Вирок № 30968478, 25.04.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2874/13-кПровадження № 1-кп/591/130/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Міліціанова Р.В., за участю секретаря - Бузової Т.І.

прокурора - Степанян С.Л.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у кримінальному провадженні № 12013200040000006 за обвинуваченням гр. гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця с. Іоссер Залізничного району Республіки Комі Російської Федерації, фізичної особи - підприємця, з вищою освітою, не військовозобов'язаного, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисний корисливий злочин за слідуючих обставин.

13.04.2009 ухвалою Господарського суду Сумської області, згідно зі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порушено провадження у справі №6/90-90 за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду м. Ромни до боржника - ТОВ «Агрофірма Федька», про визнання його банкрутом.

27.04.2009р. тим же судом відкрито ліквідаційну процедуру зазначеного товариства, а його ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 Для належного забезпечення виконання своїх повноважень в ході ліквідаційної процедури ОСОБА_3 залучив фахівця - юриста, фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, уклавши з ним договір від 10.05.2009 про надання юридичної допомоги.

За умовами договору ОСОБА_4 повинен був надати юридичні послуги ліквідатору щодо повернення ТОВ «Агрофірма Федька» права власності на нерухоме майно - приміщення торгівельного центру площею 1095,1 м2 з площадкою площею 796,3 м2, що розташовувався в АДРЕСА_3 а замовник в свою чергу сплатити грошову винагороду в розмірі 2000 грн. щомісячно та 10 відсотків від вартості повернутого майна. На виконання взятих за договором зобов'язань, ОСОБА_4 здійснено комплекс юридичних дій по поверненню зазначеного майна у власність ТОВ «Агрофірма Федька». Відповідно до остаточного рішення з зазначеного питання винесеного Господарським судом Сумської області по справі №3/186-07, від 21.01.2010р., право власності на зазначене нерухоме майно визнано за ТОВ «Агрофірма Федька». 10.03.2010р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ліквідатором ТОВ «Агрофірма Федька» ОСОБА_3 складено та підписано акт прийняття-передачі виконаних робіт згідно договору про надання юридичних послуг від 10.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду Сумської області, від 26.07.2010р., повноваження ліквідатора ТОВ «Агрофірма Федька» ОСОБА_3 припинено.

Ухвалою Господарського суду Сумської області, від 07.10.2010, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Агрофірма Федька», а провадження у справі про банкрутство припинено.

20.10.2010 відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному між директором ТОВ «Агрофірма Федька» ОСОБА_2 та директором ТОВ «САЛБ», учасниками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, нежитлове приміщення торгівельного (офісного) центру, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, продано ТОВ «САЛБ».

22.11.2010р. Постановою Харківського апеляційного господарського суду, за апеляційною скаргою кредитора у справі фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області, від 26.07.2010р., а справу передано на розгляд до господарського суду першої інстанції на стадію ліквідації.

Рішенням господарського суду Сумської області, від 10.05.2011р., у справі №5021/1000/2011, було визнано дійсним укладений 20.10.2010р. між ТОВ «Агрофірма Федька» та ТОВ «САЛБ» договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгівельного (офісного) центру, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 та визнано право власності на зазначене нерухоме майно за ТОВ «САЛБ».

09.06.2011р. ухвалою Господарського суду Сумської області, по справі № 6/90-09н/р, про банкрутство ТОВ «Агрофірма Федька», припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_7 Тією ж ухвалою Господарського суду Сумської області, ліквідатором ТОВ «Агрофірма Федька» призначений ОСОБА_1

Останній згідно ліцензії від 26.10.2010 НОМЕР_1 Державного Департаменту з питань банкрутства здійснював діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), організовував свою діяльність відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 14.05.1992 № 2342-ХІІ).

ОСОБА_1, як арбітражний керуючий (ліквідатор) був зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області, від 09.06.2011р. у справі № 6/90-09н/р ОСОБА_1 як ліквідатор повинен організувати здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечити задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з цим з 09.06.2011р. він був зобов'язаний: прийняти до свого відання майно боржника ТОВ «Агрофірма Федька» і забезпечити його збереження; виконувати функції з управління та розпорядження його майном; провести інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізувати його фінансове становище; виконувати повноваження органів управління банкрута та очолити ліквідаційну комісію, сформувати ліквідаційну масу; пред'явити до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продати майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, вести реєстр вимог кредиторів та здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Виконуючи покладені на нього ухвалою господарським судом Сумської області обов'язки ліквідатора ТОВ «Агрофірма Федька», ОСОБА_1 з метою повернення майна вказаному товариству 13.02.2012р. подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на Рішення господарського суду Сумської області, від 10.05.2011р., у справі №5021/1000/2011, яким було визнано дійсним укладений 20.10.2010р. між ТОВ «Агрофірма Федька» та ТОВ «САЛБ» договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгівельного (офісного) центру, що розташоване за адресою АДРЕСА_3

У березні 2012 року, знаходячись в приміщенні свого офісу, за адресою: м. Суми вул. Шишкарівська, 11, під час обговорення спірного питання про повернення зазначеного нерухомого майна ТОВ «Агрофірма Федька», ОСОБА_1, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, заздалегідь не маючи намір виконувати свої обіцянки, використовуючи довірливі відносини з потерпілим, повідомив неправдиві відомості ОСОБА_8 про свій намір відкликати апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду про визнання договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна між ТОВ «Агрофірма Федька» і ТОВ «Салб» не дійсним, щоб той міг використати ці обставини в інтересах своєї родини для вирішення питання про користування зазначеним нерухомим майном на вигідних умовах, у разі, якщо ОСОБА_8 надасть йому за це гроші в сумі 18 000 грн., в якості винагороди за вказану послугу. Будучи введеним в оману щодо наміру виконання ОСОБА_1 вчинення обіцяних ним дій стосовно зазначеного майна, ОСОБА_8, діючи в інтересах своєї дружини ОСОБА_5- учасника ТОВ «Агрофірма Федька» та ТОВ «САЛБ», погодився на пропозицію ОСОБА_1

10 березня 2012 року ОСОБА_8, будучи введеним в оману і розраховуючи, що ОСОБА_1 виконає свою обіцянку, передав йому гроші в сумі 12 000 грн. в приміщенні офісу останнього, що розташований за адресою: м. Суми вул. Шишкарівська, 11, а 19 березня 2012 року в обідній час передав, решту 6000 грн., під час зустрічі в районі АЗС «АНП» по вул. М.Лушпи м. Суми, виконавши таким чином домовленість зі свого боку.

ОСОБА_1, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання перед ОСОБА_8 з приводу виконання обіцяних дій в інтересах ОСОБА_8 та його родини, щодо зазначеного нерухомого майна, отримавши від ОСОБА_8 гроші в сумі 18000 грн., не відкликав свою апеляційну скаргу до суду, а гроші привласнив, заволодівши ними шляхом обману і зловживання довірою останнього

Постановою Харківського апеляційного господарського суду, від 23.04.2012р., у справі №5021/1000/2011 апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «Агрофірма Федька» ОСОБА_1 задоволено, а рішення Господарського суду Сумської області, від 10.05.2011р., скасовано.

Ухвалою господарського суду Сумської області (суддя Костенко Л.А.) від 01.10.2012р. ТОВ «Салб» зобов'язано повернути ТОВ «Агрофірма Федька» нерухоме майно - приміщення торгівельного (офісного) центру, що розташоване за адресою АДРЕСА_3

Даною ухвалою ОСОБА_1 зобов'язано в 10-ти денний термін здійснити публікацію в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, сформувати реєстр вимог кредиторів, та подати його на затвердження господарському суду.

Оскільки, ТОВ «Салб» відмовлялося виконувати вказану ухвалу, мотивуючи її оскарженням до Харківського апеляційного господарського суду, до прийняття остаточного рішення по справі, ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до господарського суду Сумської області про надання наказу на примусове виконання ухвали.

Використовуючи виниклу судову тяганину з повернення об'єкту нерухомого майна, ОСОБА_1 вирішив ошукати ОСОБА_2 і для цього повідомив йому неправдиві відомості про свій намір відмовитися від обов'язків ліквідатора по реалізації майна ТОВ «Агрофірма Федька» та посприяти щодо не реалізації майна в майбутньому іншими особами, і тим самим затягнути ліквідаційну процедуру та надати можливість ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_5 користуватись майном та вирішити питання стосовно нього на вигідних для них умовах.

Зокрема, ОСОБА_1 запевняв ОСОБА_2, що рішення Харківського апеляційного господарського суду, яким останній оскаржував ухвалу господарського суду Сумської області від 01.10.2012 буде прийнято на його користь, хоча насправді був впевнений в тому, що дану судову справу він програє і підтвердженням цього є постанова даного суду від 13.02.2013, якою апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а оскаржувану судову ухвалу залишено без змін.

При цьому, для створення підґрунтя довіри у ОСОБА_2 до взятих перед ним зобов'язань, ОСОБА_1 пообіцяв виготовити та передати ОСОБА_2 заяву до Господарського суду Сумської області, про неможливість виконувати ним обов'язки ліквідатора та про вирішення питання про призначення іншого арбітражного керуючого, розпорядження про скасування довіреності на ОСОБА_4 представляти інтереси товариства, та довіреність на ОСОБА_9 представляти інтереси товариства. При цьому ОСОБА_1, повідомляючи ОСОБА_2 завідомо неправдиві відомості про ненастання відчуження об'єкту нерухомого майна, усвідомлював невідворотність такого, що врешті і знайшло своє відображення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013р.

Водночас, ОСОБА_1 виходив з того, що подаючи заяву про неможливість виконувати обов'язки ліквідатора міг в будь-який момент відкликати її, або вчиняти дії в інтересах ліквідаційної процедури за час тривалого розгляду поданої заяви, тобто фактично не позбавляв себе можливості реалізувати майно боржника ТОВ «Агрофірма Федька» і планував вжити всіх передбачених законодавством заходів в межах своїх повноважень для цього.

Таким чином, ОСОБА_1 з метою заволодіння коштами ОСОБА_8 застосував до останнього обман та використав довірливі відносини, які склалися між ними.

Будучи введеним в оману щодо наміру виконання ОСОБА_1 обіцяних ним дій стосовно зазначеного майна, ОСОБА_8, діючи в інтересах своєї дружини ОСОБА_5- учасника ТОВ «Агрофірма Федька» та ТОВ «САЛБ», погодився на пропозицію ОСОБА_1 і домовився про час та день зустрічі для її виконання.

11.01.2013р., о 15.30, ОСОБА_2, згідно домовленості з ОСОБА_1 прибув в його офіс, що розташований за адресою: м. Суми вул. Шишкарівська, 11. Після цього, ОСОБА_8, будучи введеним в оману і розраховуючи, що ОСОБА_1 виконає взяті на себе зобов'язання, передав ОСОБА_1 гроші в сумі 10 000 доларів США, що згідно довідки №09-026/686 від 28.02.2013р. Національного банку України про курс валют станом на 11.01.2013р., складало - 79930 гривень, виконавши таким чином домовленість зі свого боку. ОСОБА_1, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання перед ОСОБА_8 з приводу виконання обіцяних дій в інтересах ОСОБА_8 та його родини, щодо зазначеного нерухомого майна, отримав від ОСОБА_8 гроші в сумі 10 000 доларів США, та привласнив їх.

Після отримання зазначених коштів, ОСОБА_1 для створення у ОСОБА_8 впевненості про вигідність запропонованих потерпілому умов на підтвердження своїх фіктивних намірів склав та передав ОСОБА_2 наступні документи:

- заяву ОСОБА_1 від 10.01.2013 до Господарського суду Сумської області по справі №6/90-09, про неможливість в подальшому виконувати ним обов'язки ліквідатора по вказаній справі (припинення підприємницької діяльності) та про вирішення питання про призначення іншого арбітражного керуючого по справі;

- розпорядження ліквідатора ТОВ «Агрофірма Федька» ОСОБА_1 від 11.01.2013 про скасування довіреності про надання повноважень ОСОБА_4 представляти інтереси товариства;

- довіреність ліквідатора ТОВ «Агрофірма Федька» ОСОБА_1 на уповноваження ОСОБА_9. представляти інтереси товариства.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, дав показання, які відповідають інкримінованим йому фактичним обставинам кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому і просив суворо його не карати.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий в судовому засіданні дав пояснення, аналогічні наданому на досудовому розслідуванні, які узгоджуються з показаннями обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження.

Від потерпілого заяв з приводу суворого покарання не надходило, цивільний позов не заявлявся.

Дослідження інших доказів у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються, за згодою всіх учасників судового провадження та на підставі ухвали суду визнано недоцільним, положення ч.3 ст.349 КПК України та передбачені законом наслідки учасникам судового провадження роз'яснено.

Отже, своїми умисними діями, ОСОБА_1, шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_8, протягом 10-19 березня 2012 року заволодів коштами останнього на суму 18 000 грн., та діючи повторно 11.01.2013 заволодів коштами ОСОБА_8 на суму 10 тис. доларів США, що станом на 11.01.2013, згідно офіційного курсу НБУ складало 79 930 грн., тобто з урахуванням дії неоподаткованого мінімуму доходів громадян на 2013 рік - 573,5 грн., загальна сума збитків становила 97930,00грн., перевищила завдану шкоду більш ніж в 100 разів, тобто завдав значної шкоди потерпілому і таким чином вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст.190 ч.2 КК України - шахрайство, кваліфікуючими ознаками якого є повторність та завдання значної шкоди.

Завдану потерпілому ОСОБА_8 шкоду в сумі 97930,00грн. відшкодовано обвинуваченим ОСОБА_1 в повному обсязі.

Даний висновок підтверджується зібраними в ході досудового розслідування (показання свідків) та дослідженими безпосередньо судом доказами (письмові та речові докази наявні в матеріалах кримінального провадження, показання обвинуваченого, потерпілого).

Таким чином, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа мало місце та містить склад кримінального правопорушення, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєному доведена в повному обсязі, тому його протиправні дії слід кваліфікувати за ст. 190 ч.2 КК України.

Докази вчинення злочину в стані неосудності або обмеженої осудності суду не надано, тому обвинувачений підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні на суворому покаранні не наполягала, з урахуванням пом'якшуючих обставин та відомостей про особу, просила визнати обвинуваченого винуватим та призначити покарання у виді штрафу.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме: працює, має утриманців, позитивно характеризується, під наглядом у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг та нарікань не надходило, має пенсійний вік, злочин вчинено вперше.

Суд визнає пом'якшуючими обставинами визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, примирення з потерпілим. Обставин, які обтяжують покарання, суд не вбачає.

Одночасно суд критично оцінює можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею його на поруки, оскільки на відміну від звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ст.ст.45, 46, 49 КК України розглядуваний вид звільнення від кримінальної відповідальності не є імперативним: застосування ст.47 КК України - це право, а не обов'язок суду. Застосування ст. 47 КК України у даній справі не є виправданим оскільки, враховуючи значний розмір завданої шкоди, повторність вчинення злочинів, виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування щодо неї заходів кримінально-правової примусу.

Враховуючи розмір щомісячного доходу в сумі - 4249,75грн., обвинуваченому належить призначити покарання у вигляді штрафу.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченого в рамках кримінального провадження не застосовувались. Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень 00 копійок (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).

Речовий доказ - печатку ТОВ «Агрофірма Федька» (Код ЄДРПОУ 32079417) повернути особі уповноваженій згідно відомостей у ЄДРПОУ вчиняти дії від імені юридичної особи - ліквідатору ОСОБА_10.

Речовий доказ - металевий пенал з гумовою печаткою ФОП ОСОБА_1 повернути ОСОБА_10.

Речовий доказ грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США повернути власнику - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н (АДРЕСА_1, м.т. НОМЕР_2).

Документи, які визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів справи Постановою старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Сумській області Породько С.В. від 14.01.2013 року - зберігати в матеріалах справи.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільненні від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею на поруки колективу ТОВ «Східно - будівельне об'єднання» - відмовити.

Вирок суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Р.В. Міліціанов