Рішення № 30961543, 23.04.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1334/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"23" квітня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Вуїва О.В., при секретарі - Кашарайло А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення в якому вказував, що 23 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем був укладений кредитний договір № NKVZGА00002796, відповідно до якого банк надав позичальнику на споживчі потреби та внесення страхових платежів кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в загальному розмірі 25 350 доларів США на строк до 22 серпня 2017 року, а останній зобовязався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 11,04 % річних від суми залишку заборгованості та щомісячно комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,20 % від суми кредиту.

Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є обовязок останнього сплачувати відсотки в підвищеному розмірі - 29,16 % річних та неустойку - пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше суми, еквівалентної 1 грн. за кожен день прострочення, а також право позивача вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

В порядку забезпечення виконання умов кредитного договору 23 серпня 2007 між банком та відповідачем було також укладено договір іпотеки за яким останній передав позивачу в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок за адресою: м. Вознесенськ, вул. Калініна, 30, вартістю за домовленістю сторін 151 500 грн.

В іпотечному договорі сторони передбачили й додаткову відповідальність ОСОБА_1 за порушення ним умов кредитного договору, а саме обовязок останнього сплатити за таке порушення неустойку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (боргу).

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії виконував не належним чином в звязку з чим станом на 05 березня 2013 року виникла заборгованість по кредитному договору, а саме:

-залишок боргу по кредиту та прострочена частина кредиту 19 089,44 доларів США;

-заборгованість по строковим та простроченим процентам за користування кредитом 7 361,03 долар США;

-заборгованість по простроченій комісії 1 334 долари США;

-нарахована пеня за порушення умов договору 5 272,32 долари США;

-нарахований штраф за порушення умов договору в загальному розмірі 1 684,13 долари США, а всього 34 740,92 доларів США, що в національній валюті України складає 277 579,94 грн.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, надавши банку право продажу майна від свого імені будь-якій особі з можливістю здійснювати будь-які дії та отримувати будь-які документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу будинку.

Також просив виселити відповідача та інших осіб, що проживають або зареєстровані в будинку, що є предметом іпотеки зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

В судове засідання представник позивача не зявився, проте направив на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, проте направив на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю.

Суд вважає за необхідне провести розгляд справи без участі представника позивача та відповідача, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до висновку про можливість часткового застосування передбачених ст. 174 ЦПК України наслідків визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання в частині нарахованої неустойки та виселення суперечить вимогам закону.

При цьому судом встановлено, що 23 серпня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач) уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № NKVZGА00002796 в якому сторони узгодили всі його умови.

З договору та інших письмових доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається те, що банк зобовязався видати, а в подальшому надав позичальнику на споживчі потреби та внесення страхових платежів кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в загальному розмірі 25 350 доларів США на строк до 22 серпня 2017 року

Зі своєї сторони позичальник зобовязався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 0,92 % на місяць (11,04 % річних) від суми залишку заборгованості та щомісячно комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,20 % від суми кредиту.

Згідно кредитного договору наслідками порушення його умов щодо своєчасного виконання зобовязань позичальником є сплата ним банку відсотків у підвищеному розмірі - 2,43 % на місяць (29,16 % річних), неустойки (пені) в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше суми, еквівалентної 1 грн. за кожен день прострочення, а також право банку вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

В забезпечення виконання умов кредитного договору в день його укладення між банком та відповідачем було також укладено договір іпотеки за яким останній передав позивачу в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок за адресою: м. Вознесенськ, вул. Калініна, 30, вартістю за домовленістю сторін 151 500 грн.

В іпотечному договорі сторони передбачили й додаткову відповідальність ОСОБА_1 за порушення ним умов кредитного договору, а саме обовязок останнього сплатити за таке порушення неустойку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (боргу).

В подальшому, а саме в листопаді 2008 року в звязку з подорожчанням грошових ресурсів позивач в односторонньому порядку частково змінив умови кредитного договору, а саме збільшив розмір процентної ставки до 13,08 % річних, а при порушенні позичальником умов договору - до 33,24 % річних.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії виконував не належним чином в звязку з чим станом на 05 березня 2013 року виникла заборгованість по кредитному договору, а саме:

-залишок боргу по кредиту та прострочена частина кредиту 19 089,44 доларів США;

-заборгованість по строковим та простроченим процентам за користування кредитом 7 361,03 долар США;

-заборгованість по простроченій комісії 1 334 долари США;

-нарахована пеня за порушення умов договору 5 272,32 долари США.

Факт укладення, умови договору, дії банку по зміні процентної ставки, а також розмір вказаної заборгованості сторонами не оспорюювався.

Разом з тим розмір заборгованості знайшов своє повне підтвердження відповідним розрахунком та іншими доказами (а.с. 6-11).

Що стосується нарахування позичальнику окрім пені також і штрафу, то суд виходить з того, що його нарахування умовами кредитного договору не передбачено.

Дійсно, можливість використання права банком на нарахування штрафу за порушення позичальником умов кредитного договору передбачене умовами укладеного між ними іпотечного договору.

Проте зі змісту кредитного та іпотечного договорів вбачається, що обовязок позичальника по сплаті неустойки у вигляді пені та штрафу є наслідком невиконання відповідачем одних й тих же зобовязань порушення порядку та строків повернення кредиту, сплати процентів або ж комісії.

В той же час пеня та штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності, одночасне стягнення за одне й те ж порушення позичальником умов договору одночасно штрафу та пені вказує на застосування кредитодавцем подвійної відповідальності за одне й те ж порушення, що не допускається законом, зокрема вимогами ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином суд вважає безпідставним нарахування штрафу, а тому не може погодитися з його включенням позивачем до суми боргу.

Судом встановлено, що несвоєчасне повернення коштів не звільнило позичальника від обовязку виконання зобовязання, водночас враховуючи характер та тривалість порушення банк відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.7 кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України набув право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту та внесення інших платежів, передбачених договором.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи в звязку з порушенням ОСОБА_1 своїх зобовязань, позивачем в січні 2013 року направлено позичальнику вимогу про усунення порушення, зокрема про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з попередженням останнього про можливість примусового стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Факт отримання такого повідомлення відповідачем не оспорюється.

Вимоги банку позичальником не виконані.

Відповідно до п.п. 1, 18, 24 іпотечного договору, що кореспондуються з положеннями ст. 7, ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст .41 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Спосіб звернення стягнення обирає іпотекодержатель.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися й на підставі рішення суду.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання, а також відшкодувати збитки та повернути інші витрати.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього закону або іншим передбаченим договором чи рішенням суду способом.

Враховуючи те, що сторони в іпотечному договорі досягли домовленості про те, що реалізація предмета іпотеки здійснюється в тому числі шляхом надання іпотекодержателю права на самостійну реалізацію цього майна шляхом укладення договору купівлі-продажу, а тому суд вважає за необхідне застосувати саме такий спосіб звернення стягнення.

Таким чином суд, зважаючи на узгоджену сторонами вартість предмета іпотеки, що є меншою загального розміру боргу, вважає, що для повного задоволення вимог кредитора за основним зобовязанням є необхідність звернення стягнення на житловий будинок за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Калініна, 30 з наданням можливості здійснювати іпотекодержателем будь-яких дій та отримання будь-яких документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу квартири.

Однак, враховуючи те, що з моменту укладення іпотечного договору ринок нерухомості на території України зазнав значних коливань, а тому з метою унеможливлення будь-яких зловживань суд вважає, що початкову (ринкову) вартість предмета іпотеки слід визначити субєкту оціночної діяльності.

Що стосується вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідача та інших мешканців квартири, що є предметом іпотеки зі зняттям їх з реєстраційного обліку, то суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З вищевказаних норм вбачається те, що виселенню підлягають особи, які зареєстровані або фактично проживають та користуються житловим приміщенням предметом іпотеки щодо якого розпочата процедура звернення стягнення (за винятком наймачів та членів їх сімей).

Такі особи повинні бути залучені до участі в справі, мають право висловлювати свої заперечення проти позову, тощо.

Обовязковою умовою є направлення іпотекодержателем або набувачем предмета іпотеки та отримання мешканцями вимоги про добровільне виселення, а також невиконання ними цієї вимоги.

Проте в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу в житловому будинку по вул. Калініна, 30 в м. Вознесенську не зареєстрований та не проживає.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що вказують на проживання чи користування цим приміщенням з боку відповідача або інших осіб.

Також в матеріалах справи відсутні достовірні відомості й щодо отримання, проте невиконання такими особами вимоги про виселення.

Тому за встановлених в своїй сукупності обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

В силу ст. 88 ЦПК України згідно розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 641,23 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKVZGА00002796 від 23 серпня 2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1, що утворилася станом на 05 березня 2013 року в розмірі 33 056 (тридцять три тисячі пятдесят шість) доларів 79 центів США, що еквівалентно 264 123 (двомстам шістдесяти чотирьом тисячам ста двадцяти трьом) гривням 75 копійкам та складається із:

-залишку боргу по кредиту та простроченої частини кредиту 19 089,44 доларів США;

-заборгованості по строковим та простроченим процентам за користування кредитом 7 361,03 долар США;

-заборгованості по простроченій комісії 1 334 долари США;

-нарахованої пені за порушення умов договору 5 272,32 долари США,

звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Калініна, 30, що складається з житлового будинку камяного, позначеного на плані літерою А-1, загальною площею 69,70 кв.м., житловою площею 51,80 кв.м.; котельної цегляної, позначеної на плані літерою Б-1; літньої кухні шлакової, позначеної на плані літерою В-1; погріба камяного, позначеного на плані літерою Б-1 п/д; сараю камяного, позначеного на плані літерою З-1; вбиральні цегляної, позначеної на плані літерою І-1; душу цегляного, позначеного на плані літерою К-1; огорожі №№1-2; споруди №3 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування житлового будинку з земельною ділянкою, посвідченого 13 серпня 2007 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_2, реєстр. №1088 та 17 серпня 2007 року зареєстрованого в КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №22, номер запису 3522 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №19876974.

Звернення стягнення на майно провести шляхом продажу вказаного майна Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з правом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем за початковою ціною, не нижчою ринкової вартості будинку, визначеної субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» з наданням банку права на здійснення будь-яких дій та отримання будь-яких документів, необхідних для укладення договору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 2 641 (дві тисячі шістсот сорок одну) гривню 23 копійки судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вуїв