Рішення № 30964747, 18.01.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/3051/2012

Провадження №2/1519/5470/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року місто ОСОБА_1

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

В обґрунтування власної позиції та підстав звернення до суду, сторона позивача посилалась на ті обставини, що ОСОБА_2 є власником автомобілю марки «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_1.

01 липня 2011 року відбулась ДТП за участю вказаного автомобілю під керуванням водія ОСОБА_2, а також автомобілю марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Вказана ДТП призвела до заподіяння механічних пошкоджень зазначеній власності позивача.

Сторона позивача вказувала, що в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідача ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що відшкодовувати заподіяну майнову шкоду, моральну шкоду, а також судові витрати повинен ОСОБА_3 як особа, що цієї шкоди завдала, у звязку з чим ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму майнової шкоди у розмірі 62747,66 гривень, суму моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень та загальну суму понесених судових витрат.

Позивач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені суду та забезпечені письмові докази, надавши виниклим між сторонами по справі правовідносинам належну правову оцінку, суд прийшов до висновку про обґрунтованість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Під час розгляду цивільної справи і на підставі присутніх в ній доказів, судом було встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобілю марки «Ніссан», 2008 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_3, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

01 липня 2011 року приблизно о 10 годині 50 хвилин на перехресті вулиці Житомирської та 4-го Житомирського провулку у місті Одесі відбулась ДТП за участю автомобілю марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобілю марки «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2

Згідно постанови Малиновського районного суду міста ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2011 року, суд встановив наявність в діях водія ОСОБА_3 порушення вимог Правил дорожнього руху України, у звязку з чим прийшов до висновку про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до судового рішення, ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені відповідного адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Дане судове рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Разом з тим, згідно постанови Малиновського районного суду міста ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення від 25 листопада 2011 року, суд встановив відсутність в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог Правил дорожнього руху України, у звязку з чим прийшов до висновку про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до судового рішення, провадження у відповідній справі було закрито з вказаних підстав. Дане судове рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Як регламентує ст. 61 ч.ч.1,3,4 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Крім того, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Водночас, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Спираючись на вказану норму процесуального закону, суд приходить до висновку, що згадана ДТП відбулась за наявності вини ОСОБА_3 та відсутності вини ОСОБА_2, вбачає дані факти встановленим та такими, що не підлягає подальшому доказуванню.

ДТП за участю вказаних автотранспортних засобів під керуванням наведених осіб призвела, зокрема, до заподіяння механічних пошкоджень автомобілю марки «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_1.

При предявлені позову в обґрунтування заявлених до стягнення грошових коштів, сторона позивача посилалась на Висновок №4637 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власникові автомобілю марки «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_1, складений судовим експертом ОСОБА_4 (свідоцтво №851 від 27.05.2007 року) від 29 липня 2011 року, згідно якого сума майнової шкоди, завданої власникові з урахуванням вартості відновлювального ремонту та коефіцієнту фізичного зносу складає 62747,66 гривень.

Як зазначає ст. 1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ч.ч.1,2 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, механізмів та обладнання. При цьому, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлює ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобовязані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.3 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

В процесі розгляду даної цивільної справи, вирішуючи питання про розмір належної до стягнення суми майнової шкоди та відповідно до встановлених фактичних обставин у справі, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає сума майнової шкоди у розмірі 62747,66 гривень.

В силу ст. 23 ч.ч.1,2,3,4 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до ст. 1167 ч.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розглядаючи подібні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд переконаний в необхідності розуміти під моральною шкодою будь-які втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних, зокрема фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, на думку суду, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема стану здоровя потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Адже, зважаючи на відповідні вимоги позивача суд визнає, що позивачу з боку ОСОБА_3 дійсно було заподіяно певної моральної шкоди, але суму компенсації, яку заявив до стягнення ОСОБА_2, суд вбачає надмірною. Спираючись на принцип виваженості, розумності і справедливості суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму компенсації заподіяної моральної шкоди, що полягла у стражданнях, яких останній зазнав у звязку із пошкодженням автотранспортного засобу у розмірі 2000,00 гривень.

Як наводить ст. 88 ч.ч.1,2 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Але якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином з огляду на часткове задоволення даного позову, суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пропорційну частку понесених судових витрати, а саме: суму оплаченого судового збору у розмірі (62747,66 + 2000,00) х 1 / 100 = 647,48 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму майнової шкоди у розмірі 62747,66 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму компенсації заподіяної моральної шкоди у розмірі 2000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пропорційну частку суми оплаченого судового збору у розмірі 647,48 гривень.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: