Рішення № 30968324, 24.04.2013, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 1801/3789/12

Номер провадження 2/573/41/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

24 квітня 2013 року м. БілопілляБілопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді:Свиргуненко Ю. М.

при секретарі:Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, орган опіки і піклування Білопільської міської ради Сумської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2012 року ПАТ «Альфа Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги мотивував тим, що 25 травня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» придбав у ПАТ «Свдбанк» на підставі договору купівлі-продажу право вимоги за кредитними договорами. 15 червня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» продав ПАТ «Альфа Банк» право вимоги за кредитними договорами ПАТ «Сведбанк». Таким чином, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1801/0608/98-102 від 19 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 Миколаєвичем, на користь ПАТ «Альфа Банк». У звязку з викладеним, усі права кредитора за вказаним кредитним договором на даний час належать ПАТ «Альфа Банк».

На підставі кредитного договору №1801/0608/98-102 від 19 червня 2008 року ВАТ «Сведбанк» надав ОСОБА_1 кредит у сумі 50 000 доларів США на умовах повернення кредитних коштів і сплати процентів в сумі, в строки та на умовах що передбачені договором та графіком погашення кредиту.

В порушення вимог зазначеного вище кредитного договору відповідач зобовязання належним чином не виконує. У звязку з цим, станом на 01 листопада 2012 року у нього виникла заборгованість по кредиту у розмірі: 28 530, 66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 228 045 грн. 57 коп., основна заборгованість за кредитом, 1 741,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 13 918 грн. 45 коп., - заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 19,95 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 159 грн. 46 коп., штраф.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ОСОБА_4 передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» нерухоме майно, а саме, належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Комсомольська, 33, та земельну ділянку, що знаходиться за цією ж адресою, загальною площею 0,0807 га, кадастровий номер 5920610100:00:006:0738 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд.

Посилаючись на викладені вище обставини, ПАТ «Альфа Банк» звернувся до суду з даним позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки належні відповідачу житловий будинок та земельну ділянку шляхом проведення торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Альфа Банк» за довіреністю ОСОБА_5 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представники відповідача за довіреністю ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 проти позову заперечували. Суду пояснили, що до травня 2012 року включно відповідач належним чином виконував свої зобовязання за кредитним договором щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом. Вподальшому ОСОБА_1 був позбавлений можливості погашати заборгованість за кредитом у звязку з тим, що відділення ПАТ «Сведбанк» у м. Суми, в касу якого згідно п. 3.1 кредитного договору він повинен вносити кошти, було закрите. Про уступку боргу ПАТ «Альфа Банк» ОСОБА_1 у встановленому законом порядку повідомлений не був. Оскільки позивач не вичинив жодних дій, до вчинення яких відповідач не міг виконати своїх зобовязань, останній не вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, а тому вимога банку про дострокове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, у тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними.

Треті особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судове засідання не зявились, хоча належним чином були сповіщені про час, день і місце розгляду справи, причин неявки не повідомили.

Представник третьої особи органу опіки і піклування Білопільської міської ради Сумської області у судове засідання також не зявився. Білопільський міський голова надіслав до суду листа про розгляд справи без участі представника органу опіки і піклування, у задоволенні позову щодо звернення стягнення на житловий будинок відповідача просив відмовити, оскільки в ньому проживає неповнолітня дитина.

Заслухавши представників сторін, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Зі змісту ч. 1 ст. 530 ЦК України випливає, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 536 ЦПК України за користування грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

За змістом ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1801/0608/98-102, відповідно до розділу 1 якого останньому надано кредит у сумі 50 000 доларів США на строк з 19 червня 2008 року по 18 червня 2018 року на умовах сплати 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

У відповідності до п. 3.1, 3.3 розділу 3 кредитного договору позичальник зобовязується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок №2203.1.0761900.01 щомісяця, через касу банку згідно додатку №1, що є невідємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених п. 3.8, 3.9 та 5.14 даного договору, тобто вразі зміни строку виконання зобовязань за цим договором, виникнення у позичальника права вимоги виконання зобовязань та вразі незгоди позичальника з новим розміром процентної ставки. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з 01 по 10 число включно за попередній та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків №2208.6.0761900.01 через касу банку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший банківський день. Проценти за користування кредитом вважаються простроченими наступного дня після терміну їх сплати, визначеного цим пунктом (а. с. 5-9, т. 1).

Кредитний договір №1801/0608/98-102 від 19 червня 2008 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 і уповноваженим представником ВАТ «Сведбанк» після досягнення згоди по всім їх істотним умовам і відповідачем не оспорюється.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено і сторонами в справі не оспорюється, що між відповідачем ОСОБА_1 і ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого вподальшому став ПАТ «Сведбанк», що також визнано сторонами, виникли кредитні правовідносини.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобовязанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

З наявної в матеріалах справи виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» вбачається, що продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги та прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (а. с. 36, т. 1).

Однак, зазначений вище доказ, яким позивач обґрунтовує свої доводи стосовно виникнення у нього права вимоги до відповідача за кредитним договором №1801/0608/98-102 від 19 червня 2008 року, суд не приймає до уваги і оцінює критично, враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною першою статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази подаються, як правило, в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Наявна в матеріалах цивільної справи виписка з договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», хоча, нібито й надрукована на нотаріальному бланку, але належним чином не завірена. Крім цього, з їх змісту не можливо зробити безперечний висновок стосовно того, що ПАТ «Дельта Банк» набув у ПАТ «Сведбанк» право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору №1801/0608/98-102 від 19 червня 2008 року, укладеному між відповідачем і ВАТ «Сведбанк», у розмірі, вказаному позивачем у розрахунку заборгованості, яке вподальшому продав ПАТ «Альфа Банк».

За клопотанням представника відповідача і на пропозицію суду позивач не надав оригінал вищевказаного документу для огляду в судовому засіданні, посилаючись на його відсутність.

Договір купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» і Публічним акціонерним товариством «Альфа Банк», наданий позивачем на підтвердження своїх доводів щодо набуття права вимоги до позивача сам по собі не є безперечним доказом того, що ПАТ «Альфа Банк» набув право вимоги до ОСОБА_1 саме в тому розмірі, який останній повинен був повернути кредитодавцю ПАТ «Сведбанк». Оскільки, в судовому засіданні доведено не було, чи придбавав ПАТ «Дельта Банк» у ПАТ «Сведбанк» право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № №1801/0608/98-102 від 19 червня 2008 року і в якій сумі (а. с. 1 155, т. 2).

Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Сведбанк» всупереч вимогам ч. 2 ст. 516 ЦК України не повідомляв позивача про заміну кредитора у зобовязанні на ПАТ «Дельта банк». Докази цього в матеріалах справи відсутні.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про відступлення від 18 червня 2012 року також вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» спільно з ПАТ «Альфа Банк» повідомляли ОСОБА_1 про те, що первісним кредитором на користь нового кредитора було відступлено право вимоги за кредитним договором, договором іпотеки, (договором застави та (або) поруки) вказаними у додатку А до цього повідомлення (а. с. 105-106).

Проте, з вказаного повідомлення, не зрозуміло взагалі, за яким саме кредитним договором ПАТ «Альфа банк» набув право вимоги до ОСОБА_1 Додаток А, про який йде мова в повідомленні, суду не наданий, що викликає сумніви в його існуванні і направленні відповідачу.

Доказів належного вручення вищевказаного повідомлення відповідачу всупереч ст. 60 ЦПК України позивачем не надано. Наявний в матеріалах справи список згрупованих рекомендованих відправлень не є безперечним доказом того, що відповідач отримав вищевказане повідомлення (а. с. 107-108).

Згідно ч. ч. 1-5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню; відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

У відповідності до ч. ч. 1 3 статті 24 вказаного Закону відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Судом також встановлено, що 19 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» в забезпечення виконання зобовязання по кредитному договору №1801/0608/98-102 було укладеного іпотечний договір №1801/0608/98-102-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №949, згідно якого відповідач передав в іпотеку банку житловий будинок з надвірними господарськими спорудами під №33, що знаходиться в м. Білопілля Сумської області по вул. Комсомольській, який належить йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 квітня 2004 року, виданого виконавчим комітетом Білопільської міської ради, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 квітня 2004 року.

У відповідності до п 3 іпотечного договору предмет іпотеки складається з житлового будинку з прибудовою і мансардою, житловою площею 103, 20 кв. м, загальною площею 154, 70 кв. м, літньої кухні (літера Б), деревяної, обкладеної цеглою, прибудови (літера б), деревяної, обкладеної цеглою, сараю (літера В), цегляного, гаража (літера Г), металевого та огорожі (№1-4), залізної, цегляної, загальною вартістю згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно Білопільської госпрозрахункової виробничої дільниці у складі у складі КП «Сумське міське БТІ» №19173082 від 12 червня 2008 року 204 614 грн.

З пункту 5 іпотечного договору вбачається, що сторони договору оцінили предмет іпотеки в 63 700 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення договору становило у еквіваленті 309 161 грн. 58 коп.

У відповідності до п. 17 іпотечного договору усі зміни та доповнення до цього договору дійсні за умови, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами (а. с. 21-22, 24-29, т. 1).

19 грудня 2008 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Сведбанк» було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору №1802/0608/98-102-Z-1 від 19 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №1696, яким внесено зміни до п. 2 іпотечного договору, зокрема, на забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором №1801/0608/98-102 від 19 червня 2008 року відповідач передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» окрім житлового будинку з надвірними господарськими спорудами і земельну ділянку, загальною площею 0,0807 га, кадастровий номер 59206110100:00:006:0738, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №370412, виданого Білопільською міською радою Сумської області 27 листопада 2008 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010862602992, вартістю згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного приватним підприємством Експертно-консультаційний центр «Альянс 2000» від 18 грудня 2008 року, 2 393 доларів США 77 центів, що за курсом Національного Банку України на день укладання цього договору становила у еквіваленті 18 860 грн.

Згідно п. 5 договору про внесення змін до іпотечного договору сторони договору оцінили предмет іпотеки, зокрема земельну ділянку, в 2 393 доларів США 77 центів, що за курсом Національного Банку України на день укладання цього договору становила у еквіваленті 18 860 грн. (а. с. 23, 30, т. 1).

Крім цього, з наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна вбачається, що іпотекодержателем житлового будинку, що знаходиться в м. Білопіллі Сумської області по вул. Комсомольській, 33 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, кадастровий номер 5920610100:00:006:0738, що знаходиться за цією ж адресою, є ВАТ «Сведбанк» (а. с. 31-32, т. 1).

Доказів того, що на момент звернення з даним позовом до суду позивач набув право вимоги за іпотечним договором №1801/0608/98-102-Z-1 від 19 червня 2008 року та договором про внесення змін до іпотечного договору від 19 грудня 2008 року з дотриманням вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку» суду не надано.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін, зміни в частині заміни іпотекодержателя до іпотечного договору в письмовій формі не вносились.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, позивач, всупереч ст. 60 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження свого права вимоги до відповідача, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Та у розмірі, вказаному у позовній заяві

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1801/0608/98-102 від 19 червня 2008 року, укладеному між відповідачем і ВАТ «Сведбанк», у загальному розмірі 30 291 доларів США 94 центи, що у перерахунку в національну валюту за офіційним курсом Національного Банку України станом на 01 листопада 2012 року еквівалентно 242 123 грн. 48 коп. у звязку з необґрунтованістю позовних вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. 509, п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. ст. 513, 516, ч. 2 ст. 517, ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 536, ст. 599, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1052 ЦК України, ч. 1-5 ст. 3, ч. 1 ст. 19, ч. 1-3 ст. 24 Закону України Про іпотеку, ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 79, 80, 81, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовну Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, орган опіки і піклування Білопільської міської ради Сумської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Справа № 1801/3789/12

Номер провадження 2/573/41/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

24 квітня 2013 року м. БілопілляБілопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді:Свиргуненко Ю. М.

при секретарі:Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, орган опіки і піклування Білопільської міської ради Сумської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи, що для викладення доводів та обґрутнувань сторін потребується значний час суд вирішив оголиси вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 26 квітня 2013 року.

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовну Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, орган опіки і піклування Білопільської міської ради Сумської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: