Рішення № 30969041, 11.04.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1813/5384/2012

2/583/56/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Олійник О.В.

за участю секретаря Наливайкіної Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка справу за позовом

ОСОБА_1, яка діє самостійно та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Страхова кампанія «Країна», третя особа «Харківське підприємство автобусних станцій», про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення виплат за страховим випадком, встановлення факту перебування у якості пасажирів під час перевезення транспортним засобом пасажирів рейсовим автобусом,

встановив:

05.11.2012 р. позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просять встановити факт перебування ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 у салоні рейсового автобусу марки IVECO-PEGASSO, який здійснював перевезення пасажирів 08.10.2012 року по маршруту «Харків-Ромни» через м. Охтирка; стягнути в солідарному порядку з фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_4, ПАТ «Страхова кампанія «Країна», ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське», ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у вигляді витрат на лікування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від ДТП в розмірі 432,07 грн.; стягнути з ПАТ «Страхова кампанія «Країна» та фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_4 суму страхового випадку за договором № 01(02) від 01.01.2012 р. обовязкового проведення особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті в сумі по 102000,00 грн. на кожного на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на загальну суму 204000 грн.; стягнути з ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» та фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_4 суму страхового випадку за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.05.2012 р. поліс № АВ/3387297 в сумі по 100000,00 грн. на кожного на користь ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 на загальну суму 200000 грн.; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі по 30 000,00 грн. з кожного окремо, на загальну суму 120000,00 грн.; а також стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану пошкодженням здоровя неповнолітньому ОСОБА_2, в розмірі по 30 000,00 грн. з кожного окремо на загальну суму 120000,00 грн. Стягнення франшизи по страховому полісу в розмірі 510 грн. покласти на фізичну приватного підприємця ОСОБА_4

У судовому засіданні позивачі та їх представник свої вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не зявився, просив справу розглядати за участю його представника.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав. Пояснив, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу застрахована, то виплати потерпілим повинна проводити страхова компанія. В день, коли трапилася дорожньо-транспортна пригода, перевізник ФОП ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомив про це ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське», і надав слідчому копію страхового полісу, а 16.10.2012 року перевізник ФОП ОСОБА_4 подав у ПАТ «Страхова компанія «Країна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але на той момент він не знав про те, що у цій ДТП є потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Просить в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відмовити.

Представник відповідача ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» до суду не зявився, подав письмові заперечення проти позову, в яких послався на ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV (далі Закон N 1961-IV), відповідно до якої страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування", тобто від нещасних випадків на транспорті. Вважає, що провести виплату страхового відшкодування зобовязано ПАТ «СК «Країна». Оскільки ФОП ОСОБА_4 уклав договір обовязкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті з ПАТ «СК «Країна», відповідальність ПрАТ «СТ «Іллічівське» не наступає. Просить в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» відмовити.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «Країна» позовні вимоги не визнав. Пояснив, що ФОП ОСОБА_4 крім повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 16.10.2012 року, не надав інших необхідних документів для проведення страхових виплат. Крім того, позивачі до ПАТ «Страхова компанія «Країна» з заявою та документами, перелік яких визначений Постановою КМУ від 14.08.1996 року № 959, не зверталися. До заяви потерпілі повинні обовязково додати квитки, яких вони за обставинами справи не мають. Просить в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Страхова компанія «Країна» відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 08.10.2012 року на автостанції в м. Харкові у пасажирів, які здійснили посадку на його автобус, особисто він квитків не перевіряв, а перевірку робила працівник автостанції, при цьому усі пасажири були з квитками. Інакше бути не могло, оскільки зазвичай автобус не випускають з автостанції, поки не перевірять наявність квитків у пасажирів. Стажер ОСОБА_8, який перебував з ним у поїздці і за його вказівкою слідкував за перевіркою наявності квитків у пасажирів, повідомив йому, що жінка з дитиною, яка їхала до м. Охтирки, має тільки один квиток, так як дитині немає семи років, але документів, підтверджуючих вік дитини, жінка не представила. У подальшому дитина, хоча і не мала квитка, займала в салоні автобусу окреме місце, заперечень щодо цього водій не мав, так як салон автобуса був напівпустий (з 55 місць було заповнено лише 15).

Представник ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність ОСОБА_5, просить в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 відмовити.

Представник третьої особи ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» проти позову заперечила, пояснила, що пасажир є застрахованою особою, якщо він придбав квиток на проїзд. В день ДТП 08.10.2012 року за відомістю на автобус «Харків Ромни» було продано 15 квитків, три з них було продано до станції Охтирка, з цих трьох квитків один був пільговий як учаснику бойових дій. Доказів, що ці два квитки було придбано саме позивачкою, у справі не має. Так як позивач не представила квитки, то право на страхову виплату від нещасного випадку на транспорті вона не набула.

Допитана як свідок в порядку ст. 184 ЦПК України ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що 08.10.2012 року вона на автостанції м. Харків придбала два квитки до м. Охтирка і зайняли з сином вільні місця в автобусі, так як салон автобуса був напівпустий. Під час поїздки білети тримав в руках син. Під час аварії вона втратила свідомість. Після того, як трапилася аварія, їх з сином на автомобілі швидкої допомоги відвезли на санпропускник Охтирської ЦРЛ. Квитки загубилися. Від цієї пригоди вона понесла моральну шкоду від завданої шкоди її здоровю, а також від того, що хвилюється за дитину, яка після цього боїться сідати в будь-які транспортні засоби.

Допитаний як свідок в порядку ст. 184 ЦПК України ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що 08.10.2012 року поїхав забирати дружину та дитину на місце ДТП, але їх повезли на швидкій допомозі на санпропускник Охтирської ЦРЛ. Йому передали сумку дружини, він оглядав її зміст і може сказати, що квитків там не було. Від цього випадку він поніс моральну шкоду, так як хвилюється за сина, який став погано спати та відтепер боїться будь-яких транспортних засобів.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні дав пояснення, що 08.10.2012 року придбав на автовокзалі пільговий квиток як учасник бойових дій до м. Охтирка, разом з ним на автовокзалі здійснили посадку на автобус жінка з хлопчиком. При посадці наявність квитків у пасажирів перевіряла працівник з автостанції. Після ДТП бачив, як жінка з хлопчиком сідали у швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні надала пояснення, що 08.10.2012 року придбала на автовокзалі квиток на автобус до м. Охтирка. Хоча квиток був на місце №15, свідок зайняла місце № 19, так як салон автобуса був напівпустий, разом з нею на автовокзалі здійснили посадку на автобус жінка з хлопчиком. При посадці квитки перевіряв стажер, який в послідуючому загинув у ДТП.

В судове засідання, призначене на 11.04.2013 року, сторони не з'явилися. Від представника позивачів ОСОБА_12, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи маються заяви про розгляд справи у їх відсутності, представники відповідачів ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» та ПАТ «Страхова кампанія «Країна» у судове засідання не зявилися, проте в матеріалах справи маються докази про повідомлення страхових компаній про час і міце розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних доказів у матеріалах справи. В звязку з чим справа розглядається відповідно до ст. ст. 169, 197 ЦПК України у відсутність сторін та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу.

Проаналізувавши пояснення позивачів, представників сторін, третьої особи, свідків, наданих у минулих судових засіданнях, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.10.2012 року на автодорозі Харків Охтирка на 106 км дороги сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автобус марки «IVECO-PEGASO», державний номер НОМЕР_1, перекинувся в кювет.

Вироком Охтирського міськрайонного суду від 07.02.2013 року водій автобуса ОСОБА_5, який порушив правила дорожнього руху, не обравши безпечної швидкості руху в погодних умовах дощу, був засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України (а.с. 194), на час постановлення рішення у справі вирок не набрав законної сили.

Автобус марки «IVECO-PEGASO» державний номер НОМЕР_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с. 155 т. 1).

ОСОБА_4 з 11.05.1998 року зареєстрований як фізична особа підприємець (а.с. 77-79 т. 1), займається наданням послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

З 20.06.2012 року по даний час водій ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4, що підтверджується трудовим договором між ними (а.с. 156 т. 1).

15.05.2012 року між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії до 11.05.2013 року (а.с. 16 т. 1).

Також 01.01.2012 року між ФОП ОСОБА_4, ПАТ «Страхова компанія «Країна» та ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» укладено договір доручення про порядок проведення обовязкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, відповідно до якого страховий платіж з обовязкового особистого страхування пасажирів входить у склад вартості проїзного квитка. Відповідно до п. 4.2.3 договору, ПАТ «Страхова компанія «Країна» зобовязалася здійснювати виплату страхового відшкодування потерпілим у відповідності до діючого законодавства України та умов страхування (а.с. 38 т. 1).

Даний договір укладено на невизначений строк.

Відповідно до п. 4.1.3 цього договору, при ДТП, в якому маються потерпілі, перевізник зобовязаний інформувати страховика на протязі трьох днів та скласти повний перелік осіб, які знаходилися у транспортному засобі під час аварії, з вказанням місця проживання, серії і номера квитка, окремо відмітити перелік осіб, які отримали тілесні ушкодження з вказанням ступеню отриманих травм.

16.10.2012 року ФОП ОСОБА_4 подав до ПАТ «Страхова компанія «Країна» повідомлення про ДТП, де вказав, що внаслідок випадку заподіяна смерть ОСОБА_8, інших потерпілих у повідомленні не вказано (а.с. 133 т. 1).

Судом також встановлено, що позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є подружжям та являються батьками неповнолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Неповнолітній ОСОБА_7 є інвалідом з дитинства.

Встановлено, що 08.10.2012 року неповнолітній ОСОБА_7 був в м. Харкові на консультації у лікаря невролога консультативної поліклініки державної установи «Інституту охорони дітей та підлітків Академії медичних наук України», що підтверджується висновком лікаря про рекомендоване лікування.

В той же день 08.10.2012 року ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_7 на рейсовому автобусі, що належить ФОП ОСОБА_4, під керуванням водія ОСОБА_5, поверталися додому, здійснивши посадку на автовокзалі м. Харків, що підтверджується поясненнями відповідача ОСОБА_5, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

08.10.2012 року на санпропускнику Охтирської ЦРЛ ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були обстежені черговим лікарем (а.с. 13 т. 1), при цьому ОСОБА_6 був встановлений діагноз забій правого плечового суглобу, правої лопаточної області, а ОСОБА_7 був встановлений діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку.

Відповідно до висновку експерта № 10 від 10.01.2013 року, тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_7, у вигляді рани на грудній клітині ліворуч, на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, скальпованої рани лівої половини грудної клітини, ЗМЧТ, струсу головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Не виключена можливість отримання даних тілесних ушкоджень внаслідок ДТП 08.10.2012 року під час переїзду і знаходження в салоні рейсового автобусу (а.с. 141 т. 1).

Відповідно до висновку експерта № 61 від 26.02.2013 року, тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_6, у вигляді синців поперекової області праворуч, в підключичній області праворуч, садна скроневої області справа, правої щоки - відносяться до легких тілесних ушкоджень. Діагноз забій правого плечового суглобу, правої лопаточної області, правої половини грудної клітини встановлений на основі субєктивних скарг і не підтверджується обєктивними даними, при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховується. Вказані тілесні ушкодження могли бути отримані під час ДТП під час переїзду і знаходження в салоні рейсового автобусу (а.с. 229 т. 1).

Виходячи з вищевикладених письмових доказів, показань свідків та пояснень водія автобусу, а також з того, що ОСОБА_6 надавала свої пояснення як свідок у кримінальній справі по обвинуваченню водія ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 194; 232 т. 1), суд дійшов висновку, що факт знаходження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 08.10.2012 року в салоні рейсового автобусу марки «IVECO-PEGASO» державний номер НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди знайшов свої підтвердження.

Відповідно до Постанови КМУ від 14 серпня 1996 р. N 959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», застрахованими вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.

Відповідно до п. 3 Постанови, страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5 відсотка вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 3 відсотків вартості проїзду. Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток. У страховому полісі зазначається:вид обов'язкового страхування;найменування, адреса, телефон страховика;розміри страхового платежу та страхової суми.

Судом встановлено, що 08.10.2012 року на автостанції м. Харків на рейс № 339 Харків АС-2 Ромни АС, час відправлення 15:00 год., рейсовий автобус ІВЕКО АХ8715АЕ, було продано 15 квитків, з них три - до м. Охтирка: за місцем № 12, № 13, № 15, при цьому квиток з місцем №13 пільговий, як учаснику бойових дій, що підтверджується відомістю (а. с. 198 т. 1).

З матеріалів кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12012200060000031, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, вбачається, що 08.10.2012 року під час дорожньо-транспортної пригоди в салоні автобуса перебувало 18 пасажирів, з них чотири пасажира їхали до м. Охтирки: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_7

З показів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які купували квитки на автовокзалі до м. Охтирка, показань відповідача ОСОБА_5, а також з оригіналів квитків, які надали у справу свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 (а.с. 24, 25, 26 т. 2), слідує, що квиток № 13 придбав ОСОБА_10, який має статус учасника бойових дій (а.с. 24, 26 т. 2), квиток № 15 придбала ОСОБА_11 (а.с. 25 т. 2).

Отже, відповідно до відомості з автостанції Харків АС-2 від 08.10.2012 року, на рейс Харків Ромни на 15 год. були продані три квитки, два з них придбали свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11

З викладених обставин, а також з показань водія автобуса ОСОБА_5, який пояснив, що вів облік пасажирів, які перебували в салоні автобусу, і в дитини квитка не було, слідує, що позивач ОСОБА_6 у касі автовокзалу придбала лише один квиток для себе, за проїзд дитини вона не сплатила.

Суд критично відноситься до показань ОСОБА_6 про те, що вона на автовокзалі придбала два квитки на автобус, для себе та для дитини, оскільки її показання не в повній мірі узгоджуються з іншими доказами у справі, а саме, в частині кількості придбаних квитків.

Покази відповідача ОСОБА_5, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 послідовні, узгоджуються між собою та об`єктивно підтверджуються матеріалами справи, зокрема, відомістю про продаж квитків з автовокзалу Харків АС-2 від 08.10.2012 року.

З викладених обставин суд приходить до висновку, що хоча ОСОБА_6 не предявила квиток, факт придбання нею одного квитка до м. Охтирка знайшов своє підтвердження, тому ОСОБА_6 08.10.2012 року під час поїздки з м. Харкова була застрахованою особою від нещасних випадків на транспорті, відповідно, вона має право на отримання страхового відшкодування.

Страховими випадками відповідно до п. 7 Положення є: а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності; в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Пунктом 8 Положення визначено, що страховики виплачують страхові суми в разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2 відсотка страхової суми, але не більше 50 відсотків страхової суми.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить відповідно до п.6 Постанови 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102000 грн.

Відповідно до п.3 Положення, страхова виплата застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого про її виплату; акта про нещасний випадок; листа непрацездатності (для працюючої особи) або довідки закладу охорони здоров'я, що засвідчив тимчасову непрацездатність громадян (для непрацюючої особи), або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності; у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку - копії свідоцтва про смерть, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пасажира пільгової категорії - документа, що підтверджує право на пільги).

Аналогічні положення стосовно переліку документів, які подає застрахований разом із заявою про виплату страхового відшкодування містяться у пункті 4.2.4 договору доручення про порядок проведення обовязкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті від 01.01.2012 року.

Як вбачається з листка непрацездатності, ОСОБА_6 перебувала на лікарняному протягом 18 днів з 09.10.2012 року по 26.10.2012 року включно (а.с. 213 т.1).

Тому ПАТ «Страхова компанія «Країна», яка застрахувала позивачку від нещасного випадку на транспорті, повинна виплатити їй страхову виплату у сумі 3672 грн. (102000 х 0,2 % х 18 днів).

З договору доручення про порядок проведення обовязкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті від 01.01.2012 року та Постанови КМУ від 14 серпня 1996 р. N 959 слідує, що підтвердженням застрахованої від нещасних випадків на транспорті особи є проїзний квиток пасажира.

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що на неповнолітнього ОСОБА_7 позивачка квиток не придбавала, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_7, хоча і знаходився у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, проте не може вважатися застрахованим відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування", як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Відповідно до ч.3 ст.988 ЦК України, страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди.

Аналогічні положення передбачені у п. 10 Положення, затвердженого Постановою КМУ від 14 серпня 1996 р. N 959.

Отже, ОСОБА_6 крім страхової виплати від нещасного випадку на транспорті, має право також і на відшкодування моральної шкоди, завданої їй джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин обовязок відшкодувати шкоду позивачам відповідно до вимог ст.1187 ч.2 ЦК України повинен бути покладений на власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_4, який також був по відношенню до водія, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, роботодавцем.

Відповідно до п. 1. ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому суд враховує, що цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_4 як власника транспортного засобу відповідно до страхового полісу від 15.05.2012 року застрахована у ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» (а.с.16).

Відповідно до ст.ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Ст. 988ч.3 ЦК України визначає, що страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування заданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст..22.1 та 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону (100000 х 5% = 5000 грн.). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого (ст..23 Закону N 1961-IV).

Статтею 24 зазначеного Закону також передбачено відшкодування шкоди, повязаної з лікуванням потерпілого доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Суд погоджується з тим, що потерпілим від ДТП, якими є позивач ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_7, завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданні від завданих їм внаслідок аварії тілесних ушкоджень. Крім того, позивачка понесла моральні страждання та переживання у звязку з ушкодженням здоров`я її неповнолітнього сина, змушена була витрачати додаткові зусилля для організації лікування сина.

Однак з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що на користь ОСОБА_6 слід стягнути моральну шкоду в сумі 1000 грн. за шкоду, завдану її здоровю та 1000 грн. моральної шкоди внаслідок хвилювань за здоровя її дитини, а усього в сумі 2000 грн.

Моральну шкоду, завдану неповнолітньому ОСОБА_7 у звязку з ушкодженням його здоровя суд оцінює в 4000 грн.

З урахуванням положень ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування", тобто від нещасних випадків на транспорті, суд вважає необхідним моральну шкоду, завдану застрахованій від нещасних випадків на транспорті ОСОБА_6, покласти на власника автобусу ОСОБА_4

На дитину ОСОБА_7 не було придбано квитка, який одночасно страховим полісом від нещасного випадку на транспорті, тому він не є застрахованою особою від нещасного випадку на транспорті, однак судом встановлено, що ОСОБА_7 знаходився в забезпеченому транспортному засобі, з вини водія якого сталася дорожньо-транспортна пригода, тому завдану йому моральну шкоду слід покласти на ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське».

Відповідно до ст. 6 Закону N 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Батько малолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_9 не є потерпілою особою в розумінні Закону N 1961-IV, оскільки його життю та здоровю не була заподіяна шкода від дорожньо-транспортної пригоди, пов'язана з лікуванням або втратою працездатності, тому завдану йому моральну шкоду внаслідок хвилювань за здоровя дитини слід стягувати не за нормами Закону N 1961-IV, а за нормами ЦК України.

Відповідно до ст..1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Отже, ОСОБА_9 на підставі п.2 ч.2 ст.23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок хвилювань за здоровя його дитини, ушкоджене в результаті порушень правил дорожнього руху з боку водія, та як наслідок перекидання автобусу і завдання тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_7 ОСОБА_11 моральну шкоду суд оцінює у 500 грн.

Позивач ОСОБА_6 також заявляє вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок придбання ліків на суму 432,07 грн. Проте вона в порушення вимог ст.60 ч.1 ЦПК України не довела, що дана матеріальна шкода у повному обсязі виникла від дорожньо-транспортної пригоди внаслідок лікування.

Так, позивачем надана довідка про призначене їй та її дитині лікування (а.с.14 т.2), проте надані позивачкою квитанції про придбання ліків співпадають з призначеним лікуванням лише частково, на суму 192,92 грн. , а саме, в частині придбання призначених лікарем препаратів: кетанов в ампулах на суму 15,80 грн., актовегин в ампулах на суму 146, 00 грн., раствор магнія сульфат в ампулах на суму 4,55 грн., діакарбонат в таблетках на суму 18,35 грн., шприци одноразові на суму 8,22 грн. Інші придбані позивачкою препарати, зокрема, панкреатин в таблетках, фестал, тонгінал в капсулах мають інше лікувальне призначення.

За таких обставин відшкодуванню підлягає саме доведена позивачами шкода в сумі 192,92 грн.

Суд не приймає до уваги доводи СК «Країна» про необгрунтованність позову з посиланням на те, що не були надані необхідні документи для проведення страхових виплат, з урахуванням наступного. Так ст.124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Статтею 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає обовязок учасників дорожньо-транспортної пригоди повідомлення страховика про страховий випадок та п.5ч.1ст.989 ЦК також вказує на такий обовязок страхувальника, а не потерпілих в ДТП.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати в разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

У системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому. Сам по собі факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, які стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови в здійсненні страхової виплати.

Судом встановлено, що про настання страхового випадку страховика було повідомлено в установлений законом строк, з чим погодилися відповідачі у справі.

Той факт, що перевізник або позивачі не подали усі необхідні документи до страхової компанії, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки у судовому засіданні представник ПАТ «СК «Країна» вказав на відсутність у позивачів проїзних квитків, що само по собі є підставою для відмови у виплаті, а ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» заперечувало проти задоволення позову з інших підстав, зокрема, встановлених ст.32 Закону України №1961-ІV.

Відповідно до положень ст.ст.84,88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу пропорційно задоволених вимог, та з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір (114,70 грн. за задоволену вимогу немайнового характеру та 229,40 грн. за задоволену вимогу майнового характеру), з урахуванням того, що із суми задоволених у позові вимог (10364,92 грн.) 26% припадає на ОСОБА_4, 35,4% на ПАТ «Страхова компанія «Країна», а з ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» стягнуто моральної шкоди в розмірі 38,6% від задоволених у позові вимог.

По справі маються також судові витрати за надання правової допомоги ОСОБА_6, ОСОБА_9 в розмірі 2500 гривень представником ОСОБА_12

Суд вважає, що маються законні підстави для стягнення судових витрат відповідно до ст.88 ЦПК, оскільки вони підтверджується договором про надання правової допомоги, актами виконаних робіт та квитанціями про оплату правової допомоги (а.с.3 11 т.2).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи представника.

З урахуванням часу, витраченого на складання позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, письмових клопотань у справі у кількості 15 шт., які суд в цілому оцінює в 800 грн., участі у судовому засіданні, тривалість якої складає в цілому 4 години, враховуючи складність справи, виходячи із принципів обєктивності, розумності та справедливості, суд вважає можливим застосувати до розрахунку витрат на правову допомогу розмір 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні. 1147 грн. х 40% х 4 год. = 1835,20 грн.; 1835,20 + 800 = 2635,20 грн.

З урахуванням викладеного, розмір компенсації за вказані дії особи, яка надає правову допомогу, суд визначає у фактично сплаченому розмірі 2500 гривень:

Але з урахуванням того, що позов задоволено на 1,6% (задоволено 10364,92 грн. із заявлених 644432,07 грн.), витрати на правову допомогу підлягають стягненню в розмірі 40 грн. (2500 грн. х 1,6% = 40 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_6, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_6, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 08.10.2013 року в салоні рейсового автобусу марки «IVECO-PEGASO» державний номер НОМЕР_1, який під керуванням водія ОСОБА_5 їхав по маршруту «Харків Ромни», за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода на 106 км автодороги Харків Охтирка.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» ( код 20842474, м. Київ, Подільський район, вул. Електриків, 29-А, поштовий індекс 04176) на користь ОСОБА_6 страхову виплату у сумі 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_1, поштовий індекс 61172) на користь ОСОБА_6 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду внаслідок витрат на лікування в сумі 192 (сто девяносто дві) грн. 92 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (код 25186738, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б поштовий індекс 01033) на користь ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, в інтересах якого діють батьки ОСОБА_6, ОСОБА_9, моральну шкоду в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 500 (п'ятсот) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу: з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 16 коп., з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» в сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 44 коп., з ОСОБА_4 в сумі 10 (десять) грн. 40 коп.

Стягнути на користь держави судовий збір: з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в сумі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 43 коп., з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» в сумі 126 (сто двадцять шість) грн. 78 коп., з ОСОБА_4 в сумі 97 (дев'яносто сім) грн. 89 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15.04.2013 року

Суддя:О.В. Олійник