Рішення № 30965387, 18.04.2013, Приморський районний суд м. Одеси

18.04.2013

Справа № 1522/7608/12

Індекс 2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Єршової Л.С.,

при секретарі Бондаревій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на користь неповнолітнього ОСОБА_3, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 6320,00 гривень, стягнути недоплачену суму фінансів за 2007 рік 63360,00 грн., за 2008 рік 60156,00 грн., за 2009 рік 62000,00 грн.

В подальшому позивачка до початку розгляду судом справи по суті подала до суду позовну заяву, в якій просила суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 по ухиленню від належного матеріального забезпечення свого малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 29 грудня 2006 року дати розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_2 борг в сумі 116526,00 грн. за три роки недоплати своєму малолітньому сину ОСОБА_3 на користь його матері ОСОБА_1, призначити виплату аліментів з ОСОБА_2 ОСОБА_3 у розмірі 3810,00 грн. на користь його матері ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 грудня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвали шлюб. Відповідач зобов`язувався брати участь в утриманні спільної дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, але матеріальну допомогу надає у недостатньому розмірі

З розрахунку, наведеного в позовній заяві (а.с. 110-114), витрати на утримання малолітнього ОСОБА_3 складаються з оплати занять музикою, верховою їздою, плаванням, танцями, карате, витрат на школу, харчування, одяг, оздоровлення, участь у змаганнях та оплати комунальних послуг та в цілому становлять 7620,00 грн. на місяць. За 2011 рік витрати склали 7620,00 грн. х 12 =91440,00 грн., тобто 45720,00 грн. на одного з батьків, а ОСОБА_2 виплатив 10256,00 грн., за 2012 рік ОСОБА_2 виплатив 3500,00 грн.

Посилаючись на ч. 2 ст. 191 СК України та ст. 69 ЦПК України, позивачка вважає, що ОСОБА_2 тривалий час скривав від неї свої дійсні доходи, а в подальшому взагалі переоформив бізнес на свою нову дружину, а тому повинен виплатити їй аліменти на утримання дитини за останні три роки у розмірі 116526,00 грн., а саме: 35464,00 грн. борг за 2011 рік, 42220,00 грн. борг за 2012 рік, 38842,00 грн. середня щорічна сума боргу.

Враховуючи викладене, позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом.

Позивачка у судове засідання з`явилась, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, представник позивачки після початку судом розгляду справи по суті у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що у дійсності дитина вже не відвідує такої кількості секцій та кружків, відповідач постійно надавав та продовжує надавати дитині матеріальну допомогу, але ОСОБА_2 має нерегулярний та мінливий дохід, тому просила суд призначити аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі, а в іншій частині позовних вимог відмовити. Також представник відповідача надала до суду письмові заперечення (а.с. 244-251).

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до вимог ст. 16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обрання неналежного способу захисту може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Порушення батьками або одним з батьків обов`язку утримувати дитину відновлюється шляхом подання до суду позову про стягнення аліментів, що передбачено ч. 3 ст. 181 СК України. Такого способу захисту порушеного права як визнання дій одного з батьків, що не сплачує аліменти, або в недостатньому обсязі надає матеріальну допомогу на утримання дитини, протиправними, чинним законодавством не передбачено.

Вищенаведене свідчить про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дій відповідача по ухиленню від належного матеріального забезпечення свого малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 29 грудня 2006 року дати розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, слід відмовити у зв`язку з обранням позивачкою неналежного способу захисту своїх прав.

Щодо вимог ОСОБА_1 призначити виплату аліментів з ОСОБА_2 ОСОБА_3 у розмірі 3810,00 грн. на користь його матері ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ) визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обовязок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обовязку, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про народження № 1366, свідоцтво про народження серії 1-ЖД №211946 (а.с. 11).

29.12.2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-ЖД №034046 (а.с. 10).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.12.2012 року (а.с. 132-135), зокрема, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з його матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 88), свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП (а.с. 89), свідоцтвом про сплату єдиного податку (а.с. 90), свідоцтвом платника єдиного податку (а.с. 91).

Як вбачається з матеріалів справи (лист ДПА в Одеській області від 29.08.2012 року №23354/9/18-0513, а.с. 96), ОСОБА_2 у 2011 році отримав дохід від підприємницької діяльності у розмірі 297290,00 грн.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_2 за 2012 рік, виданою ДПІ у Суворовському районі м.Одеси (а.с. 253), відповідач отримав дохід 224644,76 грн., при цьому з них основна сума доходу 183937,56 грн., була отримана ним у 1 півріччі 2012 року, що підтверджується вищевказаним листом ДПА в Одеській області від 29.08.2012 року №23354/9/18-0513 (а.с. 96).

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_2 за 1 квартал 2013 року, виданою ДПІ у Суворовському районі м.Одеси (а.с. 252), відповідач отримав дохід 10030,38 грн.

Таким чином, судом встановлено значне коливання розміру доходів відповідача. Зазначене також підтверджується деклараціями ОСОБА_2 про доходи за серпень 2012 року січень 2013 року (а.с. 231-236), відповідно до яких після сплати податків дохід ОСОБА_2 у серпні становив 3494,43 грн; у вересні - 1305,87 грн, у жовтні - 1877,05 грн, у листопаді - 3866,14 грн, у грудні - 2077,14 грн, у січні - 2241,93 грн.

Відповідно до пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, підприємницька діяльність ОСОБА_2 полягає у тому, що він займається розповсюдженням косметики «Оріфлейм», його дохід залежить від обсягу розповсюдженої косметики, тобто є нерегулярним та мінливим, залежить від багатьох факторів та ризиків, що є підставою для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з інформацією, наданою до суду Дочірнім підприємством «Оріфлейм Косметікс Україна» (а.с. 73), фізична особа ОСОБА_2 не є співробітником підприємства і не отримує заробітну плату на підприємстві. Підприємство працює з ОСОБА_2 на підставі укладених договорів, предметом яких є надання послуг по пошуку, залученню та керуванню потенційних покупців товарів підприємства. Відповідно з умовами зазначених договорів (а.с. 75-87), підприємство виплачує фізичній особі підприємцю винагороду, визначення та обсяги якої, а також схеми розрахунку, вказані в «загальних умовах визначення винагороди підприємцям», затверджених підприємством та розміщених, зокрема на інтернет-сайті підприємства. Підписанням цих договорів підприємець надав свою згоду на те, що сума його винагороди, розрахована у відповідності до «загальних умов визначення винагороди підприємцям», може бути скорегована в сторону зменшення або збільшення. З інформації, розміщеної на сайті підприємства (http://oriflame.pl.ua/biz_oriflame.html), вбачається, що дохід підприємця, який уклав договір з «Оріфлейм», залежить від обсягу продаж продукції компанії, зміни ціни на продукцію компанії, податкових ставок, кількості залучених до компанії консультантів тощо, тобто від об`єктивних та суб`єктивних факторів, зміну яких, як кожного окремо, так і у сукупності, підприємець передбачити не може, і цей дохід не можливо назвати постійним та очікуваним.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач з 2007 року регулярно (за деяким виключенням щомісячно) перераховував на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти на утримання дитини ОСОБА_3, що підтверджується розписками (а.с. 196, 229) та відповідними квитанціями (а.с. 154-228). В середньому ця сума дорівнювала 1500,00 гривень на місяць, але з березня 2012 року він почав перераховувати позивачці на рахунок суму, що дорівнює 500,00 гривень. Зменшення суми представник відповідача в судовому засіданні пояснила тим, що дохід її довірителя ще з 2 півріччя 2012 року різко зменшився і надавати синові допомогу на попередньому рівні він вже не має можливості.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу на утримання дитини, але у сторін існує спір щодо її розміру. Суд враховує, що за змістом ст. 181 СК України спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

Відповідно до ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як позивачка, так і представник відповідача у судовому засіданні висловили бажання щодо визначення розміру аліментів саме в твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що вид господарської діяльності, яким займається відповідач, обумовлює як нерегулярність його доходів, так і коливання їх розміру.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне у даному випадку визначити аліменти на утримання ОСОБА_3 саме в твердій грошовій сумі, проте вважає, що сума, яку просить стягувати щомісячно позивачка з відповідача є завищеною, і станом на теперішній час значно перевищує його дохід.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення, що закріплено у ст. 182 Сімейного кодексу України.

На підставі приписів зазначеної норми закону суд враховує, що 17.06.2008 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ЖД №079586 (а.с. 147). 5 серпня 2011 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народилися спільні діти - ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серії 1 -ЖД №280059, а.с. 148) та ОСОБА_7 (свідоцтво про народження серії 1-ЖД №280060, а.с. 149). Таким чином, на даний момент на утриманні ОСОБА_2 знаходиться сім'я із двома малолітніми дітьми.

Крім того, суд критично відноситься до тверджень позивачки, що вона несе великі витрати на кружки та секції, які відвідує дитина, оскільки відомості, надані сторонами у справі з цього приводу здебільшого є взаємовиключними.

Так позивачка, включаючи в розмір аліментів витрати на школу, надає до суду довідку ОСШ№ 50 (а.с. 259), в якій зазначається, що вона як мати дійсно здає батьківські внески в благодійний фонд школи, що взагалі суд не може розглядати як доказ витрат на дитину, оскільки внески до благодійного фонду, благодійництво відповідно до Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. В свою чергу, відповідно до довідки ОСШ №50 (а.с. 142), наданої до суду представником відповідача, ОСОБА_2 регулярно приходить в школу до дитини, допомагає класному керівнику у випуску тематичних плакатів, а також регулярно оплачує додаткове харчування ОСОБА_3 у шкільному буфеті.

В суму аліментів позивачка включає витрати на басейн у розмірі 250 грн. на місяць, та надає до суду довідку з фітнес-центру (а.с. 260), відповідно до якої дитина відвідує заняття з плавання. В свою чергу, представник відповідача надав до суду довідку, видану цим же фітнес центром (а.с. 143), відповідно до якої позивачка відвідувала фітнес клуб з 22 січня 2012 року по 22 липня 2012 року, а її син, ОСОБА_3 відвідував басейн безкоштовно.

Позивач також включає до розміру аліментів відвідування кінного клубу «Стетсон», та надає до суду тарифи на заняття в зазначеному клубі (а.с. 39), у цей же час відповідно до довідки №26 від 20.11.2012 року в період з 2004 по 2012 роки ОСОБА_3 даний клуб не відвідував (а.с. 144).

Крім того, у своїх позовних вимогах позивачка вказує на те, що вона оплачує заняття дитини у МЕОЦ «Мигдаль», проте, відповідно до відповіді на адвокатський запит №219 від 26.02.2013 (а.с. 256) зазначені заняття є безкоштовними.

Також суд враховує, що більшість з вищевказаних витрат по суті є витратами, пов`язаними з розвитком здібностей дитини, які у розумінні ст. 185 СК України є не аліментами, а додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами, а з вимогою про стягнення таких витрат позивачка до суду взагалі не зверталась, жодних квитанцій та чеків, які б підтверджували оплату нею таких витрат, до суду не надала.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 11.04.2007 року подарував ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, дані обставини підтверджуються договором дарування від 11.04.2007 року, який був зареєстрований в реєстрі за № 3-954 (а.с. 140). Таким чином, ОСОБА_2 відразу після розірвання шлюбу забезпечив свого сина житлом, що, хоч у даному випадку і не може в розумінні ст. 190 СК України стати підставою для припинення права на аліменти, але, на думку суду, може бути підставою для зменшення розміру аліментів.

За таких обставин, розглянувши вимогу ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, на підставі доказів наданих сторонами у справі, суд вважає можливим задовольнити її частково та стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 600,00 гривень щомісячно.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 116526,00 грн. за три роки недоплати коштів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 на користь його матері ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Аліментне правовідношення належить до відносних і має особистий, безоплатний і триваючий характер. Головною його метою є забезпечення утримання певної особи, а тому воно суттєво відрізняється від цивільного зобов'язання і має сімейно-правовий характер.

Слід зазначити, що законодавець не розрізняє поняття "утримання" та "аліменти", уживаючи їх як синоніми (ст.ст. 75, 78, 180, 181 СК України). Виходячи з приписів ст. 181 СК України, за своєю правовою природою аліменти на дитину є допомогою, що надається тим з батьків, хто проживає окремо, в грошовій і (або) натуральній формі, при цьому, зазначена допомога може надаватись як у добровільному, так і в примусовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні відповідач з моменту розірвання шлюбу з позивачкою, який по суті і став моментом, коли сторони почали проживати окремо, добровільно надає матеріальну допомогу на утримання сина. В свою чергу, розмір такої допомоги сторонами ніколи не узгоджувався, у судовому порядку питання щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 також розглядається вперше.

Враховуючи викладене, правові підстави для стягнення заборгованості по аліментах з ОСОБА_2 відсутні, оскільки по суті відсутній і сам борг.

При цьому суд зазначає, що посилання ОСОБА_1 у позові на ч. 2 ст. 191 СК України також є безпідставними, оскільки ця норма стосується не заборгованості зі сплати коштів на утримання дитини, а часу, з якого можуть бути присуджені аліменти судом. При цьому аліменти за минулий час, але не більше як за три роки, можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. ОСОБА_1 не тільки не надала до суду таких доказів, але і сама підтвердила в судовому засіданні, що відповідач матеріальну допомогу на утримання сина надавав, але вона, дізнавшись, що ОСОБА_2 отримує від підприємницької діяльності більш значні, ніж вона вважала раніше, доходи, зрозуміла, що ця допомога у порівнянні з такими доходами відповідача є недостатньою.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 116526,00 грн. за три роки недоплати коштів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 на користь його матері ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 184, 185 СК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними дії ОСОБА_2 по ухиленню від належного матеріального забезпечення свого малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 29 грудня 2006 року дати розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, стягнення з ОСОБА_2 борг в сумі 116526,00 грн. за три роки недоплати своєму малолітньому сину ОСОБА_3 на користь його матері ОСОБА_1, призначення виплати аліментів з ОСОБА_2 ОСОБА_3 у розмірі 3810,00 грн. на користь його матері ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, актовий запис про народження №1366, свідоцтво про народження серії 1-ЖД №211946, у розмірі 600,00 (шістсот) гривень щомісячно, починаючи з 30.03.2012 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме - до 22.09.2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.С. Єршова