Ухвала суду № 3096573, 04.02.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДo:p>/o:p>

o:p>/o:p>

Головуючий суддя у 1-ій                                                                                            Справа № 5/392-АП

інстанції -  Проскуряков К.В.,

судді: Садовий І.В., Корсун В.Л.

Категорія статобліку –  2.11.1                                                                                                .

УХВАЛА

Іменем УКРАЇНИ

04 лютого 2009р.                                                                        м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя      Мірошниченко М.В.,

суддя                             Туркіна Л.П..,

суддя                             Проценко О.А..

при секретарі              Галоян О.Г.

за участю представників :

позивача:            Глущенко А.М., довіреність № 77 від 01.01.2009р.;

відповідача:        не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні              

апеляційну скаргу     Відкритого акціонерного товариства

                                      «Автотранспортне підприємство 12327», м. Запоріжжя

на постанову               господарського суду Запорізької області від 08.08.2008р.

у справі                        №  5/392-АП

за позовом                   Відкритого акціонерного товариства

                                      «Автотранспортне підприємство 12327», м. Запоріжжя

до відповідача            Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

                                       великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про                                визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                               ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 12327», м. Запоріжжя заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000441321/0 від 30.09.2005р., яким товариству визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 232715,00 грн., у т.ч.: 154566,00 грн. за основним платежем, 78149,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.08.2008р. у справі № 5/392-АП у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована наступними обставинами.

- підприємство у разі надання послуг з проживання у гуртожитку з отриманням плати за проживання повинно було включати їх до об’єкту оподаткування на загальних підставах. Підприємством до перевірки не надано розрахунки сум та їх обґрунтування, які працівники підприємства повинні сплатити в якості плати за проживання у гуртожитку, у зв’язку з чим відсутня можливість встановити факт продажу послуг з додатковим нарахуванням ПДВ, а тому підприємство при здійсненні операцій з продажу послуг проживання у гуртожитку повинно було нараховувати ПДВ у момент виникнення податкових зобов’язань по будь-якій події, що сталася раніше з урахуванням вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- при реалізації товару у березні 2005р. (прилад ППС-ГС) підприємство повинно було враховувати вимоги чинного законодавства України, здійснюючи реалізацію за ціною, яка є нижчою за фактичні витрати на їх придбання;

- позивач повинен був оподатковувати за ставкою 20 % отримані компенсації вартості перевезення пасажирів приміським пасажирським та автомобільним транспортом у межах району та відображати у рядку 1 розділу 1 «Податкові зобов’язання» податкової декларації з ПДВ;

- виконання рейсів на території України повинно оподатковуватись ПДВ на загальних підставах за ставкою 20%, а відтак не включення до складу податкових зобов’язань операцій по перевезенню пасажирів на митній території України призвело до заниження податкових зобов’язань на 74189,00 грн.;

- позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 400,00 грн. у травні 2005р., але не у квітні 2005р., як це було здійснено позивачем, оскільки податкова накладна б/н була виписана ВАТ «Запоріжавтотранс» у травні 2005р. – 16.05.2005р., а грошові кошти були перераховані позивачем на користь ВАТ «Запоріжавтотранс» платіжним дорученням № 80 від 16.05.2005р.;

- податкова накладна повинна містити усі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»; відсутність реквізитів податкової накладної не надає покупцю товару права на віднесення до податкового кредиту на підставі такої податкової накладної сум ПДВ;

- з питання про віднесення до податкового кредиту перевіряємого періоду сум ПДВ у розмірі 18492,00 грн., судом зазначено, що позивач мав право відносити до валових витрат та до складу податкового кредиту лише 50 % від суми понесених витрат;

- з питання завищення податкового кредиту у жовтні 2002р. на суму 2682,00 грн., судом зазначено, що оскільки відсутній факт придбання товарів (робіт, послуг), то і відсутні валові витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг), і як наслідок відсутні правові підстави для віднесення вказаної суми до податкового кредиту відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ВАТ «Автотранспортне підприємство 12327» подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. Гуртожиток використовується підприємством виключно для надання приміщень працівникам в якості постійного місця їх проживання, а отже плата за проживання у гуртожитку є платежем за оренду основного місця проживання орендаря (працівника підприємства). Таким чином, плата за проживання працівників у гуртожитку, що сплачується ними до каси, на розрахунковий рахунок підприємства та утримується з їх  заробітної плати, не є об’єктом оподаткування ПДВ, тобто податкове зобов’язання з ПДВ за 4 квартал 2002р. не занижено на суму 2388,33 грн.

Вимога щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання) наведена у абз. 12 ст.9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік». У зв’язку з тим, що до Закону України «Про податок на додану вартість» не внесено відповідних змін щодо визначення бази оподаткування ПДВ на рівні не нижче, ніж фактичні витрати на виготовлення (придбання), сума податкових зобов’язань з ПДВ, донарахована податковими органами у березі 2005р. в сумі 1298,67 грн., є необґрунтованою.

З урахуванням внесених змін в п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не може вважатися таким, що занижував податкові зобов’язання з ПДВ на суму 54486,00 грн.

Позивач не погоджується із висновком відповідача про заниження підприємством податкових зобов’язань на суму 74189,00 грн., оскільки Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачені перерахунки по кілометражу, а також відсутня методика перерахунку стосовно поставки транспортних послуг, наданих нерезидентам.

Позивач має право відобразити ПДВ у розмірі 400,00 грн. по податковій накладній б/н від 16.05.2005р., що виписана ВАТ «Запоріжавтотранс» за надані послуги у складі податкового кредиту звітного періоду за травень 2005р.; проте в акті не зроблено висновку щодо заниження податкового кредиту за травень 2005р. на суму 400,00 грн.

Позивач також не погоджується із висновком відповідача про завищення податкового кредиту на 629,50 грн., з посиланням на те, що витрати підприємства по сплаті податку підтверджені податковими накладними, у зв’язку з чим підприємством обґрунтовано включено ці витрати до податкового кредиту. Продукти харчування, придбані підприємством протягом перевіряємого періоду, використані не для забезпечення основної діяльності об’єкту соціальної інфраструктури, а для їх подальшого використання у власній господарській оподатковуваній діяльності, у зв’язку з чим позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 18491,81 грн. з вартості придбаних продуктів харчування.

Позивачем не отримано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від ТОВ «Велес Україна» на суму дебіторської заборгованості з перерахованого позивачем авансу в розмірі 16092,52 грн., щодо якої минув термін позовної давності, у зв’язку з чим підстави для коригування податкового кредиту на суму 2682,09 грн. відсутні.

Таким чином, на думку позивача, спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Просить  скасувати постанову суду першої інстанції від 08.08.2008р. та прийняти  нове рішення  про задоволення позовних вимог.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, відповідач у справі, в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується із викладеними в ній доводами, вказуючи на те, що висновки акту перевірки не суперечать вимогам чинного законодавства, а оскаржувана постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 04.02.2009р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе на підставі ч.4 ст. 196 КАС України розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Справа призначена до апеляційного розгляду та розглянута колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою  комплексу «Оберіг».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 04.02.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі була проведена виїзна планова перевірка з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Автотранспортне підприємство 12327» за період з 01.10.2002р. по 30.06.2005р. За наслідками перевірки контролюючим органом складений акт №27/08-07/03114170 від 23.09.2005р.

В п.3.5.2.1 акту перевірки зазначено, що перевіркою наказів касової книги та прибуткових касових ордерів, первинних банківських документів, відомостей нарахування заробітної плати, особових рахунків нарахувань, заробітної плати працівникам, обігових відомостей по бухгалтерських рахунках 763 «розрахунки по квартплаті», 671 «Податкове зобов’язання», 681 «Податок на додану вартість», реєстрів податкових накладних до книг обліку продажу товарів (робіт, послуг), податкових декларацій з ПДВ ВАТ «АТП 12327», у перевіряємому періоді встановлено, що підприємство отримувало до каси, на розрахунковий рахунок та утримувало з заробітної плати працівників грошові кошти в якості плати за проживання у гуртожитку. Підприємством до перевірки не надано розрахунки та їх обґрунтування , які працівники підприємства повинні сплатити в якості плати за проживання у гуртожитку, у зв’язку з чим відсутня можливість встановити факт продажу послуг з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Перевіркою документів бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що підприємством в момент виникнення податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні оподатковуваних операцій з продажу послуг проживання у гуртожитку не нараховувався податок на додану вартість та не складалися податкові накладні.  Таким чином, підприємством внаслідок порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено базу оподаткування за 4-й квартал 2002 року на вартість проживання у гуртожитку у розмірі 11941,64 грн., що призвело до порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобов’язань на 2388,33 грн., у тому числі за жовтень 2002 року на суму 826,00 грн.; листопад 2002 року на 790,33 грн.; за грудень 2002 року на 772,00 грн.

Перевіркою первинних документів (видаткових накладних, рахунків, прибуткових касових ордерів, платіжних доручень), інвентарних карток основних засобів, журналу – ордеру № 11 по бухгалтерському рахунку 460 «Реалізація», журналу-ордеру № 8 за бухгалтерським рахунком 671 «Податкові зобов’язання», реєстрів податкових накладних до книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), журналу-ордеру № 13 по відповідних субрахунках бухгалтерського рахунку 10 «Основні засоби», відомостей аналітичного обліку по відповідних субрахунках бухгалтерського рахунку 10 «Основні засоби», податкових декларацій з ПДВ ВАТ «АТП 12327», у перевіряємому періоді встановлено, що у березні 2005р. підприємство здійснювало реалізацію основних засобів юридичним особам – платникам ПДВ та фізичним особам. При перевірці правильності визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки основних засобів встановлені факти реалізації підприємством основних засобів фізичним особам та суб’єктам підприємницької діяльності – платникам ПДВ за цінами, які є нижчими за фактичні витрати на їх придбання. Таким чином, підприємство на порушення абз. 12 ст.9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» занизило базу оподаткування за 1 квартал 2005р. на 6493,35 грн., що призвело до порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобов’язань за березень 2005р. на 1298,67 грн.

В п. 3.5.2.7 акту перевірки зазначено, що перевіркою первинних банківських документів, обігових відомостей по бухгалтерських рахунках 510 «Розрахунковий рахунок», 511 «Бюджетний рахунок», 962 «Дотація з місцевого бюджету на відшкодування пільг на проїзд», 671 «Податкове зобов’язання», 681 «Податок на додану вартість», реєстрів податкових накладних до книг обліку продажу товарів (робіт, послуг), податкових декларацій з ПДВ ВАТ «АТП 12327» у перевіряємому періоді встановлено, що підприємство отримувало з Державного бюджету дотації на покриття збитків від перевезення пасажирським транспортом пільгових категорій громадян, у т.ч. від районних бюджетів області – на покриття збитків від перевезення пільгових категорій громадян приміським пасажирським транспортом. Таким чином, в порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість» та в порушення п. 5 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» у перевіряємому періоді  підприємство занизило податок на додану вартість на 54486,00 грн.

В п. 3.5.2.8 акту перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ВАТ «АТП 12327» надавало транспортні послуги з перевезення пасажирів від Запоріжжя до Ростова-на Дону; від Запоріжжя до Таганрогу; від Запоріжжя до Старого Осколу; від Запоріжжя до Корочі; від Запоріжжя до Губіна; від Запоріжжя до Бєлгорода та від цих мст, розташованих на території Росії, до Запоріжжя та інших населених пунктів, розташованих у межах митної території України. В порушення п.п. 6.2.4 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ «АТП 12327» не обчислювало податок на додану вартість за ставкою 20% при виконанні зворотних рейсів із Росії від митного кордону України до населених пунктів, розташованих на території України,  в результаті чого занижено оподатковуваний оборот на 74189,00 грн..

В п. 3.5.3 акту перевірки зазначено, що перевіркою реєстрів до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) встановлено, що до складу податкового кредиту звітного періоду за квітень 2005 року підприємством включено ПДВ у розмірі 400,00 грн. по податковій накладній б/н від 16.05.2005 року, виписаній ВАТ «Запоріжавтотранс» за надані послуги «перевірка відповідності конструкції дорожнього транспортного засобу». Як свідчать первинні банківські документи та данні обігової відомості по бухгалтерському рахунку 762 «Розрахунки з різними організаціями» ВАТ «АТП 12327», згідно до платіжного доручення № 80 від 16.05.2005 р. перераховано грошові кошти на адресу ВАТ «Запоріжавтотранс» на загальну суму 2400,00 грн., (у т.ч. ПДВ 400грн). Таким чином, підприємством в порушення п.п. 7.4.1.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно віднесено до податкового кредиту звітного періоду квітень 2005 року суму ПДВ у розмірі 400,00 грн., що сплачена у звітному періоді травень 2005 року, що призвело до завищення дозволеного податкового кредиту за квітень 2005 року на 400,00 грн..

При перевірці наявності та порядку заповнення податкових накладних, які включені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), встановлено, що підприємством до складу дозволеного податкового кредиту звітних періодів включені суми ПДВ по податковим накладним, які заповнені з порушенням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, підприємство в деклараціях за перевіряємий період, не маючи відповідних підстав,  передбачених п.п. 7.2.1 та п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», включило до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 629,50 грн. Наведене порушення призвело до завищення дозволеного податкового кредиту на 629,50 грн.

Перевіркою звітів по їдальні, обігової відомості обліку продуктів (по бухгалтерському рахунку 601 «Розрахунки з постачальниками продуктів»), журналу-ордеру № 6/с за бухгалтерським рахунком 601 «Розрахунки з постачальниками продуктів», первинних документів (накладних від постачальників продуктів, актів закупівлі продуктів, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), даних обігової відомості за бухгалтерським рахунком 051 «Продукти їдальні», 291 «Їдальня», 260 «Загальновиробничі витрати» встановлено, що у перевіряємому періоді підприємством придбавалися продукти харчування, які використовувалися для забезпечення основної діяльності їдальні, а саме: для виготовлення готових блюд з метою організації харчування працівників ВАТ «АТП 12327»,  для організації спецхарчування відповідних категорій працівників ВАТ «АТП 12327» та для організації представницьких обідів. Вказане порушення призвело до завищення дозволеного податкового кредиту перевіряємого періоду на 18491,81 грн.

Перевіркою даних журналу-ордеру № 6 по бухгалтерському рахунку 600 «Розрахунки з постачальниками» встановлено, що у перевіряємому періоді підприємством проведено списання на збитки дебіторської заборгованості ТОВ «Велес Україна» щодо виданого у серпні 1999р. авансу у розмірі 16092,52 грн. Зазначена дебіторська заборгованість визначена підприємством як така, щодо якої минув термін позовної давності. Оскільки по взаємовідносинах з ТОВ «Велес Україна» не відбулося факту продажу товарів (робіт, послуг), то відсутній факт придбання товарів (робіт, послуг). Отже, на підприємстві відсутні валові витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг), у зв’язку з чим підприємство не має права на податковий кредит. Під час перевірки встановлено, що в податковому обліку звітного періоду – жовтень 2002р. підприємством не здійснено коригування податкового кредиту у зв’язку з відсутністю витрат, пов’язаних з придбанням товарів (робіт, послуг). На усний запит перевіряючих осіб про надання первинних документів та регістрів бухгалтерського та податкового обліку для перевірки обставин виникнення заборгованості, а саме – чи був включений ПДВ з вартості оприбуткованих товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту, підприємством документі не надані. Таким чином, підприємством в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не проведено коригування податкового кредиту у розмірі 2682,09 грн. з суми дебіторської заборгованості ТОВ «Велес України», щодо якої минув термін позовної давності. Наведене порушення призвело до завищення дозволеного податкового кредиту за жовтень 2002р. на 2682,09 грн.

На підставі акта перевірки № 27/08-07/03114170 від 23.09.2005р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000441321/0 від 30.09.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 232715,00 грн., у т.ч. за основним платежем 154566,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 78149,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

В силу п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

На підставі наведених норм Закону, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що підприємство у разі надання послуг з проживання у гуртожитку з отриманням плати за проживання повинно було включати їх до об’єкту оподаткування на загальних підставах. Таким чином, правомірним є висновок податкового органу щодо заниження бази оподаткування за 4 квартал 2002р. вартості проживання у гуртожитку в розмірі 11941,64 грн., що призвело до порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобов’язань на 2388,33 грн.

Пунктом 31 ст.73 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» зупинено на 2005р. дію пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з абз. 12 ст.9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки).

Таким чином, з урахуванням наведеної норми, слід погодитися з висновком податкового органу про порушення позивачем абз. 12 ст.9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та висновком про безпідставне заниження підприємством бази оподаткування ПДВ на 6493,35 грн. у 1 кварталі 2005р., що призвело до заниження податкових зобов’язань за березень 2005р. на 1298,67 грн.

Пунктом 5 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» визначено, що з 1 жовтня 1998 року операції з надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, операції з продажу імпортованого газу населенню та бюджетним організаціям підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків бази оподаткування, визначеної згідно із законодавством.

Згідно з п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

В порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» позивач у перевіряємому періоді занизив податок на додану вартість на 54486,00 грн., що виявилось у не оподаткуванні за ставкою 20 % отриманих компенсацій вартості перевезення пасажирів приміським пасажирським та автомобільним транспортом у межах району.

У відповідності з п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладанням договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом  5.15  цього Закону.

В порушення п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не обчислював  податок на додану вартість за ставкою 20 % при виконанні зворотних рейсів із Росії від митного кордону України до населених пунктів, розташованих на території України, внаслідок чого занижено податкові зобов’язання у перевіряємому періоді на 74189,00 грн.

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна б/н була виписана ВАТ «Запоріжавтотранс» 16.05.2005р., а грошові кошти були перераховані позивачем на користь ВАТ «Запоріжавтотранс» платіжним дорученням № 80 від 16.05.2005р. на загальну суму 2400,00 грн., у т.ч. ПДВ – 400,00 грн. Таким чином, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту звітного періоду квітень 2005р. суму ПДВ у розмірі 400,00 грн., що сплачена у звітному періоді травень 2005р.

Згідно з п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Перевіркою встановлено, що підприємством до складу дозволеного податкового кредиту звітних періодів включені суми ПДВ по податковим накладним, які заповнені з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 наведеного Закону. Таким чином, є вірним висновок відповідача про безпідставне завищення позивачем дозволеного податкового кредиту на 629,50 грн.

Пунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Проаналізувавши положення п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент перевіряємих періодів, судом першої інстанції вірно зазначено, що у 2002р. до валових витрат підприємство мого відносити лише витрати на утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури, а саме: приміщень, що використовуються для організації харчування працівників ВАТ «АТП 12327», а не витрати на придбання продуктів харчування. У 2003 – 2005 роках до валових витрат позивач міг відносити не лише витрати на утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури, а й витрати на забезпечення основної діяльності таких об’єктів, як зокрема витрати на придбання продуктів харчування. При цьому, з питання формування у 2003 – 2005 роках валових витрат та податкового кредиту, з урахуванням п.16 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судом обґрунтовано вказано на можливість віднесення до валових витрат та до складу податкового кредиту лише 50 % від суми понесених витрат.

Пунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді підприємством проведено списання на збитки дебіторської заборгованості ТОВ «Велес Україна» щодо виданого у серпні 1999р. авансу у розмірі 16092,52 грн. Зазначена дебіторська заборгованість визначена підприємством як така, щодо якої минув термін позовної давності. Оскільки по взаємовідносинах з ТОВ «Велес Україна» не відбулося факту продажу товарів (робіт, послуг), то відсутній факт придбання товарів (робіт, послуг). Отже, на підприємстві відсутні валові витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг), у зв’язку з чим підприємство не має права на податковий кредит.

Отже, підприємством в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не проведено коригування податкового кредиту у розмірі 2682,09 грн. з суми дебіторської заборгованості ТОВ «Велес Україна», щодо якої минув термін позовної давності, що призвело до завищення дозволеного податкового кредиту за жовтень 2002р. на 2682,09 грн.

Проаналізувавши наведені вище обставини справи, колегія суддів зазначає, що підставами для визнання акта недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не були доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. В той же час відповідачем доведена правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Запорізької області відсутні.

Керуючисьст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                       

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12327», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 08.08.2008р. у справі № 5/392-АП залишити без змін.

            Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця  до адміністративного суду касаційної інстанції.

            Повний текст ухвали виготовлено – 09.02.2009р.

           Головуючий суддя                                                           М.В. Мірошниченко

                               Суддя                                                            Л.П. Туркіна

                                 Суддя                                                            О.А. Проценко