Рішення № 30966448, 21.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2013 р. Справа №917/133/13-г

За позовом Приватного підприємства "Гамма-55", м. Харків

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", с.Майорщина

про стягнення грошових коштів у сумі 10 588 880,67 грн.

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Данієлян Г.Р.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Полежаєва І.В.

від відповідача: Іванченко Ю.М.

від третьої особи: Болтік А.С.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (21.03.2013р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 10 588 880,67 грн., з них - 10 573 280,75 грн. основної заборгованості згідно договору про відступлення права вимоги №15/06 від 15.06.2012р., 15 599,92 грн. - три проценти річних.

Позивач на задоволенні позову наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по поверненню грошових коштів, отриманих за договорами безвідсоткової позики (та додаткових угод до них).

Відповідач відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні його представник позов визнав ( про це також вказується у заяві про надання розстрочки виконання рішення суду). Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців. Позивач проти надання розстрочки виконання рішення суду категорично заперечує.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, просить суд задовольнити позовні вимоги, проти розстрочки виконання рішення заперечує.

Крім того, відповідачем надано суду письмову заяву про продовження строку вирішення спору в порядку ч.3 ст.69 ГПК України. Представники позивача та третьої особи проти продовження строку розгляду спору заперечують. Суд звертає увагу відповідача на те, що ним уже заявлялося аналогічне клопотання, ухвалою від 05.03.2013р. у його задоволенні відмовлено. Стаття 69 ГПК України надає право суду (а не встановлює обов"язок для нього) за клопотанням сторони продовжувати строк вирішення спору ухвалою на 15 днів у виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду спору. У даному випадку, враховуючи усі обставини справи у їх сукупності, суд не вбачає підстав для продовження строку вирішення даного спору та відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив:

15 червня 2012 року було укладено договір відступлення права вимоги № 15/06 (надалі Договір, копія - арк. спр. 10, оригінал оглянуто судом у засіданні) між Данієляном Геворгом Роміковичем (третя особа, іменується по договору як «Первісний кредитор») з однієї сторони, приватною фірмою «Гамма-55» (позивач, іменується по договору «Новий кредитор») з іншої сторони, та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (відповідач, іменується по договору «Боржник»), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором по зобов"язанням, що випливають з:

1) Договору безвідсоткової позики від 27.05.2011 року, Додаткової угоди № 1 від 30.12.2011 року до нього (арк. спр. 12-13);

2) Договору безвідсоткової позики від 15.07.2011 року, Додаткової угоди № 1 від 30.12.2011 року до нього (арк. спр. 14-15);

3) Договору позики №1 від 08.05.2012 року (арк. спр. 16);

4) Договору позики від 07.06.2012 року (арк. спр. -17) (п.1 Договору).

Відповідно до ч.2 п. 2 договору на момент підписання сторонами даного договору, загальна сума зобов'язань боржника становить 14 223 280 (чотирнадцять мільйонів двісті двадцять три тисячі двісті вісімдесят) грн. 75 коп. До нового кредитора переходить зазначене вище право вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав за даним договором (п.2.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2012 року первісний кредитор Данієлян Г.Р. на виконання умов п.3 договору відступлення права вимоги № 15/06 від 15.06.2012 року, передав за актом прийому - передачі документів новому кредитору - приватній фірмі «Гамма - 55» оригінали договорів, на підставі яких у приватної фірми «Гамма-55» виникло право вимоги до боржника СТОВ «Прогрес» (арк. спр.11).

Відповідно до п. 6 договору боржник вважається повідомленим про відступлення права вимоги первісного кредитора новому кредитору з дня підписання цього договору. Крім того, очевидно, що відповідач був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, так як він був стороною по договору відступлення права вимоги № 15/06 від 15.06.2012 року.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та строк його дії визначається часом, достатнім для належного виконання цього договору сторонами (п.10-11 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію про погашення заборгованості за договором відступлення права вимоги № 15/06 від 15.06.2012 року до 31.12.2012 року.

Згідно матеріалів справи, відповідач зобов'язань щодо повернення грошових коштів в повному обсязі не виконав, повернув грошові кошти у сумі 3 650 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 10 573 280,75 грн. Факт наявності заборгованості та її розмір підтверджується повноважним представником відповідача у засіданні.

Крім того, позивач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 15 599,92 грн. три проценти річних з простроченої суми за період з 01.01.2013 - 18.01.2013 року.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 10 588 880,67 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між відповідачем та третьою особою виникли зобов'язання по договорах безвідсоткової позики, в силу яких, згідно ст. 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 10 573 280,75 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір відступлення права вимоги №15/06 від 15.06.2012 року, підписаний сторонами і третьою особою та скріплений печатками позивача та відповідача, докази надання позики відповідачу у повному обсязі (арк. спр. - 61-64, оригінали оглянуті у засіданні), Акт звірки взаємних рахунків за період 01.01.2012-09.01.2013 р. (арк.19 справи), підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який містить посилання на даний договір відступки права вимоги і відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту наявності у відповідача боргу перед позивачем в зазначеній сумі), тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга"; за результатами розрахунку суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних.

Відповідач позов визнав, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

Крім того, відповідачем 21.03.2013р. подано заяву про рострочку виконання рішення суду на 6 місяців (п.2 прохальної частини заяви запропоновано затвердити відповідний графік). У обгрунтування заяви відповідач посилається на складне фінансове становище, пов"язане з сезонністю господарської діяльності; вказує, що підприємство своєчасно сплачує податки до бюджету, надає допомогу в утриманні дитячих садків, шкіл, сільських клубів, вчасно сплачує заробітну плату працівникам, плату за оренду земельних ділянок, тощо (надані відповідні докази - довідки Управління агропромислового розвитку Гребінківського району Полтавської області).

Позивач проти задоволення заяви заперечує, звертає увагу суду, серед іншого, на наявність значної кредиторської заборгованості перед контрагентами, короткострокових кредитів банків на значну суму, інших поточних зобов"язань та довгострокових зобов"язань на суму 57 909 000,00 грн., надає витяг з балансу підприємства станом на 19.03.2013р. Третя особа підтримує позицію позивача.

Згідно ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому, підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення і ін.

У даному випадку відповідачем не вказано та не доведено конкретних обставин, що роблять неможливим або утруднюють виконання рішення суду (сама по собі значна сума позову у даному випадку не є такою обставиною); натомість заслуговують на увагу доводи позивача про те, що урахуванню підлягає не тільки тяжкий фінансовий стан відповідача, а і наявність значної кредиторської заборгованості у позивача. Судом також враховано, що справа розглядається у суді два місяці (при цьому кінцевий строк погашення заборгованості у повному обсязі встановлений 31.12.2012р.), за цей час жодних проплат у погашення заборгованості, яка, безперечно, є значною, відповідачем не здійснено. Суд, приймаючи до уваги доводи відповідача про тяжкий фінансовий стан та його наміри врегулювати спір у добровільному порядку, неодноразово відкладав розгляд справи для надання можливості відповідачу хоча б частково провести розрахунки з позивачем, проте цього зроблено не було.

На підставі викладеного, враховуючи всі обставини справи в сукупності, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення по даній справі (дана позиція суду підтверджується і судовою практикою, наприклад, постановами Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. у справі №21/150, №2/97 від 25.04.2012р., №2-5/3581-2009 від 05.06.2012р., та ін.).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (37420, Полтавська обл., Гребінківський район, с Майорщина, вул. Дзержинського, 1 А, код 21044481, р/р 26003530041 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489) на користь Приватної фірми "Гамма-55" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 27, кв. 2, код 24482251, р/р № 260073013432 в АКБ "Золоті ворота", м. Харків, МФО 351931) 10 573 280,75 грн. основного боргу, 15 599,92 грн. річних, 68 820,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про надання розстрочки виконання рішення суду на 6 місяців - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.03.2013 р.

Суддя О.С.Мацко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).