрагента або спільні протиправні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відповідно до якої, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В рішенні судів відсутні доводи по спростуванню посилань позивача на те, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суди не встановили, а відповідач не посилався та не доводив обізнаність позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону).

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій не звернули увагу на зазначені норми законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, а тому не можна вважати їх висновки переконливими.

Крім того, як вбачається з наданих до суду касаційної інстанції копій документів, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2006 року по справі № 7/231-06-7870 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс ТОВ «Альф» та припинено юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю «Алєф» (65091, м. Одеса, вул. Іозкидайлівська, буд. 12, кв. 15. Код 31081839).

Абзацом 2 частини 6 статті 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців» передбачається, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 7 статті 59 Господарського кодексу України субєкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно із ч.7 ст.56 КАС України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Статтею 237 Цивільного кодексу України визначено поняття та підстави представництва, відповідно до яких, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

При цьому, згідно із ч.3 ст.92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із ч.3 ст.105 КАС України, змоменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити адміністративну процесуальну правоздатність та адміністративно процесуальну дієздатність позивача, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ч. 2 ст. 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ «Алєф» задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2005 року та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 року скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/_____Шипуліна Т.М.

Судді:

/підписи/

______

Бившева Л.І.

______

Костенко М.І.

______ Маринчак Н.Є. ______ Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

К-12320/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

10 липня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Алєф» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2005 року та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 року по справі № 3-13-23/167-04-6392 за позовом ТОВ «Алєф» до СДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія в порядку ч.3 ст.160 КАС України та ст.ст.210, 220, 221, ч. 2 ст. 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ «Алєф» задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2005 року та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 року скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/_____Шипуліна Т.М.

Судді:

/підписи/

______

Бившева Л.І.

______

Костенко М.І.

______ Маринчак Н.Є. ______ Усенко Є.А.З оригіналом згідно.