Рішення № 30959665, 22.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2013р. Справа № 905/1311/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.,

при секретарі судового засідання Поповій С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Краматорського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Новолуганської селищної ради, с.Новолуганське та Державної екологічної інспекції у Донецькій області

до відповідача публічного акціонерного товариства «Центренерго» Вуглегірська теплова електрична станція, м. Київ

про стягнення збитків, заподіяних в результаті засмічення земельної ділянки у розмірі 5623,23 грн.

Представники сторін:

Прокурор: Осипенко Ю.С., за посв.

від позивача1: Висоцький А.С. за дов.

від позивача2: не з'явився

від відповідача: Скульский С.І. за дов.

Краматорський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Новолуганської селищної ради, с. Новолуганське та Державної екологічної інспекції у Донецькій області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Центренерго» Вуглегірська теплова електрична станція, м. Київ про стягнення збитків, заподіяних в результаті засмічення земельної ділянки у розмірі 5623,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем вимог ст.17 Закону України «Про відходи», ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 47,48,68,69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки, у розмірі 5623,23грн.

Ухвалою суду від 25.02.2013р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №905/1311/13-г, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких зазначає, що вимоги позивачів не відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Разом із тим зазначає, що обстеження спірної земельної ділянки проводилось за відсутності належного представника Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго».

Зважаючи на достатність представлених прокурором та сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 22.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд -

ВСТАНОВИВ

За змістом позовної заяви, 28.03-17.04.2012р. держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища відділу ЕКПР Горлівського регіону Держекоінспекції у Донецькій області проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства .

В ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ «Центренерго» Вуглегірська ТЕС під час експлуатації золо проводу Вуглегірської ТЕС на відмітках 101-102 та 87-99 засмічено земельні ділянки, які прилягають вздовж золо проводу внаслідок розміщення на них відходів 4-го класу небезпеки - паливного шлаку (золошлаку). Земельні ділянки, що зазнали засмічення вільні від забудов, родючий шар ґрунту на цих земельних ділянках не знімався. Земельні ділянки розташовані в межах земель Вуглегірської ТЕС на території Луганської селищної ради Артемівського району Донецької області. Площа 1ої засміченої ділянки (вздовж золо проводу відмітки 101-102) складає 76,05 кв.м., площа 2ої засміченої земельної ділянки (вздовж золо проводу відмітки 87-99) складає 512 кв.м.

За результатами виявленого порушення відповідачу видано припис від 20.04.2012р., за змістом якого відповідачу необхідно усунути порушення вимог земельного законодавства.

За фактом нецільового використання земельної ділянки на підставі ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно відповідача порушено справу про адміністративне правопорушення.

У зв'язку із засміченням земель, Державним інспектором ВЕКПР Горлівського регіону на підставі «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997р. №171, здійснено розрахунок шкоди на суму 5623,23грн.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища, здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

Згідно з п. «з» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів закріплені в ст. 33 цього ж Закону. За приписами цієї норми зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Стаття 96 Земельного кодексу України встановлює, що землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні у порушені законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із Законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" також передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та обов'язок відшкодувати шкоду внаслідок такого порушення.

Загальні умови відповідальності за завдану майнову шкоду визначено ст.1166 Цивільного кодексу України, які полягають у повному відшкодуванні шкоди особою, яка її завдала.

Зокрема, частиною першою вказаної статті встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки, наявність вини (бездіяльності) відповідної особи; причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою, наявність реальної шкоди.

Прокурором до матеріалів справи долучено розрахунок розміру шкоди, яка має бути відшкодована відповідачем за порушення вимог діючого законодавства. В судовому засіданні прокурором надано письмові пояснення, в яких він просить заподіяну шкоду стягнути на наступні реквізити: 84573, Новолуганська селищна рада Артемівського району Донецької області, селище Новолуганське Артемівського району Донецької області, вул. Первомайська, буд.38, р/р 33113331700153, МФО 834016, код ЕДРПОУ 37868870, код платежу 24062100.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з довідки Держкомзему від 19.01.2012р., акту перевірки та розрахунку розміру шкоди, перевірка проводилась на земельних ділянках, розташованих в межах земель Вуглегірської ТЕС на території Луганської селищної ради Артемівського району Донецької області, що є іншою адміністративно - територіальною одиницею в межах Артемівського району. Докази нанесення відповідачем збитків саме Новолуганській селищній раді прокурором не надано.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

А відтак, особа, звертаючись до суду, повинна довести наявність суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто довести, що особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі є належним позивачем. Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного заява або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що надані суду документи не підтверджують проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем на землях Ново луганської селищної ради, матеріалами справи не доведено порушення відповідачем прав чи охоронюваних законом інтересів Новолуганської селищної ради, на захист яких подано позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову прокурору в задоволенні позовних вимог щодо стягнення шкоди на користь Новолуганської селищної ради Артемівського району Донецької області.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Краматорського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Новолуганської селищної ради, с.Новолуганське та Державної екологічної інспекції у Донецькій області до публічного акціонерного товариства «Центренерго» Вуглегірська теплова електрична станція, м. Київ про стягнення збитків, заподіяних в результаті засмічення земельної ділянки у розмірі 5623,23 грн.- відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Гриник

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2013р.